Особливості безробіття в перехідній економіці

Постійне невідповідність попиту та преддоженія - загальну властивість ринкової економіки. На ринку праці це виявляється в коливанні 5роаі безробіття. Безробіття, тобто постійна наявність на ринку праці осіб, які не мають роботи і які прагнуть працевлаштуватися, як показує вся історія розвитку ринкових систем, - їх неодмінна властивість.

Існують різні способи вимірювання рівня безробіття. Так, Majy-народна організація праці (МОП) відносить до безробітних всіх осіб у наданні »визначеного вікового інтервалу, які в період обстеження: а) не іуві роботи; б) були готові виконувати роботу; в) шукали роботу. Таке визначення безробіття не включає число її критеріїв факт офіційної реєстрації в юу-дарчим службі зайнятості.

Поряд з визначенням МОП в багатьох країнах використовується поняття так званої зареєстрованого безробіття. Тут головний критерій безробіття - постановка на облік в державних службах зайнятості. За Законом РФ «Про зайнятість населення в Російської Федерації» «безробітними зізнаються] рзж-дане, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах арй> 1 зайнятості з метою пошуку підходящої роботи, шукають роботу і готові приступити до неї».

Гідністю визначення МОП є незалежність оцінок рівень безробіття, отриманих на його основі, від адміністративного характеру факторів (наприклад, посилення чи пом'якшення законодавства, що визначає порядок постановки безробітних на облік). У той же час визначення МОТ вельми шірою трактує поняття пошуку роботи. До того ж на практиці вимірити рівень безробіття на основі критеріїв МОП можна, лише спираючись на самооцінку респондентами їх статусу на ринку праці в процесі вибіркових опитувань населення.

У повоєнні роки в західних країнах рівень безробіття в порівнянні з початком століття виріс і продовжує рости. Так, у США в 1900-1914 рр.. він в середньому становив 4,4%, а в 1973-1992 рр.. - 6,9%. Тенденція до зростання безробіття спостерігається й у країнах Західної Європи: у багатьох з них вона в останні роки сягала десяти і більше відсотків, що зробило її важливою соціальною проблемою.

У Радянському Союзі в умовах повної зайнятості і дефіцитної економіки була відсутня товарна форма робочої сили, не було ринку праці. Перехід глечик створив нову ситуацію в галузі використання трудових ресурсів і привів до виникнення безробіття.

Безробіття має кілька причин. Це перш за все властиве будь-якому ринку невідповідність попиту і пропозиції. Зниження або збільшення попиту на працю неодмінно позначається на збільшенні або зменшенні числа безробітних. Структурні зміни у виробництві, періодичне погіршення становища підприємств, їх банкрутству неминучі в умовах ринку, що не може не вести до коливань зайнятості та рівня безробіття. Змінюється і приплив працівників на ринок праці (пропозиція праці).

Є й більш глибинні чинники, що викликають безробіття, - стала тенденція до зростання капіталу наштовхується на обмеження з боку прибутковості. Збільшення ціни праці неминуче зменшує прибутковість і швидкість зростання капіталу, що вимагає введення працезберігаючий технологій та зменшення в кінцевому рахунку зайнятих при даному рівні зарплати. Хоча подібне і протиріччя може бути згладжено шляхом зниження заробітної плати, однак цей крок досить обмежена і не може скасувати даної глибинної причини наявності безробіття.

Значне падіння виробництва в Росії, структурні перетворення в економіці призвели до виникнення безробіття як сталого явища. При цьому не відбулося різкого збільшення офіційно зареєстрованих безробітних: якщо в 1992 р. статус безробітних мали 0,9% від економічно активного населення, то в 1994 р. - 2,2%, у 1996 р. - 3,4%, в 1999 р. - 1,8%. Дані показники не відображають реального стану із зайнятістю і охоплюють лише частина від загальної чисельності безробітних, так як не враховують всіх осіб, які не мають роботи (прибуткового заняття), які шукають роботу і готові приступити до роботи, і можуть враховувати осіб, які, навпаки, зовсім не шукають роботу. Інша частина безробітних, що відповідають даним критеріям, але не зареєстрованих, значно більше числа офіційно зареєстрованих безробітних. Наприклад, у Росії в 1999 р. останні становили 1,8%, а загальна чисельність безробітних за методикою МОП - 12,9%. На скорочення рівня зареєстрованого безробіття зробило також вплив зміни законодавства, посилив в 1996 р. режим реєстрації безробітних, і зниження фінансових можливостей служб зайнятості, що спричинило за собою невисокий розмір виплачуваних допомоги по безробіттю і хронічні багатомісячні невиплати посібників.

