Партійна й виборча системи




Державне розвиток Франції в XX ст., На відміну від Великобританії, відбувалося в умовах поляризації та відкритого протиборства правих і лівих сил, партій та угруповань, що призводило не тільки до частих змін у політичному режимі, а й до глибоких реформ державного ладу, періодичної трансформації проголошуваних конституційних принципів.
В умовах багатопартійності, гострого суперництва партійних блоків особливе значення набувала боротьба навколо виборчих реформ. Закон 1919 передбачив заміну мажоритарної системи системою пропорційного представництва. Однак нова система була значною мірою спотворена тим, що у законі було передбачено отримання партіями додаткових місць у вигляді "премій" за перемогу у виборчому окрузі. У 1927 р. мажоритарна система була відбудована.
За законом 1927 Франція і ряд її заморських володінь ділилися на сотні виборчих округів, від кожного з яких обирався в парламент 1 депутат. Вибори проводилися в два тури. У першому турі для обрання необхідно було одержати абсолютну більшість голосів. Якщо цього не відбувалося, то в другому турі кандидату від будь-якої партії було достатньо отримати відносну більшість голосів, аби їх було більше, ніж у кожного з суперників.
Нова система виборів забезпечувала перевагу численним правим партіям. Центр ваги виборчої кампанії переносився на другий тур, де ці партії могли виступати єдиним блоком і виставляти спільних кандидатів. Спотворення волі виборців дією мажоритарної системи доповнювалося "перекроювання" виборчих округів, створенням нерівних за чисельністю населення округів в промислових і сільських районах.