Історичні форми власності

Форми власності можуть бути розглянуті в вертикально-історичному і горизонтально-структурному розрізах.

У вертикально-історичної класифікації форми власності утворюють вузлові пункти перерозподілу та концентрації прав власності. Така класифікація близька до традиційної формації-онной класифікації, хоча і не збігається з нею повністю.

Для первісних форм власності характерно те, що права власності ще не сформувалися і, відповідно, не було інститутів і механізмів їхнього розподілу і перерозподілу. Отже, не було умов і освіти для економічної влади й економічної залежності. Рівні права на умови життя, працю і його результат були відмінною рисою первісного присвоєння.

Антична форма власності відрізняється надзвичайно високу концентрацію прав власності у частинах осіб, коли права повної власності поширювалися і на людей. Абсолютною концентрації прав власності в одних осіб відповідало настільки ж абсолютну відсутність прав у інших, які позбавлялися ознак особистості. Історично парадоксально те, що в цей період виникло і набуло поширення дуже популярна нині соціально-економічний поняття «демократія».

Подальший розвиток людського суспільства супроводжувалося послідовним рухом до рівності особистісних прав та свобод. У цьому історичному русі слідом за античної виникла феодальна власність. Вона характеризувалася абсолютними правами власності на умови виробництва й обмеженими права власності на людей.

Антична та феодальної форми власності мають спільним те, що економічна влада була в них доповнена владою над особистістю людей.

Звільнення від особистої залежності привело, з одного боку, до юридичної рівноправності всіх громадян, а з іншого боку, до нового типу відносин: економічної влади одних і економічної залежності інших. Якщо виходити з прийнятої класифікації за формаційному критерієм, то цими властивостями володіє капіталістична система.При рівному розподілі цивільних прав тут відбувається нерівний розподіл і концентрація прав власності.

Опьп будівництва соціалізму був спробою зрівняти людей не тільки в правах та свободах, але й у правах власності на умови і результати виробництва.

Маються проміжні форми власності, що припускають перерозподіл прав власності із метою обмеження економічної влади одних і визволення від економічної залежності інших. Прикладом може служити участь працівників в управлінні і розподілі прибутку.

Сучасні тенденції світової економіки свідчать про те, що постіндустріальне розвиток суспільства буде супроводжуватися все більшим розподілом прав абсолютної приватної власності і всі великою різноманітністю комбінацій прав між різними економічними агентами.