Основи неперервності суспільного відтворення

Суспільство може відтворювати блага, забезпечувати безперервне споживання населення, якщо по стояло відтворюється суспільний продукт.

Безперервність суспільного відтворення - це неодмінна умова підтримки життєдіяльності суспільства. Основу безперервності національного відтворення складає єдність відтворення суспільного продукту і національного багатий ства.

Суспільний продукт і національне багатство - різні, хоча і внутрішньо пов'язані між собою ланки єдиного процесу відтворення. Зовні їх відмінність виступає як різниця між потоком (продукт) і запасом (національне багатство) благ. Багатство визначається завжди на момент часу, а продукт - за період часу. Є й інші відмінності, що випливають з їх положення в процесі відтворення. Продукт постійно виробляється і зникає в споживанні, а багатство постійно закріплене в усіх секторах економіки. Вони також різняться і як результати виробництва. Продукт - прямий результат виробництва, а багатство - опосередкований.Безпосереднім джерелом останнього служить продукт. Якщо товар покидає кожного разу сферу виробництва, то багатство постійно присутня в ній у формі засобів праці і запасів предметів праці Багатство в той же час присутня у всіх інших сферах суспільства. Національне багатство є, отже, і результатом, і передумовою нового циклу виробництва одночасно. Передумовою виробництва при цьому є не лише накопичені, але і які є в розпорядженні суспільства природні й інші ресурси.

Національне багатство-це наявний у суспільстві запас матеріальних і нематеріальних благ, що забезпечують безперервність суспільного відтворення і споживання. Об'єктивні причини постійного відокремлення національного багатства в процесі відтворення, закріплення його в різних сферах відтворення викликані рядом обставин. По-перше, у зв'язку з тривалими термінами служби засобів праці, ряду предметів невиробничого призначення (предметів тривалого користування населення, житлових будівель тощо) вони накопичуються і постійно присутні в різних сферах відтворення для забезпечення безперервності виробництва і споживання. По-друге, наявність запасів необхідно як в силу сезонного характеру виробництва ряду продуктів (приміром, у сільському господарстві), так і в силу тривалого циклу виробництва продуктів в ряді галузей. По-третє, оскільки вироблений продукт поступає з виробництва в сферу споживання, лише проходячи через сферу обігу, то наявність запасу необхідно і для забезпечення безперервного руху продукту через всі сфери відтворення. І нарешті, наявність накопичених запасів необхідне і для забезпечення безперервності відтворення у випадку непередбачених порушень нормального ходу відтворювального процесу (стихійних лих і т. п.).

Національне багатство включає наступні основні частини: матеріальне багатство і нематеріальне багатство.

Накопичені і що є в розпорядженні суспільства в кожен даний момент часу активи у формі засобів виробництва і предметів споживання, а також природні ресурси складають матеріальне національне багатство суспільства У матеріальному національному багатстві виділяються дві частини: створене працею і накопичене поруч поколінь відтворюване суспільне багатство і природне багатство, що включає в себе природні ресурси суспільства. Якщо перша частина національного багатства - це багатство, відтворюване працею, то друга його частина не створюється і не відтворюється працею.

Природне багатство хоча і не відтворюється працею, проте є економічно єдиним з багатством, відтворюваним працею. Це пояснюється тим, що у виробництві елементи природного багатства (земля, запаси надр, ліси, вода) прямо служать створенню суспільного продукту і споживання, а також забезпечують місце існування суспільства. Однак специфіка природних ресурсів є такою, що вони являють собою продукт природних, природних закономірностей і процесів і не відтворні працею.

Нематеріальне багатство включає в себе накопичені духовні цінності суспільства: досягнення науки, культури, освіти, мистецтва і т. п. Матеріальне і нематеріальне багатство в процесі відтворення перебувають у постійній єдності. Відтворення суспільного продукту передбачає, що одночасно накопичуються й удосконалюються і матеріальні, і нематеріальні передумови виробничої діяльності.

У статистиці до національного багатства відносять сукупність економічних активів країни, зменшену на вартість її фінансових зобов'язань. В обсяг економічних активів включаються нефінансові вироблені активи (основні фонди, запаси матеріальних оборотних коштів, цінності), непри-бо Він вивів активи, у тому числі матеріальні (земля, багатства надр, природні біологічні та підземні водні ресурси) і нематеріальні (ліцензії на використання винаходів, передаються договори, куплений «гуцвілл» і т. п), а також фінансові активи (монетарне золото, валюта, акції, позики та ін.)

Вартість цінностей, матеріальних непроізведенних активів (природних ресурсів), нематеріальних і фінансових активів у складі елементів національного багатства в даний час в статистиці не враховується в силу відсутності вартісних даних.

Весь обсяг національного багатства на початок 2000 р. склав в Росії 18 223 463 млн. руб., У тому числі основні фонди, включаючи незавершене будівництво, - 86%, матеріальні оборотні кошти - 7% і домашнє майно 7% від загального обсягу національного багатства .

Безперервність відтворення забезпечується в силу того, що і багатство, і продукт включені до єдиного процес відтворення. Без відтворення продукту чи при його систематичному зменшенні не відновлюється накопичене багатство - не відшкодовуються основні фонди, не походить їх технічного оновлення. В результаті починається процес старіння накопиченого потенціалу, що може викликати в кінцевому рахунку його руйнування. Тим самим виробництво в наступних циклах бути не може відновлено в колишніх масштабах. І навпаки, приріст суспільного продукту створює базу для збільшення накопичення в майбутньому і ще більш значного зростання споживання благ і послуг.

Ця закономірність стосується всіх структурних елементів багатства, у тому числі природного і нематеріального. Як і матеріальне багатство, нематеріальне піддається моральному зносу. Потрібно постійне накопичення наукового, освітнього та культурного потенціалу як засоби збільшення багатства. Нераціональне використання природного багатства не тільки веде до зростання витрат і зниження ефективності, але й підриває основи сталого економічного і соціального розвитку.

В результаті кризових стану економіки у Росії склалося критичне положення з відтворенням найважливішої частини національного багатства - основних виробничих фондів. У промисловості понад 70% всіх машин і устаткування експлуатується понад 10 років. Коефіцієнт оновлення (введення в дію основних фондів у відсотках від їх наявності на початок року) скоротився з 5,8 в 1990 р. до 1,2 в 1999 р. При цьому середні фактичні терміни служби як основного капіталу в цілому, так і його активної частини (машин та обладнання) вже до 1990 р. значно перевищували нормативи. Середній вік промислового виробничого обладнання досяг майже 16 років, а середні фактичні терміни його служби становлять майже 32 роки. Середній рівень зношення основних фондів у промисловості - 52,4%. На базі такого обладнання підприємства не можуть забезпечити випуск сучасної продукції.

Таким чином, лише єдність відтворення національного багатства й суспільного продукту забезпечує безперервність і вдосконалення відтворення. Порушення цієї єдності неминуче веде до самих несприятливих наслідків для відтворення.