Особливості міжнародних економічних зв'язків Росії

Основними формами міжнародних економічних зв'язків є: міжнародна торгівля товарами і послугами; міжнародні коопераційні зв'язки в галузі виробництва; рух капіталів та іноземних інвестицій; міжнародна міграція робочої сили; обмін в галузі науки і техніки; валютно-фінансові і кредитні відносини.

Провідною формою міжнародних економічних відносин продовжує залишатися міжнародна зовнішня торгівля, по каналах якої опосередковується основний обсяг операцій, що проходять в рамках інших форм зовнішньоекономічних зв'язків. Відповідно цьому в сучасному світовому господарстві функціонують, тісно взаємодіючи один з одним, світові ринки:

• товарів і послуг;

• капіталів;

• робочої сили.

Всі разом вони утворюють єдиний світовий ринок, що охоплює відносини купівлі-продажу, складьшающіеся між національними економіками в рамках світового господарства. Ці відносини, або обмін, називають ще рухом фак торів виробництва через національні кордони. При цьому багато разів розширюється сам об'єкт зовнішньоторговельного обороту. Так, крім «класичного» обігу товарів, в сферу обміну надходять передусім різноманітні послуги.Тим самим міжнародна (зовнішня) торгівля остаточно перетворюється в комплекс методів, форм і засобів з обміну товарами і послугами між країнами.

У міру насичення споживчого ринку товарами, а виробничої сфери - новою технікою і технологіями зростає попит на послуги як споживчого, так і виробничого призначення, у тому числі науково-технологічного, а також будівельно-ремонтного характеру. Обмін, що здійснюється на ринку послуг, стає все більш різноманітним і включає в себе ліцензії та патенти, «ноу-хау», інженерно-консультаційні та транспортні послуги, взаємні поставки в процесі виробництва, об'єкти капітального будівництва тощо З розвитком сучасного прогресу і вдосконаленням виробничої спеціалізації і кооперації в світі відбувається подальше своєрідне «відпочкується-виваніе» окремих видів сучасних послуг в самостійні форми міжнародних економічних відносин. Так, міжнародне рух (обмін) науково-технічні знань, нових технологій, купівля-продаж ліцензій, патентів і «ноу-хау» і деякі інші види послуг науково-технічного характеру фактично перетворюються на окремі, що бурхливо розвиваються сектори світової економіки і в даний час являють собою сукупність товарообмінних операцій з щорічним оборотом у десятки і сотні мільярдів доларів. Приміром, міжнародна торгівля ліцензіями в 90-ті роки розвивалася ще більш швидкими темпами, ніж вся світова торгівля в цілому.

Розвал РЕВ і що послідувала незабаром розпад Радянського Союзу, що збіглися з початком загальної кризи економіки на території Росії і колишніх республік СРСР, призвели до серйозних змін у географічній спрямованості та структурі російської зовнішньої торгівлі. Це було 'викликано: зменшенням території самої країни і погіршенням транспортної інфраструктури, що спричинило за собою різке зростання транспортної складової в ціні товарів; втратою багатьох традиційних для нашої країни ринків сбьпа і багаторічних партнерів з числа держав, що розвиваються та країн Східної Європи; недостатньою конкурентоспроможністю готової продукції на нових ринках, перш за все - розвинених західних держав; спробами компенсувати ці втрати і неминучий у таких умовах зростання імпорту нарощуванням вивезення паливно-сировинних товарів, напівфабрикатів і виробів первинної ступеня обробки.

Відбулося обвальне зниження об'єму економічних зв'язків Росії з колишніми країнами РЕВ, а також з колишніми союзними республіками СРСР. Частка колишніх країн РЕВ в загальному обсязі російського товарообігу послідовно знижувалася до 17% в 1992 р. ідо 11% в 1994 р. До 1999 р. вона вже не перевищує 10%. Навпаки, частка економічних зв'язків із західними державами відповідно зростала і у 1999 році вже перевищила 50%.

При цьому близько 40% всього російського зовнішньоторговельного обороту припадає на частку країн ЄС, які стали основними торговельними партнерами Росії. Серед них лідируючі позиції в торгівлі з Росією займають ФРН, Італія, Нідерланди. В останні роки збільшився обсяг торгово-економічні зв'язків Росії і США. Крім країн Заходу, чільне місце в зовнішній торгівлі Росії займають Білорусь (Республіка Білорусь) і Україна. Важливими торговими партнерами Російської Федерації є також Китай, а у Східній Європі - Польща.

