Основні бюджетні пропорції. Бюджетний дефіцит
Бюджетні пропорції в перехідній ринковій економіці мають важливе значення, оскільки саме ВОНИ опиняються в центрі регулюючого впливу держави. Слід розрізняти пропорції бюджетної системи, тобто внутрішню бюджетну пропорційність, і пропорції, відображають-ще економічні взаємозв'язки бюджетної сфери з суспільним відтворенням в цілому та іншими сферами економіки.
Внутрішня бюджетна пропорційність відбивається наступними головними пропорціями:
1. Частка доходів федерального бюджету в консолідованому бюджеті. Він
по структурі дохідної частини становила в 1993 р. - 51%, у 1995 р. - 51%, у 1997р .-
46,9%, в 1998 р. - 55,9%, в 1999 р. - 51,1%, у 2000 р. (за законом) - 52%.
Стабілізація та деяке підвищення-ЧАСТКИ федерального бюджету в консолідованому бюджеті відповідають завданням економічної реформи, цілям бюджетного федералізму. Цьому будуть сприяти наступні умови:
• завершення в найближчі роки процесу розмежування повноважень та предметів відання між рівнями державної влади;
розмежування видатків між бюджетами та завершення передачі суб'єктам Федерації об'єктів фінансування;
збільшення перерозподілу через федеральний бюджет фінансових ресурсів з метою вирівнювання бюджетної забезпеченості депресивних регіонів;
• відновлення інвестиційної функції федерального бюджету, особливо у зв'язку з необхідністю фінансової підтримки розвитку базових галузей, науки, експортних виробництв, підприємств агропромислового комплексу;
• забезпечення соціальної орієнтації регіональної економіки, в тому числі реалізація загальноукраїнських програм боротьби з бідністю, безробіттям, захисту сім'ї, материнства, дитинства, навколишнього середовища;
введення в дію другої частини Податкового кодексу РФ.
2. Частка витрат федерального бюджету у видатках розширеного (консолідованого) бюджету. Як правило, частка федерального бюджету у видатках вище, ніж частка бюджетів територій, оскільки бюджетний дефіцит концентрується на федеральному рівні; при бездефіцитності федерального бюджету (2000-2001 рр..) Ситуація змінюється в протилежному напрямку.
3. Співвідношення федерального бюджету і консолідованих бюджетів суб'єктів Федерації (за співвідношенням дохідних і видаткових ресурсів).
4. Частка прибуткових і витратних потенціалів сукупності місцевих бюджетів (у Російській Федерації їх налічується понад 14 тисяч) в консолідованому бюджеті країни і консолідованих бюджетах суб'єктів Федерації.
5. Пропорції між доходами та витратами бюджетної системи в цілому, федерального бюджету і бюджетів субфедеральними, міського та місцевого рівнів.
6. Співвідношення поточних витрат (поточний бюджет) та інвестиційних витрат (бюджет розвитку). У 1992-1999 рр.. бюджет розвитку фактично мінімізували. На першому етапі розвитку економіки виникає гостра необхідність в активації інвестиційної функції бюджету при одночасному задоволенні соціальних потреб. Подолання економічної кризи і підйом виробництва можливі лише в умовах підвищення норми виробничого нагромадження і відродження інвестиційної активності.
7. Внутрішні пропорції доходної і витратної частин бюджетів, що відображають державну політику в податковій, соціальної, інвестиційної, оборонної та ін сферах.
Управління внутрішньої бюджетної пропорційністю підвищує ефективність бюджетних витрат, забезпечує реалізацію пріоритетів і цілей бюджетної політики.
Співвідношення бюджету, його основних структурних частин з макроекономічними показниками дозволяє виявити не тільки виникнення нових якісних і кількісних взаємозв'язків суспільного відтворення з бюджетом, але й визначити ефективні напрями економічної політики на тому чи цьому етапі перетворень. У них виявляються як загальноекономічне зміст, так і специфічні процеси і наслідки трансформації однієї системи раптом в умовах проведеного реформування економіки. Серед даних співвідношень слід виділити співвідношення консолідованого бюджету і валового внутрішнього продукту.Воно показує ступінь одержавлення відтворювального процесу, або ступінь перерозподілу через бюджет громадського продукт і доходу. У більшості західних країн в останньому столітті спостерігалося стійке підвищення співвідношення «державний бюджет / валовий внутрішній продукт» в середньому з 10% ВВП на початку до 45% ВВП до кінця сторіччя.
Воно виражає розвиток змішаної економіки, підвищення ролі держави у свідомому регулюванні економічного життя всього суспільства, а також розширення соціальних функцій держави, покликаного забезпечити стабільність у суспільстві.
Дане співвідношення має дві сторони - відношення доходів консолідованого бюджету до ВВП і відношення видатків бюджету до ВВП. Якщо перший ставлення характеризує ступінь акумуляції фінансових ресурсів суспільства в бюджеті, то другий - можливості централізованих фінансових ресурсів держави задовольняти потреби суспільства. Перехідну економіку характеризують відставання акумуляції доходів в бюджеті від потреб і запитів на отримання бюджетних коштів від основних бюджетополучателей. У Росії відношення доходів консолідованого бюджету до ВВП склало в 1990 р. - 24,7%, у 1995 р. - 28,4%, у 1997 р. - 28,2%, в 1998 р. - 24,5%, в 1999 р. - 26,8%. У той же час частка витрат консолідованого бюджету по відношенню до ВВП зростала і склала у 1990 р. - 29,4%, у 1995 р. - 31,6%, у 1996 р. - 30,4%, у 1997 р. -- 33%, в 1998 р. - 28,1%, у 1999р.-28, 0%.
