Основи соціальної політики

Перетворення в перехідний економіці неможливі без здійснення державою низки заходів з переведення на нові засади і принципи соціальної сфери та основних умов життєдіяльності людей. Зміна засад функціонування економіки, переведення її на ринкові принципи, створення нових механізмів державного регулювання ринкової економіки неминуче зумовлюють формування нового соціального устрою життя людей. Він грунтується на нових відносинах членів суспільства у виробництві та управлінні, НСН> до формах і принципах соціального захисту, нових засадах роботи галузей соціальної сфери. Відповідно, кардинальних змін зазнає соціальна політика держави.

Зміна соціальної політики - тривалий і складний процес. Він значно складніше перетворень в економічній діяльності. Це пояснюється такими причинами.

По-перше, соціальні перетворення прямо зачіпають взж положення суб'єктів економічного життя. Будь-які помилки, непродумані рішення в цій галузі підривають основи і самих економічних перетворень, створюють невірні оцінки потенціалу та можливостей нової економічної системи. Надмірна поляризація доходів, висока частка незаможного населення, форсований введення платних послуг - ці та інші чинники породжують негативне ставлення до реформування і суперечать цілям соціально-економічних перетворень.

По-друге, переклад ринкові основи відтворення робочої сили за економічним змістом довгостроковий, а не середньостроковий або короткостроковий процес. Він пов'язаний з усім життєвим циклом людей. Економічні витрати на освіту, умови проживання, пенсійне забезпечення, охорона здоров'я охоплюють десятиліття. Колишня економічна система була пристосована до патерналістського способу фінансування цих витрат за рахунок держави. Здійснювати ці витрати за рахунок оплати праці, грошових доходів самих громадян можливе лише в результаті тривалого зміни стану людей, коли для цього будуть створені умови. Комплекс таких умов включає в себе не тільки більш значний рівень оплати праці, а й створення надійних і стійких інституційних передумов для накопичення коштів та здійснення інвестицій в людину за свій рахунок кожним членом суспільства.

По-третє, створення соціально-стійкої бізнесу - особливо складний процес і у зв'язку з тим, що формування нового типу соціальної орієнтації доводиться здійснювати в умовах скорочення обсягу і переліку соціальних гарантій, які давала колишня система; зберігаються утриманські настрої в окремих громадян; ринкові механізми ще не працюють по-справжньому не тільки в сфері соціальних стосунків, але навіть у виробничій сфері діяльності; тривала криза позбавив можливості уряд, роботодавців і громадян маневру у виборі варіантів перетворень соціальної сфери. Що намітилися в 2000 р. позитивні тенденції зростання реальної заробітної плати на основі росту суспільного продукту ще не набули стійкого характеру

По-четверте, соціальні перетворення по-іншому, ніж перетворення в економічній діяльності, пов'язані з фінансовими обмеженнями. Ці Обмеження стосуються не лише рівня особистих доходів, а й бюджетного фінансування. Якщо для підприємницької діяльності, які як правило, бюджегньк обмеження не мають суттєвого і безпосереднього значення, то для соціальної сфери в цілому це найважливіший фактор відтворення соціальної стабільності суспільства. Рівень відрахувань сучасних держав на соціальні потреби такий, що неможливо забезпечити без них відтворення цілих верств населення, найважливіші соціальні потреби та функціонування галузей соціальної сфери. Зміна економічної кон'юнктури, погіршення стану бюджету різко змінюють соціальне становище людей, що може стати чинником, що збільшують економічну нестабільність.

Особливості та роль соціальних перетворень вимагають здійснення це лостной соціальної політики, яка має бути орієнтована на створення соціальної стабільності і стійкості, а також поліпшення життя людей у міру створення економічних передумов для цього.

Соціальний політику в перехідній економіці не можна звести до підтримці малозабезпечених верств або до узгодження екстремальних порушень в соціальному становищі громадян. Комплекс заходів цієї політики має бьпь, зрештою, направлено на створення національної моделі соціального устрою суспільства з властивими йому формами і методами соціального захисту.

Таким чином, соціальна політика у перехідній економіці повинна вирішувати одночасно ряд складних завдань і досягати наступних основних цілей.

Основним завданням і метою такої політики є формування соціально-стійкого розвитку на базі національної моделі економіки і соціального устрою суспільства. Досягнення цієї мети потребує як визначення ролі та взаємної відповідальності держави, громадян і підприємців, так і визначення моделі поведінки сімей і домашніх господарств в економічному і соціальному житті.

Інший коло завдань та цілей випливає із змісту переходу суспільства на ринкові основи відтворення. Ці цілі включають поступовий перехід до задоволення соціальних потреб за рахунок використання власних доходів населення, створення для громадян умов, що забезпечують більш високий рівень споживання, за рахунок більш високого рівня доходів; визначення тих потреб, які повинні задовольнятися неринковим шляхом.

Третя група мети пов'язана зі створенням загальних умов забезпечення соціальної рівності всіх членів суспільства в задоволенні мінімальних соціальних потреб, які дають можливість підтримувати основи життєдіяльності суспільства. Це насамперед потреби в освіті й медичному обслуговуванні.

Четверта група мети соціальної політики пов'язана з усуненням несприятливих наслідків переходу до ринку, а також підтримкою соціально уразливих верств і груп населення. Це вимагає проведення сукупності різнорідних заходів, орієнтованих на використання ринкових і неринкових способів підтримки населення, включаючи пільги, прямі соціальні трансферти і навіть безкоштовне надання ряду соціальних послуг окремим категоріям громадян.

Реалізація основних цілей і задач соціальної політики передбачає створення нової системи соціального захисту населення та перетворення принципів, економічних основ та організації діяльності галузей і підприємств соціальної сфери, і перш за все охорони здоров'я, освіти, комунально-житлового господарства, культури, фізичної культури і спорту, туризму і санаторно-курортних установ.