Кредитна політика банку
Кредитні операції - це відношення між кредитором і дебітором (позичальником) із приводу надання (одержання) у тимчасове користування коштів, їхнього повернення й оплати. Мається на увазі зміст дій учасників відносин - працівників банку. Кредитні операції поділяються на активні і пасивні. У першому разі банк є кредитором, тобто стороною, яка дає кредит, позичає гроші і розміщає їх у формі позичок. У другому випадку банк є дебітором, тобто стороною, що бере кредит і приймає грошові кошти у формі депозитів (вкладів). І активні, і пасивні кредитні операції передбачають виникнення кредиторської та дебіторської заборгованості і виступають у вигляді позик і позик (депозитів). Предмет кредитних операцій - кредит або позика, як певна сума грошей, вона видається або виходить, повертається, оплачується.
В основі здійснення банком кредитних операцій лежить кредитна політика.
Кредитна політика - стратегія і тактика банку в галузі кредитних операцій. Не існує єдиної кредитний політики для всіх банків. Кожен банк формує свою власну кредитну політику, з огляду на економічних, політичні, організаційні та інші фактори, що впливають на його діяльність. Відсутність або невиконання кредитної політики підвищує банківський ризик. Кредитна політика в частині стратегії включає в себе пріоритети, принципи та цілі банку на кредитному ринку. Стратегія кредитної визначається Радою директорів політики банку, який, у свою чергу, делегує функції з її практичної реалізації на більш низькі рівні управління: Правління банку, Кредитний комітет, кредитний відділ (управління), конкретний працівник (кредитний інспектор). Кредитнаполітикавчастинитактикивизначає:
- Фінансовий і іншої інструментарій, який використовується банком для реалізації його цілей при здійсненні кредитних угод,
- Правила їх вчинення,
- Порядок організації кредитного процесу,
- Компетенції рівень керівників і співробітників банку,
- Встановлення лімітів кредитування окремим категоріям клієнтів,
- Бажаний коло клієнтів-позичальників,
- Небажаний для банку контингент позичальників,
- Управління кредитними ризиками,
- Систему контролю за виконанням операцій,
- Організацію супроводу кредитів та ін питання. Таким чином, кредитна політика визначає спільні передумови ефективної кредитної роботи в банку та мінімізації кредитного ризику.
Процес кредитування можна розділити на кілька етапів. Кожен з них вносить свій внесок в якісні характеристики кредиту і визначає ступінь його надійності та прибутковості. Можна виділити наступні етапи кредитування;
1. розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв `ю з майбутнім позичальником;
2. 2) вивчення кредитоспроможності клієнта й оцінки ризику за позикою;
3. підготовка висновків кредитної угоди;
4. супроводження кредиту;
5. кредиту погашення. Для отримання кредиту клієнт являє і б <шк заявку, де містяться вихідні відомості про необхідної позичці: мета, розміру кредиту, вид і строки позики, забезпечення се повернення. До заявки має бути додано мінімальний набір документів:
1. заявка на отримання кредиту;
2. нотаріально засвідчені копії установчих документів;
3. свідчення про реєстрацію підприємства;
4. нотаріально завірені банківські картки із зразками підписів керівника, головного бухгалтера та печатки;
5. баланс на звітну дату, завірений у податкової інспекції;
6. Бізнес-План і / або ТЕО проекту;
7. копії контрактів, договорів;
8. гарантії повернення позики. Представлені в банк документи вивчаються інспектором кредитного відділу. З позичальником проводиться інтервю про майбутню угоду, джерел погашення кредиту, забезпечення повернення позики, звязки клієнта з іншими контрагентами і банками. Бесіда має велике значення для вирішення питання про майбутню позику, дозволяє зясувати багато важливі деталі кредитної заявки і скласти психологічний портрет позичальника, зясувати професійну підготовленість керівників підприємства, реалістичність його оцінок положення та перспектив розвитку фірми, Заявки, повязані з фінансуванням нових підприємств, які не мають фінансових звітів та іншої документації, вимагають вивчення бізнес-плану та техніко-економічного обгрунтування повернення позики. Після первинного вивчення документів та проведеної бесіди кредитний інспектор повинен прийняти рішення: чи продовжувати роботу з даним клієнтом, або відповісти йому відмовою. Якщо пропозиції клієнта розходяться з якимись аспектами кредитний політики банку, заявку слід відхилити. При цьому необхідно аргументовано пояснити клієнтові причини, з яких кредит не може бути наданий. Якщо приймає кредитний інспектор рішення про можливість подальшої роботи з клієнтом, документи передаються юристам та іншим фахівцям банку з метою контролю за кредитними ризиками та їх мінімізації. На їхній основі вивчається кредитна історія позичальника, визначається законність проведеної клієнтом угоди, його майнові права та інші питання При аналізі кредитоспроможності клієнта використовуються дані фінансової звітності, представлені підприємством, і матеріали, які є у інших контрагентів. Відомості про потенційного позичальника можна отримати у банків та інших фінансових установ, з якими мав справу заявник Вони можуть представити матеріали про розміри депозитів підприємства, непогашеної заборгованості, своєчасності платежів та іншу інформацію. Торгові партнери можуть повідомити дані про розміри наданого комерційного кредиту. Постачальники - про ціни та умови поставки товарів. У процесі аналізу кредитоспроможності визначаються статус позичальника, його фінансове становище, можливість погашення позички і виплати відсотків по ній.
