Форми забезпечення повернення позичок
Відповідно до Цивільного кодексу РФ виконання зобовязань може забезпечуватися неустойкою, запорукою, утриманням майна боржника, порукою, банківською гарантією, завдатком та іншими способами, передбаченими законом або договором.
У банківській практиці в даний час з метою забезпечення повернення позик використовуються такі форми:
- Заставу;
- Порука;
- Банківська гарантія;
- Страхування. Всі форми можуть використовуватися як самотужки, так і в поєднанні з іншими.
Застава
Застава є найбільш поширеною формою забезпечення повернення позичальниками позики. Застава - це спосіб виконання зобовязання, при якому кредитор - заставодержатель набуває право у випадку невиконання боржником зобовязання отримати задоволення за рахунок заставленого майна. Застава не може існувати без основного зобовязання. Право застави виникає з моменту укладення договору про заставу, а щодо застави майна, що належить передачу заставодержателю, з моменту передачі цього майна. Договір застави є невідємною частиною кредитного договору, без якого, він втрачає юридичну силу (див. Додаток 6). У договорі про заставу повинні міститися умови, що передбачають предмет застави, суть забезпеченого заставою вимоги, його оцінку, розмір та строки виконання зобовязання, склад і вартість заставленого майна, а також будь-які інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. У ньому повинне також утримуватися вказівка на те, у якій із сторін знаходиться заставлене майно.
Договір про заставу має відбуватися у письмовій формі. Договір про іпотеку, а також договір про заставу рухомого майна або прав на майно в забезпечення зобовязань за договором, який повинен бути нотаріально посвідчений, підлягають нотаріальному посвідченню. Договір про іпотеку повинен бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації угод з відповідним майном. У деяких випадках необхідна реєстрація в Бюро технічної інвентаризації (БТІ), в земельних комітетах, в органах ГИБДД.
Предметом застави може бути будь-яке майно, яке відповідно до законодавства Російської Федерації може бути відчужено заставодавцем. Предметом застави можуть бути майнові речі і права (вимоги) за виключенням майна, вилученої з обігу; вимог, нерозривно повязаних з особою кредитора, зокрема, вимог про аліменти, про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоровю; та інших прав, уступка яких іншій особі заборонена законом. Застава товарів може здійснюватися шляхом передачі заставодержателю товаророзпорядчого документа, який є цінним папером. Закладені цінні папери можуть бути передані в депозит нотаріальної контори або банку. Законом передбачено поширення застави і на речі, які можуть бути придбані заставодавцем у майбутнє. Майно, що перебуває у спільній сумісній власності, може бути передане в заставу тільки за згоди всіх власників. Застава власником своєї частки у спільній частковій власності не потребує згоди інших власників. Власник квартири самостійно вирішує питання про здачу її в заставу. Заміна предмета застави допускається тільки за згодою заставодержателя.
Існують наступні види застави:
1. Залогімущества:
- Товарів в обороті;
- Нерухомості (іпотеки);
- Цінних паперів;
- Депозитів;
- Товароматеріальних цінностей;
- Змішаний заставу.
2. Застава прав:
- На нематеріальні активи (патенти, промислові зразки, товарні знаки тощо);
- Володіння та користування;
- На оренду;.
- Дебіторської заборгованості. Застава повинна забезпечувати вимогу в тому обсязі, якою воно має на момент задоволення, в зокрема, проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, а також відшкодування необхідних витрат заставодержателя на утримання закладеної речі і витрат по стягненню заборгованості. Витрати, повязані з реалізацією застави, по банківській практиці складають 30% від кредиту суми.
Закладене майно залишається у заставодавця або передається у володіння заставодержателя (заклад).
Іпотека, а також закладені товари в обороті не передаються заставодержателю. Якщо предмет застави залишено у заставодавця під замком та печаткою заставодержателя, тобто з накладенням знаків, які свідчать про заставі, то він називається тверду заставу. Предмет застави, переданий на час заставодавцем у володіння або користування третій особі, вважається залишеним у заставодавця.
3 Застава із залишенням майна у заставодавця:
- Іпотека;
- Застава товарів в обігу;
- Твердий заставу;
- Заставу з володінням і користуванням третіх осіб.
4. Заклад:
- Дорогоцінних металів і каменів;
- Валютних цінностей та цінних паперів;
- Документів про право володіння, користування, прав на обєкти власності і т. д.
