Поняття суттєвості

Суттєвість є найважливішим фактором при виборі типу ув'язнення, якого вимагають конкретні обставини. Наприклад, якщо неточність несуттєва по відношенню до фінансової звітності організації за поточний період і не очікується, що вона зможе зробити який-небудь істотний вплив у майбутньому, то найдоречніше представити висновок без застережень. У якості типового прикладу такий

ситуації можна навести негайне списання канцелярських товарів замість відображення їх залишковою вартістю в балансі у зв'язку з тим, що вона є незначною.

Якщо суми настільки значні, що справляють істотний вплив на правильність всієї фінансової звітності в цілому, то ми маємо справу з абсолютно протилежною ситуацією. У такому випадку залежно від характеру неточності доречно представити відмову від висловлення думки або негативний висновок. В інших випадках, коли неточність менш істотна, представляють висновок з застереженнями. ВИЗНАЧЕННЯ. Дамо визначення суттєвості в тому вигляді, в якому воно застосовується у бухгалтерському обліку і, отже, в аудиті.

Неточність у фінансовій звітності може вважатися істотною, якщо наявність інформації про цю неточності вплине на прийняття рішення користувачем даної звітності.

У разі використання цього визначення, розрізняють три рівні суттєвості для вибору типу ув'язнення.

СУМИ Є НЕСУЩЕСТВЕНШИМІ. Коли у фінансовій звітності є неточність у зв'язку з одним з двох умов, але ця неточність навряд чи вплине на прийняття рішення користувачем фінансової звітності, то ця неточність вважається несуттєвою. Тоді видається висновок без застережень. Припустимо, що адміністрація компанії відобразила сплачену страхову суму з незакінчених строком як актив попереднього року і вирішила списати її на витрати в поточному році. Адміністрація в даній ситуації порушує рекомендації загальноприйнятих бухгалтерських принципів (див. умова 2) та не забезпечує їх послідовного застосування (пояснювальний абзац), але якщо суми незначні, то ця неточність буде вважатися несуттєвою. У цьому випадку є стандартне висновок без застережень.

СУМИ є істотним, АЛЕ НЕ спотворюють. ЗАГАЛЬНОГО ВРАЖЕННЯ ВІД ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В ЦІЛОМУ. Другий рівень суттєвості має місце тоді, коли наявність неточності у фінансовій звітності вплине на рішення користувачів, хоча в цілому фінансова звітність об'єктивно відображає стан справ і тому є корисною і потрібною. Наприклад, інформація про наявність суттєвої неточності в обліку товарних запасів може вплинути на користувача і визначити його рішення про надання грошової позики компанії. Але наявність неточності в обліку товарних запасів ще не свідчить про те, що облік грошових коштів, дебіторської заборгованості та інші елементи

фінансової звітності, а також фінансова звітність в цілому істотно невірні.

Щоб ухвалити рішення щодо ступеня суттєвості, коли присутня умову, згідно з яким потрібно відхід від подання висновку без застережень, аудитор повинен оцінити можливу ступінь впливу цієї неточності на фінансову звітність. Уявімо собі, що аудитор при виборі того чи іншого типу ув'язнення не може прийти до певного думку про те, чи достатньо об'єктивно відображені в обліку товарно-матеріальні запаси (див. умова 1). Так як неточність в обліку товарно-матеріальних запасів впливає на дані інших рахунків і на звітні підсумки, аудитор повинен оцінити суттєвість сукупного ефекту впливу цієї неточності на загальну суму поточних активів (оборотних коштів), на загальний обсяг активів, на собівартість і податкові платежі, а також на балансову і чистий прибуток (тобто прибуток після виплати податків).

Коли аудитор приходить до думки, що неточність є суттєвою, але не робить вирішального впливу на фінансову звітність в цілому, доречно надати висновок із застереженнями. У такому випадку в абзаці-думці з'явиться застереження, що вводиться фразою "за винятком".