В останні роки характерною ознакою російської зовнішньої торгівлі є велике позитивне сальдо торгового балансу, перевищило в 1999 р. 30 мільярдів доларів, а без урахування неорганізованої торгівлі склало більше 40 мільярдів доларів. Це відбувається в основному за рахунок наступних чинників:

а) активного нарощування фізичних обсягів експорту паливно-сировинних товарів, металів, напівфабрикатів та збереження високої питомої ваги цих то
товарних груп, що становить не менш 70% у структурі нашого експорту, при цьому питома вага готової продукції, у тому числі машинобудування, становить лише
трохи більше 11% (1999 р.);

б) збіднення структури імпорту, зведення його головної ролі до постачання споживчих товарів та продовольства на шкоду ввезення інвестиційних товарів,
перш за все машин і устаткування.

Щодо сучасного російського експорту, то його головними проблемами продовжують залишатися: неконкурентоспроможність продукції вітчизняної обробної промисловості (за винятком озброєнь і військової техніки); сильна залежність від міжнародної кон'юнктури цін на паливно-сировинні товари і продукцію первинної ступеня обробки.

Наприкінці 90-х років на світовий ринок постачається понад 40% добувається в країні нафти, більше 30% - природного газу, більше 35% - вироблених мінеральних добрив, понад 60% - фанери. Надходження від цих статей експорту у віце які справляються державою податків і мита формують майже половину доходної частини федерального бюджету країни. У той же час сформувався досить стійка залежність російського внутрішнього ринку від імпорту низки продовольчих та інших споживчих товарів (масло вершкове та рослинне, цукор, м'ясо та ін.)

Нинішнім загальним станом всієї економіки і особливо її наукоємного сектора, а також незначні обсяги російського експорту промислової продукції визначається і місце Росії у світовій торгівлі послугами. В даний час наш експорт послуг не перевищує 1% від загальносвітового обсягу торгівлі послугами.

Складовою і невід'ємною складовою сучасних міжнародних економічних відносин в усьому світі стала також міжнародна міграція робочої сили - переміщення трудових ресурсів через національні кордони.Будь-який процес міграції є еміграцію як одночасно, так і імміграцію робочої сили. Еміграція - це виїзд з країни, переселення в інші країни з метою постійного або тимчасового мешкання. Імміграція - це в'їзд до країни громадян інших держав на постійне чи тимчасове місце проживання.

Основним чинником, що впливає на процеси переміщення робочої сили, були і продовжують залишатися міждержавні і міжрегіональні відмінності в рівнях заробітної плати, тому взаємний обмін фахівцями як технічного, так і гуманітарного профілю є звичайним явищем для більшості держав сучасного світу і розширюється в міру поглиблення міжнародного поділу праці і посилення взаємозалежності національних економік.

Однак якщо для розвинених держав характерна більше імміграція, а еміграція спостерігається переважно у важкі періоди їх суспільно-політичного та економічного розвитку (наприклад, в умовах розрухи, що панувала після другої світової війни в Західній Європі), то держави, що розвиваються, а також країни, що перебувають на перехідних етапах свого розвитку і (або) відчувають значні економічні труднощі, є постійним джерелом формування саме еміграційних потоків і постачальників робочої сили.

В останні роки простежується стійка тенденція до зростання міграційних потоках питомої ваги висококваліфікованих фахівців, у тому числі лікарів, науковців, діячів культури та освіти. За експертними оцінками, до кінця 2000 р. приріст міграції фахівців в галузі фундаментальних наук становив у порівнянні з рівнем середини 90-х років близько 70%, у сфері охорони здоров'я - більше половини, з інженерних спеціальностей - близько 45%. Це стає характерним як в міграційних відносинах між розвиненими країнами, так і для еміграції з держав, що розвиваються, при цьому найбільш високими темпами зростає відтік кваліфікованих працівників саме з країн, що розвиваються. Це явище в сучасному світі отримало назву «витоку мізків».У той же час розвинені країни продовжують висувати попит і на малокваліфіковану працю - коли більш важкі, небезпечні для здоров'я і менш престижні для власного населення види робіт як у виробництві, так і в сфері послуг покладаються на іммігрантів.

В даний час в світі налічується більше 45 мільйонів офіційно зареєстрованих мігрантів, а з урахуванням членів їх сімей - не менше 100 мільйонів чоловік.