Заставодавець або заставодержатель залежно від того, у кого з них знаходиться заставлене майно, зобовязаний:
9. страхувати за рахунок заставодавця закладене
майно в повній його вартості від ризиків втрати або пошкодження, а коли повна вартість майна перевищує розмір забезпеченого заставою вимоги, що - на суму не нижче розміру вимоги;
10. вживати заходів, необхідні для забезпечення збереження заставленого майна, у тім числі для захисту його від посягань і вимог з боку третіх осіб;
11. негайно повідомляти іншу Сторону про виникнення загрози втрати або пошкодження заставленого майна
Заставодержатель і заставодавець має право перевіряти за документами та фактично наявність, кількість, стан і умови зберігання заставленого майна, що знаходиться в іншої сторони.
При грубому порушенні обовязків заставодержателем, що створює загрозу втрати або пошкодження заставленого майна, що заставодавець вправі вимагати дострокового припинення застави.
Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа, що мають на предмет застави права власності, або господарського відання.
Заставодавцем прав може бути особа, якій належить передане в заставу право. Наприклад, орендар може передавати свої орендні права в заставу без згоди орендодавця. Підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського відання, здійснює заставу підприємства загалом, його структурних одиниць і підрозділів як майнових комплексів, а також окремих будівель і споруд за згодою власника цього майна або уповноваженого ним органу.
Якщо майно, що знаходиться в заставі, стає предметом ще одного застави в забезпечення інших вимог (наступний заставу), вимоги наступного заставодержателя задовольняються з вартості цього майна після вимог попередніх заставоутримувачів Подальший заставу допускається, якщо він не заборонений попередніми договорами про заставу Заставодавець зобовязаний повідомляти кожному наступному заставодержателю відомості про всі наявні застави цього майна, і відповідає за збитки, завдані заставодержателем невиконанням цього обовязку.
Застава припиняється:
1) з припиненням забезпеченого заставою зобовязання,
2) на вимогу заставодавця при наявності закон-пих підстав;
3) у разі загибелі закладеної речі або припинення заставленого права;
4) у випадку продажу з публічних торгів заставленого майна, а також у випадку, коли його реалізація виявилася неможливою.
У разі припинення застави внаслідок виконання забезпеченого заставою або зобовязання на вимогу заставодавця заставодержатель, у якого перебувало заставлене майно, зобовязаний негайно повернути його заставодавцю.
Порука
За договором поруки поручитель зобовязується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання останнім його зобовязання повністю або в частині. Договір поруки може бути укладений також для забезпечення зобовязання, яке виникне в майбутньому.
Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формою. Недотримання письмової форми тягне недійсність договору поруки У разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого порукою зобовязання поручитель і боржник відповідають перед кредитором солідарно Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, як і боржник, включаючи сплату відсотків, відшкодування судових витрат по стягненню боргу та інших збитків кредитора , викликаних невиконанням або неналежним виконанням зобовязання боржником.
До поручителю, який виконав зобовязання, пе-. реходят права кредитора по цьому зобовязанню і права, які належали кредитору як заставодержателю, в тому обсязі, в якому поручитель задовольнив вимогу кредитора. Поручитель має право вимагати також від боржника сплати відсотків на суму, виплачену кредитору, і відшкодування інших збитків, понесених у звязку з відповідальністю за боржника.
Порука припиняється:
- З припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни цього зобовязання! що тягне збільшення відповідальності або інші несприятливі наслідки для поручителя, без згоди останнього;
- З переведенням на іншу особу боргу по забезпеченого порукою зобовязанню, якщо поручитель не дав кредитору згоди відповідати за нового боржника;
- Якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником чи поручителем;
- Після закінчення зазначеного в договорі поруки строку, на який вона дано. Якщо такий строк не встановлений, воно припиняється, якщо кредитор протягом року з дня настання строку виконання забезпеченого порукою зобовязання не предявить позову до поручителя. Коли термін виконання основного зобовязання і не не вказан може бути визначений або визначений моментом вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом двох років з дня укладання договору поручительства.
Після виконання поручителем зобовязання кредитор повинен вручити поручителя документи, що засвідчують вимога до боржника, і передати права, що забезпечують цю вимогу. Боржник, що виконав зобовязання, забезпечене порукою, повинен негайно сповістити про це поручителя. В іншому випадку поручитель, у свою чергу виконав зобовязання, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або предявити регресне вимога до боржника.
