Особливості податкової політики країнах з перехідною економікою

У процесі переходу від централізованої планової економіки до ринкових відносин країн стикаються з цілою низкою якісно нових проблем - Серед них однією з найбільш важливих є проведення ефективної податкової політики. Головною метою податкової політики є забезпечення найбільш ефективних і справедливих способів збору податків, обсяг яких був би достатній для фінансування необхідного рівня суспільних витрат. При це країни із перехідною економікою змушені рахуватися як з об'єктивними, так і суб'єктивними обмеженнями. Серед цих обмежень найбільш істотними є: відносно складна структура визначення та збирання деяких видів податків; обмежені можливості управління податковою системою; недолік інформації і, нарешті, непідготовленість політичний надбудови для формування ефективної податкової політики.

У країнах з перехідною економікою ставка податку на дохід частенько розглядається як інструмент встановлення соціальної справедливості, через що велика увага приділяється номінальної прогресивності надоход податку, що відбивається в кількості «вилок», що визначають ставки податку. Однак досить часто номінальна прогресивність ставки податку нейтралізується високим неоподатковуваним «порогом» сума якого може в два рази перевищувати дохід на душу населення, і великою кількістю різних пільг і відрахувань для осіб, які мають високі доходи (зокрема, звільнення від податків на приріст капіталу, вьгвг видатків на медичне обслуговування й освіту, пільгове оподаткування фінансовихдоходов). Як показує досвід різних країн, реальну прогресивність податку можна підсилити, паралельно скоротивши кількість «вилок» і номінальну прогресивність, а також кількість ЛЦОТ і відрахувань.

Ефективність високих граничних ставок податку на дохід (і, отже, номінальна прогресивність) невелика ще й тому, що кількість осіб підпадають під цю ставку податку, як правило, буває незначним, гри це куди більша частина осіб ухиляється від сплати податків. Разом з тим у країнах з перехідною економікою, як правило, існує значна різниця мзкду ставками прибуткового податку і податку з прибутку: гранична ставка прибуткового податку перевищує ставку податку на прибуток, що неминуче призводить і до вибору корпоративної форми підприємництва виключно з метою укло-вати від сплати податків.

Подібне спотворення ліквідувати неможливо навіть при встановленні податку на дивіденди, тому що в цьому випадку з'являється можливість відтягнути розподіл дивідендів і відповідні виплати податків шляхом оформлення певних витрат. Отже, з точки зору ефективної податкової політики найкращим рішенням може зменшення різниці бути між ставками податку з доходів громадян і прибуток компаній.

Разом з пільгами та відрахуваннями, що приводять до різкого скорочення прогресивності системи оподаткування, в перехідних економіках нерідкі випадки, коли порушуються два основні принципи податкової політики, а саме, пропорційності та досяжності. Принцип пропорційності означає відповідність між вигодами та втратами даного джерела доходів для цілей оподаткування: якщо одержувані з даного джерела вигоди обкладаються податком, то при оподаткуванні мають також враховуватися і втрати даного джерела. Принцип охоплення потоку передбачає оподаткування доходів у певний момент часу, тобто якщо у одержувача доходу будь-якої платіж звільняється від сплати податку, то ні за яких умов ця сума не повинна вважатися витратою, що зменшують базу для платника.

У деяких випадках можливі відхилення від принципів пропорційності і обхвату, тим не менше, вони повинні бути чітко обгрунтовані з точки зору цілей проведеної політики, тоді як у багатьох країнах з перехідною економікою подібні відхилення є просто наслідками спотворень структури податків на прибуток. Зокрема, нерідкі випадки, коли відрахування до пенсійного фонду, витрати на виплату відсотків, збитки від операцій з капіталом, премії та допомоги, що виплачуються найманим працівникам роботодавцями, віднімаються з оподатковуваного доходу як витрати, пов'язані з підприємницькою діяльністю, дру час як, з іншого боку, пенсії, процентні доходи, доходи від операцій з капіталом і посібники й винагороди звільняються від оподаткування. У такому разі є необмежені можливості для ухилення від сплати податків, оскільки перераховані випадки потребують усунення або відрахувань, або пільг (але не тих і інших одночасно).

В області податку прибуток на країни із перехідною економікою також мають значні проблеми, більша частина яких так або інакше присутнє і в розвинених країнах. Однак дві з них, а саме, визначення ставок податку на дохід компаній у залежності від їх галузевих ознак і встановлення нераціональною системи амортизаційних відрахувань, особливо характерні для податкових систем країн з перехідною економікою.

У цих країнах, де ще пам'ятають попередній опьп застосування важелів державного регулювання у всіх галузях економіки, і зокрема, прийняття рішень про галузеві пріоритети в економіці, часто зустрічаються випадки встановлення диференційованого податку на прибуток для різних галузей. Очевидно, що застосування такої практики саме по собі перешкоджає функціонуванню ринку і передбачає зниження ролі ринкових механізмів у розподілі ресурсів.

Для визначення вартості прибутковості капіталу та інвестицій дуже важливо встановлення амортизації основних засобів, що використовується в оподаткуванні. У зв'язку з цим особливо важливе формування відповідної системи амортизаційних відрахувань для створення сприятливого інвестиційного клімату. Проте, незважаючи на важливості залучення інвестицій у країни з перехідною економікою, які застосовуються ними системи амортизаційних відрахувань досить складні, повні внутрішніх протиріч і в цілому не стимулюють залучення інвестицій.