СУМИ настільки істотно І Так часто ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ, ЩО ПІД Питання ставиться ОБ'ЄКТИВНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В ЦІЛОМУ. Найвища ступінь суттєвості має місце, коли користувачі неминуче візьмуть невірні рішення, якщо будуть покладатися на цю фінансову звітність в цілому. Повертаючись до попереднього прикладу, можна сказати, що якщо сальдо за товарно-матеріальних запасів має велику питому вагу в валюті балансу, то більша неточність може виявитися настільки суттєвою »що аудитор у своєму висновку повинен буде висловити думку про те, що фінансова звітність в цілому не може розглядатися як об'єктивно відбиває стан справ. При найвищому рівні суттєвості аудитор залежно від наявних умов повинен або відмовитися від вираження думки, або представити негативний висновок.

Визначаючи найвищий ступінь суттєвості, необхідно з'ясувати, до якої міри така виняткова ситуація впливає на різні статті фінансової звітності. Це зазвичай називається ступенем поширеності неточності. Неправильне відображення сальдо по рахунках грошових коштів та дебіторів впливає тільки на ці рахунки і тому не є поширеним. Навпаки, суттєву помилку при обліку обсягу реалізації - вищий ступінь розповсюдження неточності, оскільки впливає не тільки на власне обсяг реалізації, але й на сальдо дебіторів, суму податкових платежів, реінвестувати прибуток, які у свою чергу впливають на оборотні кошти, повну величину активів, поточні

кредитні зобов'язання та їх загальну величину, на рахунок капіталу, балансовий і чистий прибуток.

У міру підвищення ступеня поширеності помилок у клієнта збільшується і необхідність подання аудитором саме негативного висновку, а не укладення із застереженнями. Наприклад, аудитор приходить висновку, що неправильне відображення сальдо по рахунках грошових коштів та дебіторів (тобто якщо виникнення дебіторської заборгованості відображено як отримання грошових коштів або навпаки) повинно спричинити за собою подання висновку з застереженнями, тому що ця помилка є істотною. Проте помилка на ту ж суму в обсязі реалізації може призвести до подання негативного висновку в зв'язку з високим ступенем поширеності. Незалежно від того, про яку суму йдеться, необхідно представити відмову від висловлення думки, якщо за критеріями "Кодексу професійної етики" має місце відсутність незалежності. Ці суворі правила показують, наскільки незалежність важлива для аудитора. Тому будь-які обмеження незалежності вважаються надзвичайно суттєвими.

РІШЕННЯ ПРО СТУПЕНЯ СУТДЕСТВЕННОСТІ. Концептуально ступінь суттєвості має безпосередній вплив на тип акредитуючої ув'язнення. На практиці ж у кожній конкретній ситуації рішення про що має місце ступеня суттєвості прийняти досить важко. Тут немає простих і чітко визначених правил, які допомогли б аудитору вирішити, чи є даний аспект несуттєвим, істотним або надзвичайно суттєвим.

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО СТУПЕНЯ СУТТЄВУ ВІДХОДИ від загальноприйнятих БУХГАЛТЕРСЬКИХ ПРИНЦИПІВ. Використання поняття суттєвості дещо відрізняється в тому випадку, коли є умови, за яких потрібно відхід від подання висновку без застережень. Проаналізуємо міркування, що впливають на прийняття рішень щодо ступеня суттєвості при поданні укладення у випадках, коли клієнт не слідував загальноприйнятим бухгалтерським принципам (при поданні висновку без застережень, укладення з застереженнями або ж негативного висновку). У зв'язку з цим необхідно розглянути кілька аспектів суттєвості. ПОРІВНЯННЯ Абсолютний розмір ПОМИЛОК з базисом. Визначаючи ступінь суттєвості в тих випадках, коли клієнт не дотримувався загальноприйняті бухгалтерські принципи, аудитор перш за все порівнює абсолютний розмір помилок з будь-яким базисом. Наприклад, помилка в 10 О О О дол. може бути істотною для невеликої компанії і несуттєвою для великої. Тому помилки слід порівнювати з будь-якою основою оцінок до того, як буде ухвалено рішення щодо ступеня суттєвості недотримання загальноприйнятих бухгалтерських принципів. Зазвичай в якості таких основ використовують величину чистого прибутку, загальну величину активів і величину робочого капіталу (суму оборотних коштів). Наприклад, аудитор вважає, що у зв'язку з недотриманням клієнтом загальноприйнятих бухгалтерських принципів оцінка товарно-матеріальних запасів завищена на 100 Про Про Про дол. Крім того, йому відомо, що загальний обсяг запасів становить 1 О О О О О О, загальна сума поточних активів 3 О О О О О О, а балансовий прибуток до відрахування податків 2 О О О О О О дол. У цьому випадку аудитору треба оцінити ступінь суттєвості помилки в 10% загальної вартості товарно-матеріальних запасів, 3,3 загальної суми поточних активів і 5% загальної суми балансового прибутку до відрахування податків.

