Заробітна плата та її функції

Людський капітал - накопичений запас знань людьми в результаті їх обучеЩ Шаразшащш. Він предполагает'1) преДетенние інвестиції в людей, у їх освіту. Більш високі затрати на освіту матеріалізуються в праці більш високої продуктивності, а ряд видів трудової діяльності взагалі недоступний без високого рівня освіченості. Все це є чинником більш високої оплати праці осіб з освітою в суспільство, що розвивається в стабільних умовах.

Розрізняють почасову і відрядну оплату праці.

Погодинна заробітна плата - оплата праці в. Залежно від тривалості відпрацьованого часу. Вона є найбільш природною формою оплати праці раоотніка, Йоо в основі заробітної плати лежить ціна праці, а природна мера останнього - час. Ставка заробітної плати являє собою ціну праці чя чдс роботи Іди почасовій формі заробітної плати для роботодавця вкрай важливо організувати дієвий контроль за працею, освоювати регулюють трудовий процес технології, ретельно відбирати кадри під час найму на роботу.

Співвідношення у використанні цих форм заробітної плати неоднаково в різних країнах. Змінюється воно і з плином часу. Так, в США більше 80% робочих перебувають на почасово <ЗЙ оплаті праці. У Росії ж переважають різні варіанти відрядної оплати праці; в тих же сферах, де використовується почасова оплата праці, за вихідне береться не погодинна ставка, а що встановлюється державою місячна мінімальна заробітна плата.

Для кожної працівника важлива не тільки абсолютна величина його заробітку, але й її співвідношення з заробітками інших категорій працівників, а також динаміка такого співвідношення. Тому коли йдеться про знижується (збільшується) заробітної плати даної категорії працівників, то мова може шукай про зниження (збільшення) заробітної плати як у грошовому вираженні, так і щодо споживчих цін або щодо заробітної плати інших категорій працівників.

В умовах конкуренції окремі фірми, як і окремі працівники, змушені орієнтуватись на загальноприйнятий рівень заробітної плати. При цьому кожен учасник ринкового обміну прагне до одержання більш високого доходу, який залежить не тільки від об'єктивних основ визначення рівня штати в країні, галузі, на підприємстві, а й від його особистих якостей: старанності, працьовитості, прагнення до вдосконалення і т. д.

Функції та роль заробітної плати в економіці значно многообразнее, Особливо можна виділити макроекономічну роль оплати праці. Заробітна шита - основна складова доходів населення. Тим самим вона визначає рівень і склад споживчого попиту: чим нижче рівень заробітної плати, тим вже кордону для економічного зростання, і навпаки, зростає заробітна плата стимулює економічне зростання.

Однак надмірне зростання зарплати в порівнянні зі зростанням продуктивності праці протягом тривалого періоду часу може призвести до наростання макроекономічної нестабільності, стимулювати зростання бюджетного дефіциту та інфляції. У зв'язку з цим продумане державне регулювання оплати праці - важливий напрямок сучасної економічної політики.

В перехідній економіці зміни заробітної плати, її формування та реалізація функцій відбуваються зі значними особливості.

По-перше, для перехідної економіки України характерно зменшення ролі оплати праці у структурі всіх зароблених коштів. У складі та структурі грошових доходів населення частка оплати праці з 1992 по 1999 рр.. зменшилася з 73,6 до +64,2% (з урахуванням прихованих доходів) ідо 40,5% (без урахування прихованих доходів).

По-друге, відбувається відрив заробітної платні від реальних можливостей відтворення робочої сили за її рахунок. Це знаходить перш за все прояв в стійке зниження реальної заробітної плати. При зростання номінальної зарплати реальна оплата труда в народному господарстві в 1999 р. в порівнянні з 1990 р. знизився більш ніж на 60%, а в порівнянні з 1992 р. - майже на 50%. При цьому дзж у 1999 році, при зростанні обсягів виробництва в порівнянні з 1998 р., продовжувалося зниження реальної зарплати, реального розміру нарахованих пенсій і в цілому реальних доходів населення.

Показово і стан справ з мінімальною заробітною платнею. Якщо в 1990 р. вона, складаючи 80 руб., В 1,5 раза перевищує мінімального прожиткового "корзшгу», то в 1992 р. їх величини зрівнялися, а в 1998 р. перша була менше другого майже в шість разів. Причому частка населення з доходами нижче прожиткового мінімуму, різко підскочив в 1992 р. склала 29,9% від загальної чисельності населення в 1999 р. Дана ситуація зберігається і в даний час.

Про відриві ціни праці від реальних витрат на відтворення працівників свідчить і різко зросла диференціація в оплаті праці і доходи. Причал значні розриви у грошових доходах встановилися в усіх напрямках: в середині підприємств, між галузями і регіонами, між різними шарами суспільства.

Галузі народного господарства за рівнем заробітної плати розподілені за двома групами. Якщо заробітна плата в сировинних галузях перевищила середню по промисловості вдвічі і більше, то в машинобудівній і в легкій промисловості праця оплачується в 1,5-2 рази нижче середньої зарплати по промисловості Це свідчить не просто про відрив ціни праці від його вартості, а й про критичному стані трудового потенціалу основних галузей промисловості, які визначають технологічний прогрес. Цим же характеризуються і тенденції в сфері освіти і науки.

Говорячи про відтворювальної ролі оплати праці, важливо враховувати ряд але-вькдля Росії процесів. До їхнього числа відноситься переклад безкоштовних послуг в плат-ньв (це стосується і таких базових сфер, як охорона здоров'я, освіта, надання житла тощо), а також випереджаюче зростання тарифів на платні послуги населення. Те й інше природно для перехідної економіки, але при цьому-дол жат діяти принцип «сполучених посудин»: зменшення однієї, безкоштовною, частини «соціальної заробітної плати» (тобто об'єктивно необхідних сукупних витрат суспільства на відтворення робочої сили) повинно супроводжуватися відповідним збільшенням іншої її частини. На практиці ж цей принцип ігнорується, що не може не посилювати відрив ціни праці від вартості фонду життєвих засобів.

Таким чином, складається в Росії ринок праці існує за умов, коли найважливіші елементи його функціонування - ціна робочої сили, уро-веть душового споживання населення - не приведені у відповідність зі стоімос-тно реальних життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили. Це деформує такі найважливіші компоненти ринку праці, як попит та пропозиція. Проведення економічних перетворень в Росії, що супроводжується зміною рівня і механізму фінанЬірованія затрат на відтворення трудових ресурсів, інфляційними процесами і т. д., ще більше посилило цю тенденцію. Наслідком цього стало зниження ролі механізму саморегуляції ринку праці, заснованого на вартісних принципи формування пропорцій зайнятості та професійно-кваліфікаційної структури, і ускладнило регулювання процесів розподілу і перерозподілу працівників за сферами діяльності, галузями господарства, рух працівників між підприємствами і територіями.