Серед найчастіше зустрічаються недоліків при встановленні системи амортизаційних відрахувань в країнах з перехідною економікою можна виділити: велика кількість груп активів та відповідних їм норм амортизаційних відрахувань; низькі норми цих відрахувань (тривалий період амортизації); невідповідність структури амортизаційних відрахувань відносним розмірами зносу різних категорій активів. Усунення цих недоліків повинно бути пріоритетним напрямом у реформі податкової політики країн з перехідною економікою.

При формуванні ефективної системи амортизаційних відрахувань необхідно брати до уваги те, що майже у всіх випадках для цього достатня класифікація активів по трьох або чотирьох групах. Крім того, як правило, необхідно встановлювати більш високі в порівнянні з тривалістю життя активів даної групи норми амортизаційних відрахувань, що важливо не тільки для стимулювання інвестицій, а й для згладжування впливу інфляції. Щодо вибору різних методів амортизації, то в країнах з перехідною економікою доцільно застосовувати метод убутного залишку, при якому можливий розрахунок єдиних амортизаційних відрахувань для всіх активів даної групи (застосування групової амортизації). Подібний метод істотно спрощує вирішення проблем обліку і оподаткування доходів і збитків від реалізації основних засобів.

Досвід показує, що в країнах з перехідною економікою, як правило, застосування податкових пільг здійснюється неефективно. У багатьох країнах передбачені податкові канікули і зниження ставок податку, які створюють великі можливості для ухилення від сплати податків шляхом застосування простого механізму цінових трансфертів від компаній, які сплачують податки на загальних підставах, компаніям, звільненим від податків. Важливо також мати на увазі, що навіть якщо обмежені у часі податкові канікули та стимулюють інвестиції, то останні мають переважно короткостроковий характер і, природно, не мають такого впливу на економіку, какдолгосрочние вкладення. Тому в ряді країн знаходять застосування такі види пільг, як податкові кредити і скорочення оподатковуваної суми на суму інвестицій. Цей захід має переваги, хоча і не позбавлена недоліків. Такі пільги для стимулювання окремих видів інвестицій мають адресний характер, а їх дохідні наслідки більш очевидні і більше підконтрольні. У той же час їх застосування знову ж таки стимулює придбання більш короткострокових активів, стримуючи придбання довгострокових.

Із точки зору непрямих податків у країнах з перехідною економікою найбільш важливим є застосування податку на додану вартість. Використовуються різноманітні ставки податку на додану вартість, наявність яких, не дивлячись на складнощі з управлінням, більш привабливо з політичний точки зору, оскільки створює ілюзію наявності соціальної справедливості. У цій ситуації необхідно мати на увазі, що будь-яке іспользрваніе пільг, пов'язаних з непрямими податками, містить в собі набагато більше можливостей для порушень, тому що форму угоди, яка є об'єктом пільг, можуть використовувати і ті споживачі (покупці), для яких ця пільга не призначена. За винятком деяких поодиноких випадків, такі пільги важко виправдати і з точки зору податкової політики. Зокрема, звільнення продуктів проміжного споживання компанії-платника податків від податку на додану вартість істотно не змінить її кінцеве податковий тягар з тієї простої причини, що сплачений за подібні товари податок на додану вартість зас-читав в рахунок зобов'язань з податку на додану вартість. І якщо за мету такого звільнення є вирішення проблеми нестачі оборотних засобів виробника, то в цьому випадку більш ефективним було б чітке встановлення механізму повернення надміру сплачених сум, ніж використання пільг, які дають можливість для зловживань.

Що стосується іншої великою складовою непрямих податків акцизного податку, то в країнах з перехідною економікою основне завдання полягає в залученні широкого кола товарів для оподаткування акцизним податком.

Створення ефективної і справедливої податкової системи тісно пов'язане з встановленням принципу горизонтальної справедливості. Низькі ставки оподаткування знижують схильність до отримання різних податкових пільг і ухиляння від податків. Більш того, ліквідація дискримінації в оподаткуванні як по відношенню до різних платників податків, так і щодо оподатковуваних об'єктів (різних джерел доходів), обов'язково призведе до спрощення управління податковою системою, податкової дисципліни та підвищення рівня сплати податків. Отже, додержання нейтральності оподаткування і горизонтальної справедливості саме по собі призводить до іншого важливого принципу - забезпечення простоти і прозорості податкової системи. З точки зору визначення напрямів податкових реформ не можна також забувати завдання забезпечення найкращого співвідношення між принципами горизонтальної і вертикальної справедливості оподаткування.

Вивчення досвіду країн з перехідною економікою свідчить про те, що в цілому податкові системи, зумовлені особливостями даних країн, що не можуть бути єдиним інструментом у вирішенні проблеми перерозподілу доходів. Ефективним рьгаагом державної політики також є цільові (Адреса) трансферти найбільш нужденним верствам населення, які фінансуються за рахунок доходів, одержуваних в результаті ефективного та рівного для всіх дії податкової системи. І, зрештою, на розподіл доходів впливає не власне тільки податкова політика, а й податково-бюджетна система в цілому, то є сукупність заходів доходної та видаткової політики держави І якщо ефективність однієї з ланок податкової політики недостатня, то рішення задачі перерозподілу доходів вимагає використання іншого важеля - політики витрат.

На практиці вищевикладене означає, що в країнах з перехідною економікою податкова система може бьпь найбільш життєздатною, якщо в її основі лежить забезпечення основного рівня справедливості. Прості правила оподаткування забезпечують найбільш досягнення спільної мети - справедливий востю оподаткування - шляхом високої податкової дисципліни та обмеження можливостей ухилення від сплати податків.