Банківська гарантії
У силу банківської гарантії банк, інша кредитна установа чи страхова організація (гарант) дають на прохання іншої особи (принципала) письмове зобовязання сплатити кредитору принципала (бенефіціару) відповідно до умов дається гарантом зобовязання грошову суму при представленні бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.
Банківська гарантія забезпечує належне виконання принципалом її зобовязання перед бенефіціаром (основного зобовязання). За видачу банківської гарантії принципал сплачує гаранту винагороду.
Передбачене банківською гарантією зобовязання гаранта перед бенефіціаром не залежить от основного зобовязання, в забезпечення виконання якого вона видана, навіть якщо в гарантії міститься посилання на це зобовязання. Банківська гарантія набирає чинності з дня її видачі. Банківська гарантія не може бути відкликана гарантом. , Що належить бенефіціару за банківською гарантією право вимоги до гаранта НЕ може бути передане іншому особі. Вимога бенефіціара про сплату грошової суми за банківської гарантії повинно бути представлено гаранту в письмовій формі з додатком зазначених у гарантії документів. У вимозі або в додатку до нього бенефіціар повинен вказати, у чому полягає порушення принципалом основного зобовязання, у забезпечення якої видана гарантія. Вимога бенефіціара повинна бути подана гаранту до закінчення визначеного в гарантії строку, на який її видано.
Після одержання вимоги бенефіціара гарант повинен без зволікання повідомити про це принципала і передати йому копії вимоги з усіма відносяться до неї документами. Гарант бенефіціару відмовляє в задоволенні його вимоги, якщо ця вимога, або додані до неї документи, не відповідають умовам гарантії, або представлені гарантові після закінчення визначеного в гарантії строку.
Гарант повинен негайно повідомити бенефіціара об відмову задовольнити його вимогу.
Якщо гарантові до задоволення вимоги бенефіціара стало відомо, що основна зобовязання, забезпечене банківською гарантією, повністю або у відповідній частині вже виконано, припинилося з інших підстав, або є недійсним, він повинен негайно повідомити про це бенефіціара і принципалу.
Одержана гарантом після такого повідомлення повторне вимога бенефіціара підлягає задоволенню гарантом. Передбачене банківською гарантією зобовязання гаранта перед бенефіціаром обмежується сплатою суми, на яку видана гарантія.
Відповідальність гаранта перед бенефіціаром за невиконання або неналежне виконання зобовязання гарантом за гарантією не обмежується сумою, на яку видана гарантія.
Зобовязання гаранта перед бенефіціаром за гарантією припиняється:
26. сплатою бенефіціару суми, на яку видана гарантія;
27. закінченням визначеного в гарантії строку, на який вона видана;
28. внаслідок відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією і повернення її гаранту;
29. внаслідок відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його зобовязань.
Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен без зволікання повідомити про це принципала. Право гаранта зажадати від принципала в порядку регресу відшкодування сум, сплачених бенефіціару за банківською гарантією, визначається угодою гаранта з принципалом, на виконання якого була видана гарантія. Гарант не має права вимагати від принципала відшкодування сум, сплачених бенефіціару не відповідно до умов гарантії або за порушення зобовязання гаранта перед бенефіціаром, якщо угодою гаранта з принципалом не передбачено інше.
Основні відмінності банківської гарантії від інших форм забезпечення повернення позик:
30. не залежить від умов Кредитного договору, тобто при зменшення суми зобовязання позичальника не призводить до зменшення обсягу відповідальності гаранта;
31. зберігає силу у разі недійсність кредитного договору, тобто вимоги по банківській гарантії можуть бути предявлені гаранту і після закінчення позовної давності кредитного
32. безвідкличного, гарант може відкликати банківську гарантію тільки у разі спеціального застереження в гарантії;
33. абстрактність - письмове безумовне зобовязання сплатити кредитору певну суму в визначений час;
34. возмездный характер між гарантом і принципалом.
При використанні гарантії як забезпечення повернення позичок банкові також слід ретельно вивчити надійність гаранта. Це вимагає збору інформації про гаранта, проведення його фінансового становища аналізу, виконання обовязкових економічних нормативів Банку Росії, ділової репутації та інших аспектів діяльності. Важлива вимога - юридично грамотне оформлення гарантії.