Крім офіційно фіксується, легальній міграції, існує та нелегалів ва міграція населення. Подібно до легальної, вона також визначається переважно економічними факторами, хоча у її формуванні важливу роль відіграють і політичні, так само як і військові причини, які спонукають ті чи інші категорії населення залишати свою країну у пошуках порятунку за її межами.

Перебуваючи в стані соціально-економічного ( «системного») кризи, Росія виступає постачальником кваліфікованих кадрів в більш благополучні країни, що відрізняються більш високим рівнем оплати праці і можливостями створення відповідних соціально-побутових умов. За експертними оцінками, щорічний матеріалізований збиток від «витоку мізків» за кордон у 90-і роки доходив до 50 - 60 млрд. доларів. Це, у свою чергу, веде до збіднення потенціалу наукоємних та соціально значущих сфер народного господарства, ще більшого посилення кризових явищ в наукомістких галузях російської промисловості.

З іншого боку, Росія відчуває труднощі, пов'язані з нелегальною міграцією їм на нашу територію. Так, за даними російських правоохоронних органів, на середину 1999 р. на території Російської Федерації було понад 1 мільйона нелегальних іммігрантів. В основному це вихідці з колишніх союзних республік СРСР (нині - країни СНД), а також громадяни деяких держав «далекого зарубіжжя», що використовують недосконалість прикордонного та регі-страціонно-правового режимів в самій Росії для інфільтрації на нашу територію. Наявність такого значного числа нелегальних іммігрантів, багато хто з яких зайняті в «тіньовий», а то й у кримінальній сфері економіки, веде до недоотримання російської скарбницею значних сругдств, посилення загального рівня криміногенної обстановки в країні.

Дедалі більшого значення в структурі сучасних економічних міжнародних зв'язків набуває міжнародний рух (міграція) капіталів - переміщення через національні кордони грошових потоків у формі позик, кредитів, офіційної міждержавної допомоги, а також інвестицій. Основною формою міжнародного руху капіталів є інвестиції, осушествляе-мі в зарубіжних країнах (іноземні інвестиції).При цьому якщо раніше потоки іноземного капіталу направлялися переважно в економічно відсталі країни виключно з метою отримання надприбутків (за рахунок використання дешевої праці та експлуатації більше доступних цінних корисних копалин), то в останні десятиліття на перший план висунулося рух капіталів між рівними (або відносно рівними) за рівнем розвитку державами, перетворившись у невід'ємну складову і постійну частину співробітництва та одночасно суперництва між ними.

Визначальними факторами, що впливають на приплив іноземних інвестицій у країну, нині є: гарантії як загальноекономічної, так і політичної стабільності в країні, що приймає іноземні капітали; незмінність на тривалий час спільного господарського та податкового законодавства; можливість не одномоментного вилучення надприбутків, а передбачуваного і гарантованого отримання нехай більш низькою, але надійної прибутку та його вільного використання інвестором.

У підйомі економічного потенціалу сучасної Росії істотне значення також могли б зіграти іноземні інвестиції, особливо прямі, що направляються перш за все у виробничу сферу, в транспортну інфраструктуру, а також в інфраструктуру зберігання й переробки сільськогосподарської продукції. Однак внаслідок відсутності в Росії названих вище умов, що формують сприятливий інвестиційний клімат будь-якої країни, наявності високого ступеня політичних та економічних ризиків іноземні інвестиції до цих пір не грають скільки-небудь істотної ролі в російській економіці.

Крім того, несприятливим фоном для іноземних інвесторів є той, що основною потенційне джерело внутрішніх інвестицій - російський приватний капітал продовжує вважати власний національний ринок недостатньо надійним для себе; спостерігається щорічне втеча капіталів з країни, що стало серйозною перешкодою на шляху до якого-небудь істотного поліпшення становища у сфері наших зовнішньоекономічних зв'язків та в економіці в цілому За різними оцінками, за всі роки реформ з країни пішло понад 200 млрд. доларів.

Сучасна структура і стан міжнародних економічних відносин у Росії визначаються насамперед поточним станом економіки та геополітичними реаліями, в яких опинилася наша країна.

Міжнародні економічні відносини нашої країни знаходяться в стані перехідності, тобто переходу від відносно замкнутої економічної системи до відкритої економічної системи, включеної і інтегрованою у світове господарство. Відповідно в російській економіці значну роль поряд з розвиненими, усталеними формами зовнішньоекономічної діяльності, характерними для більшості сучасних країн світу, грають перехідні форми зовнішньоекономічної діяльності.