Якщо причиною зниження частки доходів була заборгованість з податків і зборів бюджетну систему Російської Федерації, то в другому випадку виявляється цілий ряд суперечностей економіки в цілому і принципів витрачання бюджетних коштів зокрема.
Частка державних витрат у ВВП визначається не тільки суспільними потребами виробництва товарів і задоволення соціальних потреб, але й реальною динамікою ВВП. В умовах кризи економіки, падіння виробництва ВВП і в основних галузях народного господарства при законодавчо закріплених соціальні гарантії обсяг видатків на соціальні цілі неминуче вимагає збільшення частки державних витрат у бюджеті зменшується. Мають місце і відтворюються та інші потреби суспільства, які не можуть бути ліквідовані і суттєво зменшені. Одночасно спостерігається гостра потреба в низькому рівні оподаткування, що стимулює підприємницьку та інвестиційну активність, що може викликати тенденцію до зменшення можливих витрат бюджету. У той же час існує потреба приведення обсягу та характеру розподілу соціальних благ у відповідність з реаліями ринкової економіки. Все це призводить до того, що незбалансованість ресурсів і зобов'язань суспільства стає особливо гострою в період перехідної економіки і вимагає заходів для здійснення бюджетно-податкової полігікі в єдності з іншими видами економічної діяльності держави. Це передбачає зниження податкового навантаження на економіку, впорядкування державних фінансів, зниження залежності бюджету від світових цін та експорту сировинних ресурсів; чітке визначення пріоритетних напрямків і концентрації на них ресурсів; створення ефективної системи міжбюджетних відносин, а також раціональне управління бюджетним процесом.
Зміна частки ресурсів, що перерозподіляється через бюджет, не можна розглядати як пряме свідчення зниження підприємницької актівноеті і безпосередньо пов'язувати успіхи розвитку ринкових відносин зі зниженням цієї частки. На етапі перетворень необхідно визначити міру перерозподілу ресурсів через бюджет, що дозволяє розвинути ефективну економіку на базі активного підприємництва.
Потребують уважного аналізу та інші співвідношення. У силу того, що бюджетна сфера активно взаємодіє з грошово-кредитною системою, в пгре-Ходна економіці формується складний механізм взаємозалежності'ещ параметрами бюджетних витрат, бюджетного дефіциту та державного дат-га і нормою відсотка (ставкою рефінансування, процентними ставками тисняви-ного ринку) , фондовим ринком, активами і пасивами комерційних банків, валютним курсом і золотовалютними резервами країни.
Ще одне важливе макроекономічне співвідношення - частка фінансовихпо-струмів, що направляються в реальний сектор економіки.Бюджетна система в щід-ній економіці повинна бути зорієнтована на підвищення ролі і значущості факторів економічного зростання, без якого дохідна база бюджету не мжг бути стійкою і стабільною.
Одним з узагальнених показників стійкості фінансових відносин, ефективності бюджетно-податкової політики є співвідношення доходів і видатків бюджету. У середньостроковому і довгостроковому плані дефіцит бюджету (переважання витрат над доходами) і профіцит бюджету (переважання дож> дів над витратами) служать найважливішими індикаторами ефективності економічної політики держави в цілому. У короткостроковому періоді бюджетний дефіцит (профіцит), характеризуючи найважливішу бюджетну пропорцію, є ключовим показником збалансованості бюджетної системи. Найбільш поширена характеристика бюджетного дефіциту через його відношення до ВВП Для російської перехідної економіки аж до 2000 р. був характерний дефіцитний бюджет за стабільного перевищення витрат над доходами бюджету За офіційними даними він склав у 1990 р. - 1,3% від загального обсягу ВВЦ в 1995 р. - 3,2%, у 1996 р. - 4,4%, у 1997 р. - 5,1%, в 1998 р. - 3,6%. У 1999-2000рр. уряд став проводити політику бездефіцитності федерального бюджету, вирішуючи проблему зниження інфляції.
У Російській Федерації бюджетний дефіцит спочатку спостерігався переважно на рівні федерального бюджету, а в подальшому, у зв'язку з децентралізацією бюджетної системи, до дефіцитного фінансування бюджетних витрат перейшли суб'єкти Федерації та органи місцевого самоврядування, які стали запозичувати фінансові ресурси на позичковий ринку шляхом випуску своїх регіональних і муніципальних цінних паперів. Все це ускладнює протиріччя бюджетної системи і веде до наростання державного боргу і посилення проблем покриття бюджетного дефіциту. Ці проблеми повинні розглядатися не тільки в аспекті поточної політики, але і з точки зору довгострокової фінансової стратегії. У короткостроковому аспекті на перший план виходить проблема джерел фінансування бюджетного дефіциту, в довгостроковому аспекті - встановлення ефективного зв'язку між бюджетним дефіцитом і економічним зростанням. У сформованих в Росії умовах дане питання тісно пов'язане з вирішенням проблеми нагромадилося державного боргу.