Чи можливий діалог аналітичної філософії та феноменології?

Розгляд традиції аналітичної філософії в даному контексті може виявитися цікавою у звязку з наступним обставиною. Видається вельми дивним той факт, що на тлі численних компаративних досліджень у галузі історії сучасної західної філософії, які стали настільки популярними в останній третині ХХ століття, ця тема виявилася практично неопрацьованими. Тим часом, ніхто не буде заперечувати, що саме аналітична філософія і феноменологія є одними з найавторитетніших напрямків в сучасній філософії. Загальна кількість публікацій мислителів, що представляють дані традиції, величезна, і, тим не менше, хоч би натяк на можливий діалог цих стилів філософствування роблять далеко не всі. Чи так вже й далекі за своїми інтересами ці школи, настільки чи безглуздими виглядають спроби деяких аналітиків (а такі все-таки є) добитися до себе уваги з боку феноменологів? «Такий проект - пише Р. Рорті з приводу діалогу традицій - мав би сенс, якби, як то кажуть, дві сторони вирішували спільні проблеми різними методами». Ця теза здається цілком зрозумілим: саме при дотриманні зазначених умов комунікація між різними методами може виявитися продуктивною, тому що дозволить уточнити й збагатити рішення загальних проблемних ситуацій, заснованих на тематичному єдності. Спробуємо керуватися у подальшому обговоренні співвідношення даних традицій зазначеним міркуванням американського філософа і виділимо в якості головного питання наступний: як співвідносяться між собою теми та методи дослідження аналітичної філософії та феноменології?