Принципи і загальні основи управління ризиками

В умовах загальну тенденцію зниження прибутковості практично всіх фінансових інструментів, отже, і зниження рентабельності роботи банку, контроль за ризиками, т тобто за ймовірністю виникнення втрат, стає для банку одним з основних джерел підтримки його рентабельності на прийнятному рівні.

У банку завжди є вибір: взяти на себе ризик, або уникнути його, Наприклад, потрібно прийняти рішення про видачу кредиту з 30%-вим ризиком його неповернення, але високою прибутковістю, наприклад, 40% річних, або вкласти ті самі грошові кошти в менш прибутковий фінансовий інструмент - цінні папери, але з ризиком істотно меншим. У цьому випадку банк повинен оцінити і порівняти прогнозований відсоток втрат, ймовірність ризиків і прийняти управлінське рішення, памятаючи, що кожному шансу отримати прибуток протистоїть можливість отримати збитки. Прибуток можна отримати, якщо наперед передбачити та запобігти можливі ризики. Перевищення допустимого рівня ризику може призвести до банкрутства банку. Тому ризиком потрібно керувати.

В основу управління банківськими ризиками лежать наступні принципи:

1.    Прогнозування вірогідних ризиків і їх кількісна оцінка;

2. Визначення джерел покриття можливих збитків від виникаючих ризиків;

3. Чіткий розподіл повноважень та відповідальності керівників та співробітників при управлінні ризиками;

4. Контроль ризиків по всіх підрозділах банку. Основне завдання управління ризиками - підтримання прийнятних співвідношень прибутковості з показниками безпеки і ліквідності у процесі управління активами і пасивами банку, тобто мінімізація банківських втрат. Ефективне Управління рівнем ризику повинно вирішувати цілий ряд проблем - Шот відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки.

Цілі і завдання управління ризиками визначають-постійно змінюється зовнішньої економічної сполуки, в якому працює банк. Необхідно враховувати: рівень інфляції, підприємницьке середовище інвестиційний клімат регіоні і країні, кількість банків у регіоні та рівень конкуренції між ними, регулювання Центральним Банком конкуренції на ринку, перерозподіл ризиків між банками, розширення грошового і кредитного ринків, нові банківські продукти та послуги, потреба в банківські послуги, удосконалення банківських технологій, фінансове становище клієнтів банку, та ін

Процес управління ризиками включає в себе;

1) передбачення ризиків;

2) визначення їх розмірів ймовірних і наслідків;

3) розробку та реалізацію заходів щодо передбачення або мінімізації повязаних з ними втрат - регулювання ризиків;

4) відшкодування втрат від ризиків.

1 етап.У кожному банку повинна бути вироблена політика прийняття рішень таким чином, щоб одночасно сприяти розвитку банку і мінімізувати ризики. З цією метою в банках створюються комітети з управління ризиками: кредитними, ліквідності, процентними, операційними і пр. У компетенцію комітетів входить розробка лімітної політики, визначення критеріїв оцінки ризиків, прийняття рішень по здійсненню операцій, моніторинг ризиків. Засідання таких комітетів повинні проходити періодично з метою загальної оцінки рівня банківського ризику і епізодично - у міру проведення потенційно ризикованої операції. Комітети делегують і розподіляють повноваження між різними підрозділами банку з метою підвищення відповідальності за прийняття рішень, моніторингу, передбачення, оцінки, мінімізації та контролю за ризиками.

2 етап.Ризик повинен бути визначений і виміряно. Оцінка ризику в значній мірі заснована на систематичне статистичному визначенні ймовірності того, що якась подія в майбутньому відбудеться. Інтуїтивно найбільш зрозумілим способом вимірювання ризику є максимальний розмір тимчасово виникають збитків. Для цього необхідно визначити критерії ризиків та їх ранжування,

У сучасній банківської практиці склалися три основні методи розрахунку ризиків: статистичний, експертних оцінок та аналітичний.

Статистичний метод базується на аналізі статистичних рядів за можливо більш тривалий період часу. Метод дозволяє визначити періодичність виникнення втрат банку та їх залежність від будь-яких факторів. Наприклад, метод можна використані для оцінки ризику проведення операцій на фондовому та валютному ринках. Він дозволяє спрогнозувати «поведінку" даних фондових інструментів у перспективі, взяти грамотне рішення щодо їх використання та уникнути втрат. Метод експертних оцінок передбачає обговорення ситуації, операції, конкретного випадку групою спеціально скликаних експертів. На основі збору та обробки їхніх думок і суджень дається узагальнююча рейтингова оцінка та віднесення до певної групи ризику. Приміром, використання даного методу можливо при оцінці ділової репутації позичальника, визначенні курсу валют, ринкової вартості цінних паперів та ін

Аналітичний метод грунтується на аналізі сукупністю чинників, що впливають на банківські ризики. У його основі лежить використання приватного й комплексного підходів до визначення ризиків.

Приватний ризик - це ризик по окремо взятої операції банку. Він може визначатися емпіричним шляхом за спеціальними методиками, приміром, кредитний ризик за конкретною позичкою, або позичковим портфелю банку в цілому. Тут, зокрема, аналізується вплив кредитної історії, галузевої належності, виду діяльності, фінансового стану позичальника, забезпечення позики та інших факторів. Общий ризик - це сукупний ризик по всьому колу операцій банку в цілому. Наприклад, він може розраховувати на основі аналізу виконання банком обовязкових економічних нормативів Банку Росії, або за методиками самого банку.

3 етап.Регулювання ризиків, тобто їх попередження і мінімізація, здійснюється наступними способами:

- Страхування кредитів і депозитів;

- Використання і гарантій поручительств як забезпечення повернення позик;

- Оформлення високоліквідного застави;

- Аналіз платоспроможність та кредитоспроможності позичальників;

- Дисконтування позик;

- Секьютірізація;

- Використання похідних фінансових інструментів, наприклад, деривативів;

- Інші.

4 етап.На останньому етапі управління ризиками здійснюється відшкодування втрат, що виникли у результаті ризику. Даний процес включає в себе:

- Створення резервних фондів;

- Списання відповідних сум на збитки;

- Припинення нарахування відсотків за позикою та ін З метою мінімізації втрат і забезпечення стабільних умов роботи банку створюються резерви на можливі втрати. Резерви створюються по усіх видах активних операцій в залежності групи ризику, до якої вона віднесена. Приклади формування резервів на можливі втрати по позиках наведені в наступних темах.

Покриття що виникли втрат банку внаслідок перевищення ним допустимого рівня ризику здійснюється за рахунок коштів резервного фонду (див. тему: «Ресурси комерційних банків»).