При прийнятті рішення про можливість подальшої роботи з даним клієнтом пакет документів з розрахунками та аргументованими висновками всіх фахівців банку передається на розгляд на кредитний комітет. На ньому повторно проводиться експертиза документів та операції і приймається колегіальне рішення про доцільність чи недоцільність видачі кредиту даного позичальника. У разі прийняття позитивного рішення з клієнтом укладається кредитний договір. У ньому передбачаються:
- Сутність кредитної угоди;
- Сума і строк надання кредиту;
- Вид забезпечення повернення позики,
- Вид кредиту та спосіб його надання;
- Права та обовязки позичальника;
- Права і обовязки банку;
- Відповідальність сторін;
- Порядок вирішення спорів;
- Термін дії договору;
- Юридичні адреси сторін.
Типовий кредитний договір наведений у Додатках 4,5.Після підписання кредитного договору і додатків до нього (графік гасіння позички, договір страхування, договір застави, поручительство, гарантия, опис заставного майна і т.д) кредитна угода набуває юридичну силу. Грошові кошти відповідно до умов договору переводяться на розрахунковий рахунок клієнта та / або іншим чином надходять у розпорядження його.
Далі кредиту здійснюється супровід. Воно включає нарахування та стягнення відсотків, контроль за наявністю і схоронністю предмета застави, формування резерву на можливі втрати за позикою, оцінка поточного фінансового стану підприємства-позичальника, гасіння позики у відповідність до умов договору (графіка), списання резерву, повернення застави та інші заходи .
Цінабанківськогокредиту
Гроші в якості кредитних ресурсів - предмет купівлі-продажу, що має свою ціну - банківський (позичковий) відсоток. Відсоток виступає у вигляді певної суми грошей, одержуваної кредитором від позичальника за "товар" - тимчасово надану гроші. Авансований капітал повинен не тільки зберігатися в русі, але й збільшитися, збільшитися у своєму розмірі. Для кредитора рух позичкового капіталу може бути представлено у вигляді виразу: Д - Д1. Отже, відсоток може бути представлений у виді різниці між Д1 і Д. Між позичковим відсотком банку і прибутком підприємства існує тісний звязок. Обидві категорії представляють собою знову створену вартість. Однак підприємства прибуток використовується для задоволення його виробничих потреб, позиковий же відсоток використовується, в першу чергу, на покриття банківських витрат, у другу, - на сплату податків, виплату дивідендів і формування фондів. Останній
елемент, у свою чергу, використовується банком у якості кредитних ресурсів Таким чином, відсоток виступає як еквівалент споживчої вартості кредиту
Позиковийвідсотоквиконуєнаступніфункції:
- Стимулюючу - спонукати кредитні організації використовувати грошові кошти у кругообігу капіталу Ця функція спрямована на ефективне надану використання капіталу з метою отримання прибутку
- Що гарантує - забезпечує схоронність надану вартості, т е повернення кредитору коштів у повному обсязі
Джерелом сплати відсотка є частина прибутку (доходу) позичальника, отримана ним внаслідок використання позикових коштів
В даний час в банківському секторі економіки існує цілий комплекс різних видів процентних ставок
- Ставка рефінансування Банку Росії - використовується переважно як штрафна ставка для кредитних організацій,
- Аукціонні ставки - встановлюються на депозити та кредити Банку Росії на аукціонних торгах,
- Прості відсотки обчислюються як прямий відсоток від зайнятої або виданої суми, у відсотках річних
--складнівідсотки - Використовуються у разі капіталізації процентів шляхом додавання нарахованих відсотків до основної суми боргу і нарахування на їх суму відсотків
--номінальніставки - Відсотки, що приєднуються до отримання від банку клієнтів (юридичних осіб, включаючи банки, і фізичних осіб) по розміщених у них грошових коштів, встановлюються у відсотках річних,
--ефективніставки - Відсотки, фактично сплачені клієнтом банку з урахуванням зміни ставки кредиту, нарощування процентів, нарахування за фактичний час та суму кредиту, введення штрафних санкцій до позичальника і т п
На величину і динаміку банківського відсотка впливає
сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів.
