Зміст соціально-стійкого економічного розвитку

Важливою ознакою сучасної економіки є соціально-стійке її розвиток, що передбачають стабільність становища громадян суспільства

ПРИ Росте m добробуту.

Формування соціально-стабільною, стійкої економіки стало одним з ключових завдань і цілей сучасних економічних систем. Сучасна економіка вимагає цього в силу низки причин.

По-перше, технологічно вона являє собою складну сукупність сучасних виробничих, технічних, фінансових та інформаційних систем, які взаємодоповнюють один одного. Оскільки підвищення ролі соціальної стійкості відбувається в період поглиблення і взаємозв'язку всіх сфер у суспільстві, соціальна нестабільність може швидко ініціювати ланцюгову реакцію порушень в усіх економічних процесах. На відміну від того, що відбувалося в період індустріального розвитку, наслідки ці набагато більш значущі за ступенем охоплення різних сфер економіки, бйтстроте розповсюдження і по прямих економічних втрат, які несе при цьому суспільство. Небезпека таких порушень існувала завжди в економіці. Про це свідчить аиг світових криз XIX і XX ст. Проте руйнівні наслідки сучасних криз в умовах багато разів, і криза в одній зі сфер економіки здатний в надзвичайно короткий термін чинності процесу глобалізації зруйнувати економіку ряду країн і викликати ланцюгову реакцію соціальних і політичних конфліктів. Прикладом цього може слугувати фінансова криза в ряд; країн Азії в 1998 р.

По-друге, різко зросла значення людського фактора в економіку, Ключова роль праці і людини в економіці в нових історичних умовах відтворюється через підвищення значимості людського капіталу. Сучасна високотехнологічна економіка, інформатизація вимагають великих глажения в розвиток людини, освіта, безпечні і комфортні умови праці та відпочинку, способи комунікації і т. д. У другій половині XX ст. вкладення в людський капітал випереджаючими темпами зростали. У силу зростання рої людського фактора й нового характеру економіки в сферу відтворення людини і власне в сферу споживання залучені величезні ресурси, йзупь-татамі цього є тенденція випереджального зростання послуг у складі суспільного продукту і зміна структури національного багатства в бік накопиченого майна населення та накопиченого людського капіталу . Втрати останнього не можуть бути відшкодовані в короткий термін шляхом випуску нових товарів, техніки і т. д. Відтворення людського капіталу - продукт складного і єдності довготривалого економічних і соціальних процесів. Це результат розвитку і економіки, і соціальної сфери, і всіх соціальних умов життя людей. Внаслідок цього соціальна нестабільність - пряма загроза відтворенню не тільки цього ключового ресурсу, але й довгострокової ефективності економіки в цілому.

Слід розрізняти зовнішні прояви соціально-стійкої економіки та її економічний зміст.

Прояви соціальної стабільності і стійкості економіки до геному є результатом стабільного економічного розвитку. Систематичний зростання суспільного продукту, низький рівень природного безробіття, низька інфляція, стабільні ціни та інші економічні параметри забезпечують протягом кожного конкретного періоду стабільність в рівні життя населення, його доходи, в споживанні основних благ, доступ до суспільних благ і т. д. Однак, характеризуючи соціально-стійку економіку, цими ознаками не можна обмежитися з ряду причин:

• Стабільність макроекономічних показників може носити короткостроковий або середньостроковий характер. У разі настання навіть короткострокового різкого спаду виробництва, рівня зростання інфляції і т. п. стабільність становища громадян може порушене і викликати поглиблення кризи економіки в цілому.

• Стабільність становища громадян та основних макроекономічних показників може бути досягнута і за рахунок запозичень у майбутніх поколінь. В результаті збільшення державного боргу протягом певного періоду часу національної можна підтримувати курс валюти, рівень споживання благ, однак надалі при настанні виплат за державним боргом, за інших рівних умов, неминуче зниження життєвого рівня населення.

Криза 1998 р. продемонстрував, що за підтримку курсу рубля в межах валютного коридору країна розплачувалася стрімким нарощуванням державного боргу і витратою національних золотовалютних резервів - тільки за шість місяців 1998 вони знизилися на 12,8%. В цей же час наростання піраміди державних казначейських зобов'язань (ГКО) перетворило останні не просто в механізм поглинання коштів з бюджету, а й на інструмент тиску на валютний ринок. Наростання внутрішніх і зовнішніх запозичень і їх перекладання на сучасне і майбутнє економічний розвиток Росії - тяжка розплата за помилкову економічну політику.

