Zen.in.ua - освітній портал

Історія людства складається з двох основних пластів: первісного суспільства й цивілізації. Первісна лад, що з'явився вихідним і закономірним етапом розвитку людства, охоплює величезний відтинок часу, що нараховує, за сучасними даними, понад 2 млн. років. У цю епоху не було держави і права, буття яких обчислюється лише кількома тисячоліттями. Але їх передісторія бере свій початок саме в порівняно розвинених соціальних структурах первісної.
За довгий термін свого існування первобытное суспільство пройшло великий шлях розвитку, в ході якого значні зміни зазнав його соціокультурний та господарський вигляд. У сучасній науці використовуються різні периодизации найдавнішої історії людства (культурологічна, археологічна та ін.) Але для розуміння соціальних та економічних передумов виникнення держави і права принципове значення має виділення в первісному суспільстві двох основних стадій: присвоює господарства і виробляє господарства, межа між якими доводиться на епоху неоліту (так звана неолітичних революція). Її зазвичай відносять до VIII-III тисячоліття до н.е.

На першому з цих стадій йшов ще процес становлення самої людини як біосоціального істоти (лише з XL-XXV тисячоліття до н.е. склався неантроп, тобто людина сучасного типу). Люди використовували найпростіші кам'яні знаряддя й існували головним чином за рахунок присвоєння готових продуктів природи (збирання, полювання, рибальство). Вони вели бродячий спосіб життя, об'єднувалися в невеликі локальні та ізольовані групи під керівництвом вожаков. Ця простейшая форма соціальної організації та регуляції (невпорядкованих статеві зв'язку і т.д.), що відображає низький рівень розвитку як культурно-виробничих, так і суспільних відносин, в літературі часто зветься праобщіной або первісним стадом.
Незважаючи на позірну хаотичність внутрішнього життя праобщіни, в ній все більше виявлялися не тільки спонтанні, але й регульовані процеси, зумовлює заздалегідь встановленими правилами, заборонами, стандартами та іншими поведінкові стереотипами.

Внутрішньо відносини носили егалітарний характер. Рівність особливо проявлялося в процесі розподілу убогий продовольчих та інших ресурсів. В основі цього рівності лежав притаманний таким колективам еквівалентний (реціпрокний) обмін (дружинами, їжею, знаряддями праці). Уже в ранніх людських колективах реально складалася влада вожака над іншими членами групи. Вони сприймали його волю як норму, якою необхідно підкорятися по тому ж принципу еквівалентного обміну.

Таким чином, у процесі тривалої еволюції праобщіни природні інстинкти поступилися своє місце соціокультурних стереотипів, тобто системі суспільних зв'язків, що зробило можливим існування і поступальний розвиток людського суспільства.
Подальше ускладнення соціальних зв'язків, викликане істотними змінами в шлюбно-статевих відносинах (введення екзогаміі, тобто заборона шлюбних зв'язків усередині кровнородственних об'єднань, встановлення шлюбних класів), а потім і неолітичних революція, означає перехід до виробляє економіці, привели на зміну праобщіне виникнення стійких сімейно-кланових груп (родових громад). Сукупність цих груп в літературі зазвичай називалася родовим строєм.
В основі сімейно-кланової групи лежали родинні стосунки. Такі групи включали в себе кілька поколінь родичів, які відбувалися від спільних предків, у ряді випадків і чужаків, прийнятих до складу громади. В залежності від конкретних умов родообщінние відносини будувалися на принципах матрілінейності або патрілінейності.

Неолітичних революція і перехід до виробляє економіці забезпечили не просто виживання людей, але й створення регулярного виробництва продуктів харчування та інших предметів, необхідних для задоволення потреб колективу. Це підготувало перехід до осілості способу життя і до встановлення контролю сімейно-кланових груп над певною територією. Таким чином, рання пологова громада споживачів (мисливців, збирачів, рибалок) змінюється більш міцними, чисельно разросшіміся, як правило, пов'язаними з певною територією громадами виробників. Така система сімейно-родових груп представляла собою більш розвинену форму соціальної організації, заснованої на порівняно стійких системах самоврядування та саморегуляції.

У сімейно-кланового громаді складалася строго фіксована система праці, розподілу їжі і шлюбно-сімейних відносин. У ній отримали подальший розвиток принципи рівності, егалітарності і еквівалентності. Це не виключало того, що в міру зростання виробництва розподіл видобутку і споживання їжі здійснювалися з урахуванням рольових функцій (за принципом статі, віку і т.д.). На певні переваги в сімейно-кланово колектив (в родовій громаді) міг претендувати і лідер групи, особливо якщо він успішно здійснював владно-управлінські функції і забезпечував надійне існування групи. За принципом еквівалентного внутрішньо обміну лідер отримував у такому випадку безумовну підтримку членів групи, які за надані їм від вождя блага визнавали його авторитет і владу. Ця влада виступала як догосударст-венная, потестарная. Сам вождь, як і інші члени сімейно-кланового громади, повинен був керуватися колективними традиціями і дотримувати практику реціпрокних роздач. В іншому випадку він міг бути зміщений і замінений іншим.

Існувала в родовому суспільстві егалітарность, у тому числі виборність і сменяемость вождів, не дозволяє ще говорити в категорический формі про існування родової демократії. У сімейно-кланових громадах існувала жорстка дисципліна праці та поведінки, духовний конформізм.

У сімейно-родових громадах на базі культів, обрядів, традицій і т.п. склалися нескладні правила поведінки, дотримання яких було обов'язковим для всіх членів групи. Ці родові норми, які мали міфологічний-символічну оболонку і були часто пов'язані з тотемістіческімі ритуалами, відображали природні умови життя первісної громади. Вони були пройняті духом колективізму, передбачали взаємну підтримку членів родової громади, регулювали господарську діяльність і шлюбні відносини, встановлювали різні табу (заборони) та жорсткі рамки поведінки для членів громади. Суворої регламентації піддавався порядок розподілу видобутого громадою продукту, а також і сам ритуал його споживання, поділ у зв'язку з цим всіх членів групи на ранги. До найважливіших функцій вождя відносилася практична реалізація таких розподільних, дистрибутивних норм.
Громада-родові норми мали сінкретічний характер і містили в собі одночасно релігійні, моральні та інші соціальні імперативи.
У міцних сімейно-кланових групах общинних норми відображали самонастраівающіеся соціальні відносини, які підтримувалися силою інтересів, релігійних уявлень та інших нормативно-ціннісних установок. Це не виключало владного характеру цих норм і випливають з цього примусово. У разі небажання підкорятися правилам життя сімейно-кланової групи, вчинення тяжкого проступка порушник міг бути підданий побиття, вигнання або навіть смертної кари за волею сімейно-родового колективу.