Щоб оцінити загальний ступінь суттєвості, аудиторові треба також скласти всі неоткорректірованние помилки і подивитися, чи не виявиться так, що несуттєві окремо вони можуть в загальній сумі істотно вплинути на зміст звітності. Уявімо собі далі, що аудитор вважає, ніби все в рахунках клієнта значаться зайвих 150 Про Про Про дол. дебіторської заборгованості. У цьому випадку сукупна помилка в поточних активах дорівнює 8,3% (250 000 / 3 000 000), у сумі балансового прибутку до відрахування податків - 12,5% (250 000 / 2 000 000).

Порівнюючи потенційні помилки з базисом, аудитор повинен уважно переглянути всі рахунки, на які справила вплив ця неточність (тобто йому треба визначити ступінь поширеності цієї неточності). Наприклад, важливо звернути увагу на те, як впливає заниження оцінки товарно-матеріальних запасів на суму податкових платежів.

МОЖЛИВІСТЬ ОЦІНКИ. Абсолютну величину цілого ряду помилок оцінити досить складно. Так, небажання компанії надати інформацію про що протікає судовому позові або ж про придбання будь-якої іншої компанії після дати балансу, значно ускладнює і навіть, мабуть, робить неможливим оцінку її у вартісному вираженні. Оцінка ступеня суттєвості в даному випадку зводиться до з'ясування того, який вплив на користувачів може надати відсутність цієї інформації.

ХАРАКТЕР ПОМИЛОК. На вирішення користувача може вплинути і характер помилки, що міститься у звітності. Виділимо наступні аспекти, відношення до яких буде особливим:

1.    Господарська операція є незаконною або носить шахрайський характер.

2. Помилка може істотно вплинути в майбутньому звітному періоді, хоча зараз вона несуттєва.

3. Помилка може "психологічно" впливати (наприклад, відображення в обліку невеликого доходу замість невеликих збитків або ж позитивний замість негативного результат за овердрафтом).

4. Помилка може бути важливою з точки зору можливих наслідків, пов'язаних з обов'язками по контрактах (наприклад, нездатність дотримуватися обмеження, що накладаються на залучення позикових коштів, може призвести до відмови в істотному позику). Прийняття рішення про істотне В УМОВАХ ОБМЕЖЕННЯ СФЕРИ АУДИТУ. Розмір потенційних помилок в тих випадках, коли має місце обмеження офера аудиту, важливий для прийняття рішення про подання висновку без застережень, укладення з застереженнями або ж відмову від висловлення думки. Наприклад, якщо аудиту не підлягала врахована на рахунках кредиторська заборгованість у розмірі 400 Про Про Про дол., То аудитор повинен оцінити можливість потенційного наявності неточностей в сумі цієї заборгованості і визначити, наскільки вони можуть істотно вплинути на фінансову звітність. Ступінь поширеності цих потенційних неточностей також повинна бути прийнята до уваги.

Зазвичай ступінь суттєвості потенційних помилок у зв'язку з обмеженням сфери аудиту визначити важче, ніж ступінь суттєвості відхилень від загальноприйнятих бухгалтерських принципів. Помилки, що випливають з недотримання загальноприйнятих бухгалтерських принципів, відомі. А помилки, про наявність яких у зв'язку з обмеженням сфери аудиту можна лише припускати, повинні бути оцінені суб'єктивно і є потенційними або можливими помилками. Так, кредиторська заборгованість у сумі 400 Про Про Про дол. може виявитися заниженою більш ніж на один мільйон доларів, що може вплинути на кінцеві результати діяльності, включаючи балансову і чистий прибуток, а також загальну суму активів.