Форми безробіття та її природний рівень. Регулювання рівня безробіття

Основними типами безробіття є фрикційна, структурна і циклічна.
Фрикційна безробіття пов'язане з пошуками і чеканням роботи. Це безробіття серед осіб, для яких пошук місця праці, відповідної кваліфікації та рівня індивідуальних переваг, вимагає певного часу.

Інформація про вакансії і претендентів на робочі місця недосконала, і її поширення відомого вимагає часу. Територіальне переміщення робочої сили так само не може бьпь моментальним. Частина працівників звільняється за власним бажанням у зв'язку зі зміною фахових інтересів, місця проживання і т. ін Тому безробіття фрикційна має переважно добровільний і короткочасний характер: в цієї категорії безробітних є «готові» навички до роботи, які можна продати на ринку праці.

Структурна безробіття пов'язане з технологічними зрушеннями в провадженні, структуру змінюють попит на робочу силу. Це безробіття серед осіб, професії яких виявилися "застарілими" або менше необхідними економіці внаслідок науково-технічного прогресу. Структурне безробіття має переважно вимушений і більш довгостроковий характер, тому що в цієї категорії безробітних немає «готових» до продажу навичок роботи й одержання робочих місць для них пов'язано з професійною перепідготовкою, нерідко супроводжується зміною місця проживання.

Поєднання фрикційного і структурного безробіття утворює природний рівень безробіття (або рівень безробіття при повній зайнятості), відповідний потенційному ВВП. Ряд економістів вважають неприйнятним використання терміна "природний" стосовно безробіття, викликаною структурними зрушеннями. Тому в макроекономічній літературі широко використовується термін NAIRU (Non - Accelerating - Inflation Rate of Unemployment), що фіксує увагу на тому, що цей стійкий рівень безробіття стабілізує інфляцію.

Циклічна безробіття являє собою відхилення фактичного рівня безробіття від природного. У період циклічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурну; в періоди циклічного підйому циклічне безробіття відсутнє.

Розрахунки фактичного і природного рівнів безробіття ускладнюються тим, що критерії віднесення окремих осіб до категорій зайнятих або безробітних достатньо рухомі. Звичайно безробітними вважаються ті, хто не має роботи на момент проведення статистичного дослідження, але активно шукає її і готовий приступити до роботи негайно. Люди, що мають роботу, а також всі зайняті неповний робочий день чи тиждень, відносяться до категорії за нятих.

Сукупність зайнятих і безробітних утворює робочу чинності.Особи, які не мають роботи й активно її не шукають, вважаються такими, що вибули зі складу робочої сили. До їх числа відносяться особи працездатного віку, що потенційно мають можливість працювати, але з яких-небудь причин не працюють: учні, пенсіонери, бездомні, домогосподарки, ті, хто зневірився знайти роботу і припинив пошуки її, і т.д. До складу робочої сили також не включаються обличчя, що знаходяться тривалий час у інституціональних установах (психіатричних лікарнях, в'язницях і т.д.).

Рівень безробіття визначається як співвідношення чисельності безробітних і чисельності робочої сили або як співвідношення частки зайнятих, щомісяця втрачають роботу, і цієї суми частки з долею безробітних, щомісяця знаходять роботу.

Природний рівень безробіття (NAIRU) визначається в результаті усереднення фактичного рівня безробіття у країні за попередні 10 років (або більш тривалий період) і Наступні 10 років (використовуються прогнозні оцінки з урахуванням ймовірнісної динаміки очікуваного рівня інфляції).

