Економічна політика в умовах плаваючого обмінного курсу

В умовах плаваючого обмінного курсу грошова та бюджетно-податкова політика мають зовсім інші результати в порівнянні з ситуацією пси

фіксованому курсі. Тепер правильне вирішення проблеми розподілу ролей має зворотну вираз: бюджетно-податкова політика набуває велику значимість для торгового, а значить, і платіжного балансу в порівнянні з грошовою політикою і саме нею варто користуватися для досягнення зовнішнього балансу; внутрішній баланс стає предметом регулювання для грошової політики.

Якщо при фіксованому курсі внутрішня грошова політика була «пов'язана» необхідністю підтримувати обмінний курс, то тепер вона звільняється від цієї задачі і може більш ефективно використовуватися для вирішення внутрішніх Проблем.

Так, розширення пропозиції грошей знижує процентні ставки та веде до зростання витрат. Як відомо, збільшення витрат стимулює зростання імпорту і погіршує торговий баланс. Дефіциту платіжного балансу сприяє і відтік капіталу внаслідок зниження відсоткової ставки. Але при гнучкому курсі дефіцит не буде зберігатися. Зростання імпорту і відтік капіталу збільшують попит на іноземну валюту, а національна валюта знецінюється. Це знецінення посилює конкурентоздатність наших експортерів, що веде до поліпшення торгового балансу. Зростання експорту означає ріст попиту на продукцію нашої країни, що ще більше посилює економічний підйом, викликаний початковим збільшенням грошової маси.

Таким чином, грошова політика робить значний вплив на внутрішній доход як безпосередньо через ріст пропозиції грошей, так і опосередковано - через зниження обмінного курсу і збільшення експорту. Рухливість капіталу має значення постільки, поскільки позначається на величині відтоку капіталу, а отже, на ступені знецінення національної валюти. Проте, згадуючи про складний передавальному механізмі грошової політики, можна припустити, що її позитивний вплив на обсяг випуску буде опосередковано більшою мірою зовнішнім світом, ніж внутрішніми стимулами розширення виробництва (зниженням ставки відсотка), тобто ріст попиту на вітчизняну продукцію в значній мірі буде відбуватися за рахунок збільшення попиту на наш експорт на фоні відтоку капіталу з країни та знецінення валюти. Тому в цілому позитивний вплив грошової політики на внутрішній баланс буде досить специфічним.

Оцінка ефективності бюджетно-податкової політики при плаваючому валютному курсі виявляється більш складною. Зростання державних витрат, що відомо, діє на внутрішнє і зовнішнє рівновагу за двома напрямками: через дохід і через ставку відсотка. Зростання доходу (через ефект мультиплікатора) збільшує імпорт, погіршує торговий баланс і понижує курс національної валюти. Той же ріст державних витрат означає, що уряд збільшує запозичення, що веде до підвищення процентних ставок. Більш високі ставки стимулюють приплив капіталу через рубежу, що підвищує курс національної валюти і покращує рахунок руху капіталу. Підсумковий результат буде залежати від ступеня мобільності капіталу.

При низькій мобільності капіталу буде переважати перший канал впливу бюджетної експансії - за дохід. Незначний притік капіталу не зможе компенсувати дефіцит торгового балансу, а відтак і падіння валютного курсу. Здешевлення національній валюти створить сприятливі умови для росту експорту, що дозволить ліквідувати дефіцит платіжного балансу. Зростання експорту доповнить позитивний вплив бюджетного розширення на об'єм внутрішнього виробництва.

Однак у міру збільшення капіталу рухливості вплив капітального рахунку на платіжний баланс і валютний курс буде наростати. При високій рухомості капіталу викликана його притоком тенденція до підвищення курсу валюти переважатиме. Це призведе до зниження експорту та ще більшого дефіциту торгового балансу. Значний приплив капіталу дасть змогу компенсувати цей дефіцит і врівноважить платіжний баланс в цілому. Але підсумкове вплив бюджетної експансії на ВВП виявиться практично нульовим внаслідок потужного ефекту витіснення: приватних інвестицій через підвищену ставку процента й експорту через ріст обмінного курса1.

Таким чином, на відміну від однозначно позитивної дії на внутрішній доход грошової політики, бюджетно-податкова виявляється ефективною лише при малій рухомості капіталу, що підтверджує наше припущення про інший розподіл ролей при проведенні економічної політики в умовах змінного курсу.

Підводячи підсумок, можемо ми оцінити відносну ефективність грошової та бюджетно-податкової політики в плані їхнього впливу на обсяг ВВП при одночасному збереженні зовнішнього балансу. Як відомо, при фіксованому курсі внутрішня монетарна політика виявляється практично «паралізованою" і ефект може дати лише бюджетно-податкова, причому тим більший, чим вища мобільність капіталу. При змінний курс на внутрішній обсяг виробництва безсумнівно позитивно впливає грошова політика незалежно від мобільності капіталу, тоді як наслідки бюджетної політики можуть бути неоднозначними.