1 Зовнішніфактори
- Ставка рефінансування Банку Росії,
- Стабільність грошового обігу в країні (чим вище рівень інфляції, тим вищі відсоткові ставки за кредитами, так як у банку підвищується ризик втрати грошових коштів у звязку з їх знеціненням),
- Середні процентні ставки по міжбанківському кредитуванню,
- Співвідношення попиту і пропозиції кредитів,
- Рівень конкуренції в банківському секторі;
- Політична та економічна конюнктура
2 Внутрішніфактори
- Середні процентні ставки по залученню ресурсів,
- Структура кредитних ресурсів (чим вище частка залучених ресурсів, тим вище процентні ставки по кредитах, і навпаки);
- Структура кредитного портфеля;
- Кредитоспроможність позичальника;
- Наявність і ліквідність забезпечення кредитів;
- Цільове використання кредиту;
- Обороти по рахунках клієнтів;
- Тривалість ділових відносин з клієнтом,
- Кредитна історія позичальника;
- Рівень витрат на утримання апарату керування;
- Термін і сума надання кредиту;
- Інші. Плата за користування кредитом складається з двох компонентів: банківських витрат і норми прибутку.
1. Банківськівитрати включають витрати:
- На залучення ресурсів - (РПР) це оплата відсотків за залучені внески населення, депозити підприємств, що міжбанківські кредити та ін;
- На забезпечення діяльності комерційного банку (заробітна плата співробітників з відрахуваннями, на відрядження, представницькі, поштові, телефонні, телеграфні витрати, витрати на охорону, інкасацію, рекламу та інші витрати, необхідні для забезпечення діяльності банка). Витрати на забезпечення діяльності називаються банку достатньою маржею та розраховується за формулою:
Мд = (Ро - РПР - ДПР) / Ад х 100,
де
1. МД - достатня маржа;
2. Ро - сукупні витрати банку;
3. РПР - процентні витрати;
4. ДПР - доходи банку, отримані від іншої діяльності (непроцентні);
5. Пекло - активи, що приносять дохід.
2. Нормаприбутку показує рівень необхідної прибутковості активних операцій. Вона розраховується виходячи зі сформованих у попередній період результатів діяльності банку за формулою:
Пн = Пп / Ад х 100,
де
6. Пн - норма прибутку банку,
7. Пп - прибуток, отриманий банком в передує розрахунковому періоді
Норма прибутку може бути і заданій, прогнозованою величиною, досягти яку необхідно банку відповідно до стратегічного плану розвитку.
Таким чином, ціна банківського кредиту може бути розрахована за наступної формулою:
ЦПК = РПР + Мд + пн
При визначенні процентних ставок по кредитах банки орієнтуються на рівень ставок, який би, з одного боку, не змусив позичальника відмовитися від угоди, з іншого, - дозволив би банку не тільки відшкодувати свої витрати, але й отримати прибуток, бажано не нижче середньої. Тобто тут вже включаються ринкові механізми формування банківського кредиту ціни.