причини та наслідки люблінської унії

Створення судової системи




Конституція 1889 визначила лише загальні принципи майбутньої перебудови суден у Японії, формально встановивши незмінюваність і незалежність суддів, діяльність яких здійснювалася "від імені імператора і згідно із законами". Компетенція загальних судів була обмежена, вони не могли розглядати скарги на дії адміністрації. Стаття 60 Конституції передбачала створення особливих, адміністративних судів, діяльність чиновників була виведена за межі судового контролю. Право амністії, згідно зі ст. 16 Конституції, належала імператору, так само як і заміна покарання по суду.
Стара судова система і судочинство у Японії перебудовувалися повільно. Ще до прийняття конституції японськими політичними діячами, юристами було проведено широке вивчення судових та правових систем західних країн. Цьому сприяла діяльність новостворених таких наукових центрів, як Франко-правова школа (1879), Професійна правова школа Мейдзі (1881), Англійська школа права (1885) та ін
З 1872 року в суди стали допускатися представники преси, були заборонені тортури при вирішенні цивільних справ, формально знищені станові відмінності, заборонена кровна помста. У 1874 р. обмежуються, а потім повністю забороняються тортури в кримінальному судочинстві.
У 1890 році на основі Закону про організації судів відбувається упорядкування судової системи Японії, створюються місцеві окружні, апеляційні судові інстанції. З суддів апеляційних судів і Великого суду правосуддя утворилися колегії адміністративних судів.
Закон відповідно до конституції формально закріпила принцип незмінюваність і незалежності суддів передбачивши можливість зсуву, зниження судді на посаді тільки у випадках притягнення його до кримінальної відповідальності або покарання в дисциплінарному порядку. З цією метою в цьому ж році був прийнятий Закон про дисциплінарної відповідальності суддів. Безпосередні важелі тиску на суддів зберігалися у міністра юстиції, що забезпечує загальний адміністративний нагляд за японським правосуддям, що володіє правом висування суддів на вищі судові та адміністративні посади.
Для заміщення посади судді, відповідно до Закону 1890 р., були потрібні юридичні знання і професійний досвід. Суддями ставали особи, які склали відповідні іспити і успішно пройшли випробувальний термін служби в органах суду і прокуратури протягом трьох років.
Законом 1890 передбачалось також створення Вищої публічного департаменту прокуратури зі штатом місцевих прокурорів, що підкоряються суворої субординації. До прокурорам висувалися ті ж кваліфікаційні вимоги, що і до суддів, на них також поширювався контроль міністра юстиції, якому належало право давати вказівки прокурорам з тих чи інших судових справах.
У 1893 році був прийнятий Закон про адвокатуру. Адвокати стали брати участь у роботі суду. Адвокатський корпус перебував під жорстким контролем, міністра юстиції як, так і прокуратури. Адвокати також підпадали під юрисдикцію дисциплінарних судів. Право залучати їх до дисциплінарної відповідальності належало прокурорам. Незважаючи на всі ці нововведення, "правоохоронна" система Японії ще довго лишалася репресивним придатком імперської влади.

какова биологическая роль белков