Основні тенденції сучасного розвитку та їх відображення в національній економіці

Світовий досвід розвитку XX ст., Включаючи досвід колишніх соціалістичних країн, дозволяє виявігь ряд стійких закономірних тенденцій, які виявилися в економіці різних, і перш за вето розвинених, держав в даний час.
Перше. Ринкова економіка, ринкове розбраті розподіл ресурсів та оцінка їх ефективності ще раз довели свою ключову роль у розвитку суспільства.Дана ключова роль визначається тим, що це панівна форма координації економічної діяльності, яка визначає характер зв'язків виробництва та споживання в суспільстві, і основна форма господарювання в суспільстві. Той факт, що всі спроби відмовитися від товарно-грошових відносин, принизити їх роль, зроблені в колишніх соціалістичних країнах і в деяких інших державах, не увінчалися успіхом, - яскраве свідчення унікальної ролі ринку та ринкової системи господарювання. Незважаючи на те що в XX ст. відбулися значні зміни до ринкової системи, її основні елементи і властивості збереглися і в сучасних умовах. Це, по-перше, незалежна, відокремлений положення суб'єктів ринку, які здійснюють ініціативну підприємницьку діяльність і, тим самим, розвиток капіталістичної тенденції.
По-друге, ринкова система передбачає наявність цілої системи ринків, які взаємно доповнюють один одного. По-третє, ринкова система не може функціонувати без цілісної системи інститутів ринку, включаючи правове забезпечення ринкової діяльності. Ринкова економіка як єдність мікро - і макрорівні економічної системи поєднує в собі всі ці елементи. Недооцінка будь-якого з них може призвести до того, що потенціал ринкового господарства країни буде недоіспользован. Звідси особливе завдання, що стоїть перед перехідною економікою, - створення ринкової системи як основиекономікі.

Друге. Об'єктивна потреба у свідомому регулюванні всього народного господарства стала фактом економічного життя всіх розвинених країн з ринковим господарством. Досвід державного регулювання економіки, функції держави в забезпеченні соціальної та економічної стабільності в суспільстві, науково-технічного прогресу і т. д. свідчать про те, що мова йде не просто про вплив на хід відтворення, що мало місце і раніше, а про нове явище , коли свідомо і постійно регулюється все суспільне господарство.

Принциповий висновок про необхідність такого регулювання було зроблено ще в кінці минулого століття. Однак якщо взяти господарства розвинених країн, то регулювання їх економічного життя, незалежно від доктрин, проголошуваних прихильниками лібералізму чи кейнсіанства, стало реальною практикою тільки в другій половині XX ст. Проте не можна не бачити того, що це регулювання є регулюванням ринкової економіки, яка залишається панівною формою господарства. Це говорить про те, що становлення регулювання всієї економіки не означає витіснення і відмирання ринкової економіки. У цьому регулюванні зростає роль не тільки держави, а й інших структур у зв'язку з тим, що основна ланка економіки все більше відходить від спеціалізації на виробництві будь-якого виду продукту, виникають форми усуспільнення, що охоплюють все народне господарство країни і навіть господарства декількох країн. Свідомий облік наслідків виробництва того чи іншого виробу для основних ланок стає правилом їх господарської діяльності. У регулюванні всієї економіки все більшу роль відіграють поряд з державою не тільки корпорації, а й міжнародні структури.

Зі сказаного можна зробити висновок, що об'єктивна необхідність постійного і свідомого регулювання всього громадського господарства фактично підтверджується економічної практикою і вже перетворилася на повсякденний факт економічного життя. Ця тенденція неминуче повинна бути реалізована і в перехідній економіці.

Третє. Ясно виявилася тенденція до формування соціально-стійких товариств, в яких створюються умови для соціально влаштованого існування всіх громадян.

Дана тенденція знайшла прояв в економічному розвитку всіх розвинених держав. Вона має свою логіку розвитку, що не зводиться до ринкової еволюції.

Соціально-економічний розвиток товариств, розвиток економічних систем завжди включає як внутрішнього, іманентного моменту забезпечення умов життєдіяльності всіх членів суспільства. Незалежно від станів, класової, національної приналежності окремих членів суспільства останнє не може розвиватися без відтворення людського фактора виробництва, оновлення освітнього, культурного та наукового потенціалу, гідного існування не тільки працюючих, а й непрацюючих його членів.

