Схема та моделі національного відтворення

Питання про те, як здійснюється національне відтворення, був і є одним із центральних у теорії відтворення. Спеціальна розгляд цієї проблеми важливо тому, що її аналіз дозволяє уявити механізм руху відтворення як єдиного цілого, не дивлячись на те що останнє включає в себе масу різнорідно процесів. Моделі відтворення, хоча і дають спрощене, абстрагуватися від ряду факторів уявлення про відтворення, однак дозволяють виявити головні, найбільш значущі взаємозв'язки та описати їх в системі показників

Питання про схематично поданні національного відтворення має багатовікову історію. Можна виділити декілька принципових підходів до опису взаємозв'язків національного відтворення.

Перша історична спроба такого роду була зроблена фізіократів Франсуа Кене. Виходячи з положення про землеробство як єдиної сфері, що створює суспільне багатство, він зробив спробу в своїй знаменитій «Економічній таблиці» зобразити стосунки між основними сферами і класами суспільства в процесі відтворення. Цінність даної моделі полягає в тому, що вона не тільки давала певну уяву про вартісну стороні відтворення, оскільки включала в себе рух доходів, а й описувала кругообіг в національному відтворенні виходячи з певних теоретичних передумов: незмінність цін, абстрагування від зовнішнього ринку, простого відтворення. Визнаючи тільки землеробство продуктивною сферою, Кене, оригінально описав участь в обміні фермерів, земельних власників, промисловців, сформулював умови простого відтворення. У результаті п'яти актів обміну згідно з таблицею, землероби (продуктивний клас), одержують потрібні їм знаряддя праці, земельні власники - належний їм «чистий продукт», а промисловці - необхідну сировину і предмети споживання для початку нового виробництва.

Наступна спроба описати відтворення була зроблена більше ніж через 100 років К. Марксом у схемах суспільного відтворення. Відповідно до підходом К. Маркса все суспільне виробництво поділяється по натуральній формі на підрозділ I - виробництво засобів виробництва і підрозділ II - виробництво предметів споживання, а за вартістю - у кожному підрозділі на перенесену вартість (с) і новостворену (v + т) , де v - заробітна плата, а т - додаткова вартість.

При простому відтворенні схеми К. Маркса виглядають наступним чином (цифри умовні):

I. 6000с + 3000 (v + т) = 9000

П. 3000С + 1500 (v + т) = 4500.

В умовах простого відтворення має бути дотримана основна умова відтворення: I (v + т) = Іс. У цьому випадку всі засоби виробництва, що представляють новостворену вартість у підрозділі I, йдуть на відшкодування спожитих засобів виробництва у підрозділі П. При цьому підрозділ I задовольняє потреби відшкодування спожитих засобів виробництва в межах цього ж підрозділу, а підрозділ II - в предметах вжитку в межах даного підрозділу. У результаті обміну з підрозділом! друге відділення задовольняє потребу в предметах споживання для зайнятих виробництвом засобів виробництва.

При розширеному відтворенні основна умова відтворення виглядають як \ (v + m)> Не, тобто новостворена вартість виробників засобів виробництва повинна бути більшою споживаних засобів виробництва у підрозділі І.

Балансовиемоделі відтворення, хоча та Опір ались на схеми К. Маркса, Імзів-ли цілий ряд відмінностей від них, що дозволяють виділити їх в особливий клас моделей відтворення. Пріоритет розробки моделей цього типу належить радянській економічній науці. Використання балансових методів довело свою ефективність вже при розробці перших народногосподарських планів, коли балансові моделі відтворення були представлені в балансі народного господарства.Його відмінною рисою як особливої моделі відтворення було те, що він давав цілісне уявлення про весь суспільному відтворенні через систему таблиць, що включають баланси відтворення суспільного продукту і національного доходу, трудових ресурсів, національного багатства і ряд інших таблиць.

Міжгалузевий баланс є різновидом балансових моделей відтворення. Однак він розглядається і як самостійна схема відтворення. Перший варіант таблиці міжгалузевого балансу був розроблений у нашій країні при складанні балансу народного господарства 1923-1924 рр.. Надалі дослідження економіки на основі моделі міжгалузевого балансу (методи «витрати - випуск») придбало самостійне наукове і практичне значення. Ці розробки на Заході пов'язані з іменем Василя Леонтьєва.Відмінна риса даної моделі - аналіз виробництва та використання кінцевого продукту через систему міжгалузевих взаємодій.

У схемі міжгалузевого балансу (МОБ) виділяються чотири квадранта. Три з них є основними. МОБ виходить з того, що кожна галузь є одночасно і виробником, і споживачем продукції. У результаті в народному господарстві складаються міжгалузеві потоки засобів виробництва, що представляють собою проміжний продукт (I квадрант). Водночас кожна галузь створює продукцію, яка йде в кінцеве споживання. Сума використаних всіма галузями на кінцеве споживання продуктів являє собою кінцевий продукт суспільства (П квадрант). Сукупність проміжного і кінцевого продуктів всіх галузей дорівнює сукупного суспільного продукту, або сумі продуктів всіх підприємств у народному господарстві.

Ш квадрант МОБ представляє розподіл доходів за галузями.

Він представляє суму доданої вартості в національній економіці. Підсумовування амортизації в кожній галузі, заробітної плати, прибутку, а також непрямих податків дозволяє визначити додану вартість у кожної галузі. Матеріальні витрати (вертикальний стовпчик I квадранта) і додана вартість галузі (вертикальний стовпчик Ш квадранта) у сумі складають валовий продукт галузі. Таким чином, модель міжгалузевого балансу дозволяє показати, як забезпечуються основні пропорції в економіці в натуральній формі і за вартістю та виявити основні макроекономічні показники.

Макроекономічні моделі відтворення, розглянуті в частині II посібники, виходять з інших принципів. У центрі їх уваги на відміну від описаних схем відтворення - кругові потоки доходів і витрат між суб'єктами економіки.

Сис / яежанаціонйльнь «: рахун / яо <у (СНС) являетсясовременноймодельювоспро-ізводства, заснованої на принципах макроекономічної теорії та міжнародної системи обліку, прийнятої ООН. Розрахунок на базі СНС також дозволяє істотно поглибити уявлення про пропрціях відтворення (див. гл. 55).