Поняття банку і банківського продукту

Ринкова економіка представлена трьома видами ринків

- Ринком товарів і послуг;

- Ринком ресурсів,

- Фінансовим ринком. Їм відповідають три типи відносин.

- Товарні;

- Товарно-грошові;

- Грошові. Грошові відносини - відносини між субєктами з приводу руху грошей.

Вони здійснюються в трьох сферах:

- Бюджетної;

- Податкової,

- Кредитної.

Кожній з цих сфер свій відповідає механізм грошового обігу та функціонування фінансових інструментів. У сукупності вони утворюють фінансову систему країни. Гроші рухаються не самі собою. Їхній рух відбувається зі сфери, де зайві вони, у сферу, що відчувають потребу в них. Тобто фінансовий ринок - це ринок, що направляє потоки грошових коштів від їхніх власників до позичальників.

Рух грошей здійснюється різних формах: готівкових грошей, позикового капіталу, цінних паперів. Тому фінансовий ринок може бути представлений як сукупність ринків грошей, позичкових капіталів і цінних паперів.

Для здійснення руху грошей потрібні посередники. Посередницьку функцію у здійсненні грошових потоків здійснюють фінансові інститути. Фінансову систему (ринок) можна охарактеризувати як сферу функціонування фінансових інститутів До них належать, наприклад, інвестиційні фонди і компанії, що пенсійні фонди, страхові компанії, розрахункові центри, платіжні системи, банки, небанківські кредитні організації. Особливу роль у функціонуванні фінансової ринку відіграють банки - фінансово-кредитних установ, які акумулюють вільні грошові кошти, що надають їх у тимчасове користування, які виступають посередниками у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами та окремими особами, регулюють грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію ) готівкових грошей. Тобто банки виступають у ролі фінансових посередників при перерозподілі коштів і здійсненні платежів на фінансовому ринку.

Сутність банку може бути розглянута в двох аспектах: юридичному і економічному. В юридичному аспекті відправною точкою є набір операцій, дозволених банку. Право і конкретний перелік банківських операцій визначаються спеціальним дозволом - ліцензією. Економічна сторона питання про сутність банку визначається його ставленням до економіки в цілому і реалізується через певні функції, закріплені за ним. Специфіка банківської діяльності полягає в торгівлі грошима. Предметом купівлі-продажу (товаром) виступає тимчасового право користування «чужими» грішми, тобто виникає своєрідна оренда

грошей. Торгівля грошима здійснюється в трьох формах Це.

- Придбання (залучення) на обумовлений термін (або до запитання) права користуватися чужими грошима;

- Продаж (розміщення) позичальникові на певний термін права користування власними засобами продавця,

- Перепродаж (розміщення) позичальникові на певний термін права користування коштами, залученими продавцем.

Як господарюючий субєкт, і продає банк створює власний продукт, що в умовах ринку стає товаром Специфічність останнього в тому, що, з одного боку, створюються платіжні засоби, з іншого - надаються банківські послуги. Продукт, що створюється банком. Банківський продукт має нематеріальне походження, та його рух обмежено грошової сферою. У цьому відмінність банку від підприємства, що створює матеріал продукт. У процесі руху грошей відбувається зростання їх вартості: Г - Д, т е в банківській системі відбувається збільшення грошової бази через ефект мультиплікатора Ціною товару є банківський відсоток Значить банк здійснює свою діяльність у сфері обігу, обміну, виступаючи посередником між продавцем грошей та їх покупцем. В результаті виникає представлення про банк, як торговельної організації. Однак на відміну від неї в банківської системи:

- Не відбувається зміна власника товару, покупець набуває право тимчасового користування їм;

- Немає подвійного обміну товару на гроші, і навпаки. Клієнт банку отримує товар у вигляді грошей на певний час без зустрічного руху еквівалента;

- Товар-гроші - банку не належить, він торгує чужими грошима.

Відрізняються банки і від інших фінансових посередників - фондів інвестиційних, страхових компаній, брокерських та дилерських агентів і т. п.

По - перше, для банків характерний подвійний обмін борговими зобовязаннями. Банки розміщують свої власні зобовязання (депозити, сертифікати, векселі, облігації) а мобілізовані на їхній основі кошти розміщують у боргові зобовязання та цінні папери, випущені іншими господарюючими субєктами. У той же час фінансові брокери і дилери здійснюють вкладення грошових та інших активів без відповідного випуску власних боргових зобовязань.

По - друге, банки беруть на себе з безумовні зобовязання фіксованою сумою боргу перед юридичними та фізичними особами. Наприклад, при прийомі грошових коштів громадян у внески встановлюється фіксована величина плати за користування ресурсами у вигляді відсотка річних. У той же час інвестиційні фонди привертають грошові кошти на основі випуску акцій, що не забезпечують гарантовану прибутковість. В результаті неоднаково ризики розподіляються - вони вищі в банках і значно нижче в інших фінансових інститутах. Однак банківські ризики покриваються за рахунок резервів, які формуються в банківській системі. Ризики, що виникають у фінансових інстшутах, переносяться на свої акціонерів.