Історія розвитку економічних систем підтверджує, що вирішальною мірою стійкість економіки надає соціально-стійке положення членів суспільства, соціальна стабільність у ньому. Соціальний фактор розвитку економічних систем стає умовою економічного прогресу та внутрішнім моментом сталого економічного зростання. Цей висновок протистоїть технократичному підходу до економіки, він доведено досвідом розвитку колишніх економічних систем в новітній історії економіки. У міру розвитку економічних систем відбувалося звільнення виробничих можливостей людини від природних, рабовласницьких, станових обмежень. Розвиток економічних систем у все більшій мірі створювало умови для вияву всіма членами суспільства своїх можливостей. Особистість виробника поступово звільнялася від опіки панував в період капіталізму XIX-XX ст принципи оцінки її за капіталом, про що свідчить ^ різноманіття нових способів вирішення соціальних проблем у розвинутих капіталістичних країнах (безоплатність освіти, розвиток системи соціального забезпечення). Особливої історичної спробою вирішити загальноцивілізаційний завдання створення соціально влаштованого суспільства був досвід побудови розвинутої системи соціальних гарантій в СРСР і колишніх соціалістичних країнах. Іншими словами, соціальне благополуччя, соціально-стійке становище громадян на початку XXI ст. стає таким же активним і самостійним чинником економічного розвитку, як праця, капітал, технологія, підприємництво. Практичний досвід функціонування сучасних економічних систем показує, що в другій половині XX ст. у світі сформувалися особливі національні моделі забезпечення соціальної стійкості суспільства Соціальне благополуччя всіх членів суспільства - найважливіша складова частина і ознака, домінанта сучасної розвиненої економіки на початку XXI ст.

Зі сказаного випливає, що перехідна економіка Росії в пошуках національної своєрідності своєї економічної системи не може і не повинна опинитися поза шляхів реалізації загальносвітових тенденцій до справедливого соціального устрою. Спроби спростити проблему, розглянути зміст соціально-економічної орієнтації перехідної економіки лише через призму загального елемента перехідною системи - ринкових відносин - суперечать і загальносвітовим тенденціям.

Четверте. Економіка сучасних держав - це відкрита економіка.Подібна тенденція наполегливо виявляла себе протягом всієї історії розвитку різних держав, проте лише в XX ст. вона стала панівною у зовнішньоекономічній діяльності. Причини відкритості економіки випливають із її ринкової основи, відповідно до якої в конкурентні відносини на світових ринках вступають не тільки окремі держави, але і всі основні суб'єкти економіки. Відкритість економіки у все більшій мірі супроводжується інтеграційними процесами, що створює нові можливості для взаємопроникнення внутрішніх ринків різних держав, транспортних ресурсів між ними. Досвід розвитку соціалістичних держав показує, що ігнорування даної тенденції веде до втрат ефективності, послаблення конкурентних стимулів для власного виробництва. Разом з тим у XX ст. підтвердилося й те, що економіка тієї чи іншої країни не існує поза національними кордонами і відтворення завжди здійснюється як національне відтворення.Отже, перед перехідними економіками виникає складна проблема формування відкритої економіки і одночасно пошуку моделі національного відтворення.

Перелічені тенденції розвитку економіки в XX ст. стали можливі завдяки перетворенням в технологічній основі економіки, а саме переходу від індустріального до постіндустріального розвитку. Він характеризується витісненням старих, заснованих на машинної техніки, технологій і появою нових. Розвиток біотехнологій, інформатизація, бурхливий прогрес мікроелектроніки та комп'ютерної техніки, що випереджає розвиток наукомістких галузей, високих технологій, зміна традиційних уявлень про ефективне виробництві, випереджаюче зростання сфери послуг, нові екологічні вимоги до виробництва і життя суспільства - ці та інші процеси стали ознаками сучасної економіки.

На цій основі розвиваються і нові тенденції в ключових відносинах економічної сфери - власності, розподілу і т. д. На новій технологічній базі формується різноманіття форм власності з явною тенденцією до пріоритетного розвитку асоціативних, комбінованих і змішаних форм, а також широкому поширенню нових форм розподілу, заснованих на участі громадян в управлінні діяльністю економічних одиниць і більш справедливий доступ до власності.

Сучасна економіка показує, що сформовані тенденції придбали стійкий, закономірний характер. Разом з тим ці тенденції за своїм змістом, формами дії та наслідків суперечать один одному.Розвиток ринку вступає в суперечність з існуючими масштабами регулювання економіки з боку держави. Реалізація тенденцій соціально-стійкої економіки вимагає більшого перерозподілу ресурсів та державного регулювання, що суперечить приватним інтересам капіталу, базовим принципам ринку. Відкритість економіки постійно повинна порівнюватися з інтересами вітчизняних товаровиробників. Ці та інші протиріччя свідчать про те, що їх взаємне узгодження стає однією з найважливіших функцій сучасної держави. Облік цих протиріч у конкретних умовах тієї чи іншої держави веде до створення певної моделі змішаної економіки.

Таким чином, у другій половині XX ст. в розвинених державах сформувався новий, властивий XXI ст. тип економічних систем - змішана економією, яка поєднує в собі, в різних формах і співвідношеннях, різнорідні типи економічних відносин. У розвинених країнах цей тип економічної системи став переважним. Формування нової моделі економічної системи Росії, отже, - це формування національної моделі змішаної економіки, що реалізує прогресивні тенденції економічного розвитку і що сполучає ці елементи (параметри) в поєднанні, що властивий тільки економіці Росії.