• Загальні показники споживання благ і послуг у суспільстві можуть залишатись незмінними протягом досить тривалого періоду і при несправедливому розподілі доходів, зростання тіньової економіки. Внаслідок такого розвитку поступово накопичуються гострі соціальні суперечності, які неминуче призводять до дестабілізації становища в товаристві, деградації і пауперизації частини населення. Все це підриває потенціал соціально-стійкого економічного зростання країни і можливості для її розвитку в майбутньому.

• Економічне зростання і зростання добробуту можуть бути досягнуті при погіршенні життєвого середовища, екологічних умов життя, що може спричинити до екологічної деградації, погіршення здоров'я населення і, крім того, до запозичень у майбутніх поколінь.

Для соціально-стійкої економіки характерне не короткострокове або середньострокове стан соціальної стабільності та зростання добробуту, а дол госрочное поліпшення соціально-економічного становища населення та суспільства Іншими словами, такий стан економіки повинно постійно відтворюватися.Саме здатність суспільства постійно підтримувати свій стабільний соціальний і економічний розвиток створює соціальну стійкість.

Соціал'ная устойчівост' - це постійне відтворення ста нестабільність економіки і суспільства.

Від соціально-сталого економічного розвитку слід відрізняти устой чівое людський розвиток.Дана концепція, грунтуючись на теорії людського розвитку, що робить акценти на екологічному факторі і проблеми бідності. У «Звіті з людського розвитку» за 1994 г., підготовленому для Програми розвитку ООН, пропонується наступне визначення: «Сталий людський розвиток представляє собою такий розвиток, який призводить не тільки до економічного зростання, але й до справедливого розподілу його результатів, яке відновлює навколишнє середовище, а не знищує її, яке підвищує відповідальність людей, а не перетворює їх у бездушних виконавців. Танк розвиток приділяє першорядну увагу бідним, підвищуючи їх можливості і забезпечуючи їх участь у прийнятті рішень, які впливають на їхнє життя. Такий розвиток - розвиток для людей, для природи, для збільшення кількості робочих місць і поліпшення становища жінок в суспільстві ». На відміну від цього соціально-стійкий розвиток економіки в центр уваги ставить питання про взаємозв'язок економічного і соціального розвитку як двох сторін єдиного соціально-економічного процесу в суспільстві.

Слід розрізняти умови і основу соціально-стійкої економіки.

По-друге, соціальна відповідальність забезпечується виправданою диферен диференціацію доходів та споживання в залежності від результатів діяльності та підприємницької активності громадян. Диференціація такого роду є важливим важелем правильного співвідношення результатів і витрат в ринковій економіці.

По-третє, в суспільстві має бьпь досягнення оптимального рівень співвідносячи-шеніязатрат на соціальні цілі, які здійснюють держава, безпосередньо громадяни зі своїх доходів і підприємці. Взаємна соціальна відповідальність за економічну ефективність суттєво зменшує ризик перекладання один на одного турбот про соціальної стійкості. З одного боку, перебільшення держави ролі може вести до патерналізму, надмірної опіки їм громадян, а з іншого - перебільшення ролі окремих громадян, підприємців неминуче веде до недооцінки єдиного громадського підходу до системи соціального захисту. Останнє може викликати посилення нерівності доступу і до соціальних благ у різних груп населення, підірвати принцип рівного доступу до базових соціальних послуг.

По-четверте, суттєвим для соціального стійкості є широка участь у володінні і громадян в управлінні власністю. Розвиток змішаних форм власності і комбінованих розширює можливості впливати на соціальну стійкість.

Формування соціально-стійкою економіки, отже, нерозривно пов'язане з відповідальністю громадян за такий розвиток, а також соціально-стійкої політикою держави. Все це створює надійну основу для довгострокового відтворення соціальної стабільності в суспільстві.

Перехідна економіка покликана створити механізми та форми соціальної відповідальності громадян за ефективність економіки. Перший етап перетворень в російській економіці вже заклав основи для більшої соціальної відповідальності громадян за свої результати. Нові передумови для цього повинні бути створені подальшим перетворенням власності, розвитком підприємництва і конкуренції, досягнення більшої соціальної справедливості у розподілі благ і формуванням системи соціального захисту населення.