Банківська система країн

Сукупність фінансових посередників, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму, утворює банківську систему країни. Банківська система - головна фінансова основа розвитку ринкової економіки. Мета її функціонування - обслуговування обороту капіталу в процесі іроізводства і

обігу товарів.

Основні завдання банківської системи: акумулювання

коштів підприємств, організацій та населення; використання

їх па реалізацію рентабельних проектів різних галузей і

сфер економіки.

Банківська система ( «система» у пер. З грец. - Ціле,

зєднання, що складається з частин), як обмежене безліч

взаємодіючих елементів, характеризується наступними

ознаками.

- Сукупність елементів. Сукупність що входять в банківську систему елементів не випадкова. Вона підпорядкована цілям грошово-кредитної політики держави. Тому неможливо включення до неї субєктів інших, наприклад, поштових установ або торговельних організацій.

- Достатність елементів. Банківська система - це не абстрактна сукупність складових його елементів; це повязана з собою сукупність, що забезпечує єдність і спільність її функціонування. У банківській системі стільки елементів, скільки необхідно для виконання її функцій.

- Взаємодія - всі елементи банківській системи звязані між собою системою кореспондентських відносин, єдиною методологічною базою. Звязки елементів банківської системи закріплені і впорядковані, всі вони підпорядковані єдиному центру, взаємно доповнюють один одного. Наприклад, ліквідація одного банку не призведе до припинення функціонування банківської системи в цілому. Відбувається перерозподіл функцій ліквідованого банку між іншими елементами банківської системи.

- Динамічність. Банківська система знаходиться в постійному русі, доповнюється новими компонентами, т, тобто відбувається постійний процес її вдосконалення. Змінюються не тільки кількісні характеристики банківської системи розвитку, а й якісні - нові продукти, технології, види банків і пр. Удосконалюються звязку усередині банківської системи - електронні платежі, що банківські карти, міжнародні платіжні системи, наприклад, SWIFT та інші.

- Закритість. Входження в банківську систему будь-якої країни обмежене рядом вимог, встановлених центральними банками держав і обовязкових для виконання всіма банками. Існує поняття «банківська таємниця», що забороняє поширювати інформацію щодо своїх клієнтів, за винятком випадків, передбачених законодавством.

- Саморегулювання. Банківська система гнучко реагує на зміну політичної та економічної конюнктури ринку. Наприклад, збільшення потреби в житло і відповідний розвиток житлового будівництва спонукали банки впровадити в свою практику іпотечне кредитування. Криза серпня 1998 надовго відбила в них "полювання» працювати з державними цінними паперами. Відсутність довгих ресурсів зумовило скорочення кредитування термінів.

- Керованість. Банківська система функціонує у відповідності з федеральним законодавством та нормативними актами Центрального Банку.

До елементів банківської системи відноситься також банківська інфраструктура - підприємства, агентства, служби, що забезпечують життєдіяльність банків.

Банківська інфраструктура включає наступні служби:

- Інформаційні;

- Наукові;

- Кадрові;

- Комунікаційні;

- Рейтингові. Отже, банківська система - це упорядкована сукупність взаємоповязаних елементів, що перебувають між собою в стійких відносинах, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Переміщення грошових коштів через банківську систему має такі переваги:

- Зменшення кредитних і фінансових ризиків;

- Зниження витрат обігу в силу налагодженої системи комунікацій, наявної спеціалізації на наданні банківських послуг та ін;

- Більш ефективне розподіл ресурсів, отже, і більш висока прибутковість для інвесторів, що

На стан і розвиток банківської системи впливають:

- Грошово-кредитна політика держави;

- Економічна ситуація у країні;

- Законодавча база;

- Роль і місце банківської системи в економіці країни;

- Міжбанківська конкуренція;

- Податкова політика держави.

Роль банківської системи у розвиток економіки країни характеризується:

- Реалізацією-грошово кредитної політики держави,

- Іммобілізацією тимчасово вільних грошових коштів;

- Перерозподілом ресурсів зі сфери накопичення в сферу виробництва і споживання;

- Грошовою емісією;

- Організацією і здійсненням розрахунків у країні;

- Зберіганням фінансових і матеріальних цінностей.

Відповідно до Федерального закону «Про банки і банківську діяльність» банківська система Російської Федерації дворівнева, включає в себе: Банк Росії, кредитні спілки, а також філії та представництва іноземних банків.

Перший рівень банківської системи країни - Центральний Банк Російської Федерації (Банк Росії) - розробляє і проводить єдину грошово-кредитну політику держави. Одна із цілей функціонування Банку Росії - розвиток і зміцнення банківської системи країни. Центральний банк здійснює ліцензування, контроль і нагляд банківської діяльності, методологічне забезпечення обліку операцій та розрахунків у національній та іноземній валютах. Кредитні організації, а також філії та представництва іноземних банків утворюють другий рівень банківської системи країни, що реалізує грошово-кредитну політику

Кредитна організація - юридичне особа, що для отримання прибутку як основну мету своєї діяльності на підставі спеціального дозволу (ліцензії) Національного банку України має право здійснювати банківські операції

Банк - кредитна організація, що має виключне право здійснювати в сукупності наступні банківські операції

- Залучення у вклади коштів фізичних і юридичних осіб;

- Розміщення зазначених коштів ог свого імені і за свій рахунок на умовах повернення, платності, терміновості;

- Відкриття і ведення рахунків банківських фізичних і юридичних осіб.

Небанківська кредитна організація - кредитна організація, що має право здійснювати окремі банківські операції, допустимі поєднання яких встановлюються Банком Росії. До небанківських кредитних організацій належать: клірингові організації, розрахункові палати міжбанківських валютних бірж, розрахункові центри організованої ринку цінних паперів, державне Агентство з реструктуризації кредитних організацій (АРКО).

Небанківськікредитніорганізацію (НКО) здійснюють операції, що не виконуються кредитними банківськими організаціями в силу різних обставин. Як правило, НКО орієнтуються або на обслуговування певних типів клієнтів, або на здійснення одного-двох видів операцій, Для різних цілей можуть створюватися НКО з різним набором операцій. Наприклад, клірингові центри здійснюють швидкі і надійні взаєморозрахунки між учасниками торгів і розрахунків на біржах