Стан ресурсної бази російських банків

Ресурсна база комерційних банків формується здебільшого за рахунок коштів на рахунках (розрахункових, поточних, депозитних) клієнтів, частка яких досягає 50 -% 70. Особливістю є їх висока рухливість, ризик вилучення клієнтами в будь-який час, а, отже, і ризик втрати платоспроможності банку. Цей ризик вище, якщо ресурсна база сформована кількома великими клієнтами, зняття коштів з рахунків яких може різко змінити загальну величину ресурсів банку. Тому що більше клієнтів, то менше ризик потерн ліквідності в банку у випадку відтоку коштів з рахунків клієнтів. Другий особен1-ність даного джерела ресурсів - їх низька вартість залучення для банків Як правило, банки не платять клієнтам по залишках коштів на рахунках Хоча останнім часом, коли посилюється конкуренція серед банків за клієнтів, стали застосовувати тарифи за незнижуваний залишок коштів на розрахункових, поточних і бюджетних рахунках Процентні ставки застосовуються на рівні ставок на вимогу. Динаміка ресурсної бази комерційних банків в значній мірі визначається фінансовим станом підприємств і організацій, зростанням реальних доходів населення, ступенем розвитку міжбанківського і інших сегментів ринку. Протягом останніх двох років кошти, привернуті від підприємств і організацій, служили стабільним джерелом збільшення ресурсної бази комерційних банків, однак в 2002 р. і на початку поточного року кошти на рахунках юридичних осіб у комерційних банках скоротилися. В основі цієї негативної тенденції лежать наступні причини:

- Уповільнення темпів зростання виробництва в реальному секторі економіки;

- Погіршення фінансових результатів діяльності підприємств;

- Вступ з 1 лютого 2002 р в силу Федерального закону «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом". Можливо, що ряд клієнтів, боячись передачі інформації в Комітет із фінансового моніторингу, перевів частину легалізованих ресурсів в «тіньовий оборот».

На тлі зниження питомої ваги залишків за залученими коштами підприємств і організацій спостерігається помітне приплив коштів на банківські рахунки громадян. Загальна сума внесків населення в російських банках і на рублевих валютних

рахунках за 2002 р. збільшився на 49% і склала 1,0463 трлн, крб. Вклади фізичних осіб на суму загальну 698,9 млрд руб, або 66,8% усіх вкладів на 1 січня 2003 р., перебували в Ощадбанку Росії. Сума вкладів в Ощадбанку Росії за 2002 г збільшилася на% 39,4. Сума залишків вкладів громадян в банках валютних на рахунках у рублевому еквіваленті на 1 січня 2003 року дорівнювала 397,2 млрд руб, у тому числі в Ощадбанку - 191,5 млрд руб Із загального обсягу валютних вкладів Ощадбанку на частку доводилося 48,2%. Сума рублевих вкладів в усіх російських банки за 2002 р. збільшилася на 41,8% - з 457,8 млрд. руб до 649 млрд руб., А сума валютних вкладів - на 62,4% В Ощадбанку Росії приріст рублевих вкладів склав 35,1 %, а валютних - +52,3%. Залишки рублевих вкладів у банках на 1 січня 2003 р. становили 45,7% всіх грошових накопичень російського населення, загальний обсяг яких оцінювався величиною 1,4096 трлн. руб. 36,9% усіх накопичень становили залишки готівкових грошей - на загальну суму млрд. 519,7 руб, а 17,4% накопичень були представлені цінними паперами на суму 245,2 млрд. руб За структурою 62,8% усіх вкладів населення в Ощадбанку за станом на 1 січня 2003 року припадало на пенсійні та термінові пенсійні внески, 22,7% - строкові вклади і депозити, 9,6% - вклади до запитання, 2,9% - на рахунки банківських карт і 2% - на інші види вкладів.

Таким чином, Ощадбанк продовжує грати роль стрижневу в залученні засобів населення в банківську систему. Тому рано говорити про відновлення довіри вкладників до комерційним банкам, хоча ця тенденція себе вже визначила досить ясно

Ще одна з невирішених проблем переважної більшості російських банків - формування збалансованої по термінах і вартості ресурсної бази. Багато в чому саме з цим повязані їх обмежені можливості за поданням «довгих кредитів. У структурі ресурсної бази банків відіграють домінуючу роль короткострокові кошти, залучені на період до шести місяців.

Щоб вигідно обернути залучені-гроші і забезпечити тим леї вкладникам зростання вкладень, потрібен, по можливості, більший термін. Тому незрозуміло, ччо банкам робити, якщо громадяни кладуть гроші н <1 рік, банк кредитує підприємство тими грошима, а через шість місяців вкладник вимагає повернути вклад. У 1998 р., коли населення почало масово знімати свої банківські депозити, практично пса роздрібні банки зіткнулися в звязку з цим з дуже великими проблемами - далі ті, хто не був активним гравцем ринку ДКО. Тому у спільній стратегії розвитку банківського сектора передбачається внести поправки до Цивільного кодексу, які розділять договори вкладу на три види: вклад до запитання, терміновий внесок і строковий вклад з неможливістю дострокового вилучення грошей. У самому документі сказано, що новий вид вкладу передбачатиме «можливість його дострокового вилучення вкладником тільки у випадку, якщо це прямо зазначено у такому договорі, і зі стягненням значних штрафів за дострокове вилучення», В цьому випадку кредитні організації диверсифікують процентні ставки таким чином, щоб зробити внески без права дострокового вилучення привабливішими. Що стосується інших джерел залучених ресурсів банків - боргових зобовязань, то їх частка як і раніше, залишається незначною. В їхній структурі спостерігається перевага векселів, дру час як такі, що більш прозорий і довгостроковий характер інструментом - облігаціями, депозитні й ощадні сертифікати - використовуються в набагато меншому ступені з-за високих витрат з їх випуску та обслуговування

Як і раніше, гострою залишається проблема недостатньої капіталізації, що робить банківський сектор залежним від короткострокових коливань макроекономічної ситуації. У результаті комерційні банки знаходяться у такому собі порочне коло: їх капітал надто малий, щоб забезпечити достатній прибуток для фінансування інвестицій, необхідних для їх самостійного зростання.

Якість капіталу також залишається досить низьким Експертні оцінки показують, що 30-50 "% збільшення капіталу припадає на кредитно-вексельні схеми його штучного роздування. Тому однією з найактуальніших проблем сучасного розвитку банківського сектора є не тільки збільшення капіталу, а й підвищення його якості. Однак рішення цього завдання залежить не тільки від банків, але, в першу чергу, від потенційних учасників: підприємств та організацій, їх фінансового становища, наявності легальних джерел вкладень коштів у статутні капітали банків. Таким чином, ресурсна база кредитних організацій продовжує характеризуватися недостачею довгострокових і стійких пасивів, що позначається на їхній здатності інвестувати економіку.