В індустріальних країнах (наприклад у США) для одержання відповідного моніторингу статистичне управління міністерства праці щомісячно проводить вибіркові опитування приблизно 60 тисяч сімей про відношення до зайнятості. Проте статистичні похибки неминучі, тому що, приміром, обличчя, які активно не шукають роботу, можуть зазначити в анкеті, щоб отримати допомогу з безробіття, вони займаються пошуками робочих місць. У результаті і фактичний, і природний рівні безробіття виявляться завищеними. З іншої сторони, себе безробітними часто називають ті, хто зайнятий у «тіньовій» економіці, - в результаті рівень безробіття тим вищі, чим більше частка «тіньового» сектора. Останнє особливо актуально для економік перехідного періоду, де велика частка зайнятих в «тіньовому» бізнесі поєднується з відсутністю адекватного статистичного моніторингу економіки, нерозвиненістю інфраструктури ринку праці, підтримкою «прихованої» безробіття як чинника відносної стабілізації державних витрат і зниження соціального ризику. Тому розрахунки рівня безробіття в перехідних економіках, зокрема і в російській, нерідко набувають характеру експертних оцінок.

Основними причинами існування природного (сталого) рівень безробіття є наступні.

1. Збільшення часу пошуку роботи в умовах системи страхування на випадок без работіце.

Виплата допомоги по безробіттю щодо знижує стимули до швидкого працевлаштування - збільшується час на пошуки підходящої роботи, на перепідготовку і т.д. У довгостроковій перспективі це сприяє досягненню більшої збалансованості структури робочих місць і структури робочої сили. У той же час збільшення допомоги по безробіттю та терміну їх виплати сприяє росту чисельності безробітних і підвищенню рівня безробіття. Інструментом вирішення цієї проблеми є державні інвестиції в інфраструктуру ринку праці (розгортання різноманітних систем перепідготовки кадрів, підвищення їх професійної і географічної мобільності, удосконалювання інформації про вакансії і т.д.). У короткостроковому періоді фінансування програм по регулюванню зайнятості може збільшити навантаження на державний бюджет, проте вже в середньостроковій перспективі це буде сприяти зниженню природного рівня безробіття.

2. Стійкість (жорсткість) заробітної плати породжує «безробіття очікування». Безробіття очікування виникає в результаті перевищення рівня реальної заробітної плати над її рівноважним значенням.

«Жорсткість" заробітної плати призводить до відносної недостачі робочих місць: працівники стають безробітними тому, що при даному рівні заробітної плати р I пропозицію праці L 2 перевершує попит на працю L (і люди просто V «очікують" можливості отримати роботу за фіксованою ставкою оплати. «Застигання» ринку праці у нерівноважних стані пов'язане з: 1) законодавчим встановленням мінімуму заробітної плати, яке обмежує її вільні коливання. Обмежує вплив мінімуму заробітної плати виявляється тим більш значним, ніж вище питома вага молоді, жінок, осіб малокваліфікованої праці в складі робочої сили, тому що для цих категорій зайнятих рівноважна ставку заробітної плати нижче законодавчо встановленого мінімуму;

2) фіксацією рівня заробітної плати в колективних договорах з профспілками і індивідуальних трудових угодах;

3) незацікавленістю фірм у зниженні рівня заробітної плати через ризик втрати кваліфікованої робочої сили, збільшення загальної плинності кадрів, зниження продуктивності праці, трудової дисципліни й обсягу прибутку.

Рівень безробіття різний у різних демографічних групах. Зокрема, рівень безробіття серед молоді значно вищий, ніж в інших вікових групах.

Тенденція до збільшення природного рівня безробіття в довгостроковому періоді пов'язана з:

1) збільшенням частки молоді в склад робочої сили;

2) збільшенням частки жінок у склад робочої сили;

3) більш частими структурними зсувами в економіці.

Якщо фактичний рівень безробіття вище природного на 1%, то фактичний обсяг виробництва буде нижче потенційного на р%.

Коефіцієнт (5 встановлюється емпіричним шляхом і різний в різних країнах. Нерідко його значення потрапляють в період від 2 до +3, що свідчить про значні втрати ВВП, викликаних циклічної безробіттям.

Якщо фактичний рівень безробіття не змінився по відношенню до показника попереднього року, то темп зростання реального ВВП становить 3% на рік. Цей темп зумовлений приростом населення, нагромадженням капіталу і науково-технічним прогресом. При кожному збільшення рівня безробіття на один відсоток (по відношенню до показника минулого роки) темп росту реального ВВП знижується на 2%.