В умовах перехідної економіки фактори, що впливають на зростання безробіття, різко посилилися: сформувати ринок праці супроводжується падінням виробництва і різкою зміною структур народного господарства. Саме ці чинники є визначальними на перших етапах переходу до ринку. Различ-ньв форми безробіття по-різному реагують на ці зміни.

Фрикційна, або текуча, безробіття займає менший питому вагу в загальній структури безробіття в перехідній економіці, так як рівність попиту і пропозиції на ринку праці тут не є стійким, скоріше навпаки, перехідній економіці властиві нестійкість і постійні порушення в структурі ринку праці.

Циклічна безробіття, пов'язана з циклічним зниженням ділової активності, має суттєвий вплив на загальний рівень безробіття у зв'язку з падінням сукупного попиту на працю внаслідок загального падіння виробництва

Найбільший вплив на динаміку безробіття і зайнятості надає структурна безробіття.Ця форма безпосередньо пов'язана зі структурними змінами в виробництва, які порушують відповідність між структурою попиту та структурою пропонованої на ринку робочої сили. У силу цих причин погрози безробіття постійно виходять відданої форми. Вивільняється робоча сила могла б бути використана в інших, що ростуть, галузі, але для адаптації до нових професій необхідні час і витрати. У динамічних умовах перехідної економіки та скорочення можливостей фінансування загроза структурного безробіття особливо наростає на перших етапах формування ринку.

Велике значення в рамках даної форми безробіття набуває регіональний чинник. Збільшення безробіття в окремих регіонах може елімінувати міграцією, але міграція потребує значного часу, протягом якого в даному регіоні буде спостерігатися безробіття за браку робочої сили в іншому регіоні. Ситуація ще більше ускладнюється у тому випадку, якщо регіон раніше був спеціалізований на виробництві продукції, випуск якої піддався особливо різкого скорочення.

Високий рівень безробіття характерний для територій, де переважають підприємства військово-промислового комплексу, тих галузей промисловості, які зазнали найбільшого спаду в перехідний період - легкої, текстильної, машинобудування, а також для регіонів з традиційно високою праце-надмірністю (Північний Кавказ).

У російських умовах особливе значення також має диференціація регіональних ринків праці, зумовлена різними стартовими позиціями регіонів до початку економічних реформ. Демографічні, економічні, з соціальне-психологічні, політичні особливості регіонів, що склалися ще в радянський період, визначили різну ступінь адаптації їх економіки до нових умов, а звідси і диференціацію рівнів зайнятості та безробіття в них. В умовах недостатньо розвиненого ринку житла і істотних витрат, пов'язаних з міграцією населення, регіональні ринки праці зберігають стійкі відмінності, які дуже повільно вирівнюються.

В результаті зазначених процесів утворилася група територій, де мз> штаби безробіття загальноросійський багаторазово перевищують рівень. Так, ззі в найбільш благополучних регіонах офіційний рівень безробіття коливається в межах 0,9-2%, то в 20 регіонах Росії він перевищує 6%, а в 9 регіонах-7%. До числа благополучних відносяться: Москва, Санкт-Петербург, Липецька, Ростовська, Білгородська, Смоленская, Волгоградська області та ін Гостра ситуація на ринках праці склалася у Псковській, Володимирській, Кіровською, у * рш-ський, Іванівської областях, Інгушетії, Дагестані, Калмикії та ін

Крім того, існує позитивна залежність між рівнями регіональної безробіття та середньою тривалістю безробіття в регіоні. Таким чином, високе безробіття продовжує залишатися і найбільш застійної, що погіршує становище регіонів, що мають у даному відношенні гірші тхка-зателі.

Динаміка безробіття в Росії схильна до впливу ряду інших специфічні-чеських обставин. Поряд з посиленням дії причин, що збільшують витіснення робочої сили зі виробництва, на зростання безробіття, можуть впливати і демографічні фактори. При скороченні загальної чисельності населення чисельність трудових ресурсів у країні в найближчі роки дещо збільшиться, так як в трудовій вік має вступити покоління працездатних, за чисельністю перевищує попереднє. В результаті може різко загострить ситуацію на ринку праці, що потребуватиме створення додаткових робочих місць. Разом із тим набирають сили і протидіють чинники: стає більш активною політика стримування безробіття на регіональному рівні; падентк виробництва припинено. Перехід до економічного зростання створює передумови для зменшення структурних форм безробіття і стабілізує рівень безробіття в Росії.

Формування соціально-стійкої економічної системи неможливо при наявності великого безробіття. Сучасна економічна система вимагає переоцінки колишнього ставлення суспільства до безробіття як до неминучого зла, що є чинником зростання ефективності.