Господарювання та ефективність

Економічні суб'єкти, як учасники економічної діяльності, повинні самостійно приймати рішення для досягнення своїх цілей виходячи з наявних в їх розпорядженні ресурсів.

Господарювання - це сукупність заходів і дій економічних суб'єктів, спрямованих на прийняття найбільш економічних рішень, що передбачають задоволення потреб та досягнення цілей з найменшими витратами. Воно передбачає постійне порівняння результатів і витрат та здійснення ефективної діяльності.

Ефективність в загальному вигляді - співвідношення результатів і витрат. У реальній економіці ефективність відрізняється різноманіттям форм вираження.

Економічний раціоналізм дій суб'єктів господарювання припускає, що вони повинні насамперед визначити вигоди (результати) від своїх дій, передбачувані витрати, необхідні для досягнення вигод, і сопоста вити вигоди з витратами.

Економічний вибір і альтернативні витрати. Якщо, виходячи з обмеженості благ і необхідність вибору серед альтернативних варіантів, розглянути проблему витрат, то проблема ефективності виступає в наступному вигляді. Будь-яка дія, спрямована на одержання цього блага, одночасно означає відмову від отримання всіх інших альтернативних даному благ, тобто тих благ, отриманням яких доводиться жертвувати заради володіння даними обраним благом. Наприклад, покупка літра молока може означати відмову від придбання буханця хліба на ті ж гроші.

Звичайно, в переважній більшості ситуацій є більше двох можливостей вибору. У подібному становищі раціонально діючий економічний суб'єкт оцінює ^ игоду, отриману ним від кожного альтернативного варіанту використання даних ресурсів, і зупиняє свій вибір на тій альтернативі, вигода від здійснення якої буде максимальною.

Чого ж при цьому позбавляється раціональний економічний суб'єкт? Очевидно, що такий втратою буде найбільша вигода з тих, від отримання яких він змушений відмовитися заради вибраної, найбільшої вигоди. Адже тільки пожертвувавши усіма іншими альтернативами, і в тому числі найкращою з них, даний суб'єкт може реалізувати найбільш вигідний варіант економічного дії. Отже, витратами на одержання цього блага будуть альтернативні, не отримані при цьому блага, а найвища вигода з відкинутих при цьому дії вигод від альтернативних благ буде складати витрати даної дії. Інакше кажучи, альтернативні витрати - це вигода від найкращою зі нереалізованих альтернативних можливостей.

При переході до випуску більшої кількості даного блага (скажімо, блага А) альтернативними витратами кожного додаткової кількості
цього блага є додатково непроізведенньщ кількості іншого блага (блага Б в нашому прикладі): наприклад, при додатковому випуску кількості А2-А ^ альтернативними витратами буде кількість БГ-БГ При послідовному переході до все більшого випуску даного блага ми виявимо, що альтернативні витрати зростають. Зростання Причина альтернативних витрат полягає в специфіці використовуваних ресурсів. Далеко не всі з них можуть бути безболісно зняті з одного виду виробництва і перекинуті на інший. Раціонально діючий економічний суб'єкт спочатку використовує найбільш придатні для даного виду виробництва ресурси, а потім у міру нарощування такого виробництва буде змушений переходити до все менш придатним для цього ресурсів в умовах їх обмеженості. Таким чином специфічні економічні ресурси тільки частково, певною і все що знижується ступеня, можуть бьпь використані для іншого, альтернативного виду виробництва. У результаті в условіях обмеженості і специфічності ресурсів альтернативні витрати будуть неухильно зростати в міру збільшення випуску будь-якого з альтернативних видів
продукції.

У ринкових умовах вигода оцінюється в грошовій формі і набуває вигляду грошових надходжень або виручки, а витрати - соответственнодосходов або витрат. Тоді результат економічного дії може бути виражений у вигляді різниці між приходом і витратою коштів - доходу. Раціональність поведінки економічних суб'єктів буде при цьому полягатиме в максимізації доходів від економічної діяльності.

В умовах економічного вибору раціонально діючий економічний суб'єкт зіставляє не тільки загальний рівень вигоди і витрат від чергової економічної операції, але й додаткову (граничну) вигоду і додаткові (граничні) витрати, пов'язані з даними дією, що розглядається як продовження серії подібних дій, тобто . відповідно зміна вигоди і зміна витрат при здійсненні саме даної дії. Якщо в такій ситуації гранична вигода перевищує граничні витрати, то очевидно, що результуючий їх різниця граничний (додатковий) дохід буде позитивним. А це означає, що в скарбничку загального доходу буде внесено ще один внесок. Зрозуміло, що раціональний економічний суб'єкт тоді не зупиниться на досягнутому, а буде продовжувати подібні дії до тих пір, поки гранична вигода не перестане перевищувати граничні витрати, тобто до того моменту, коли вони стануть рівні один одному. Саме в такому положенні результат подібних дій - загальна величина доходу - буде максимальним, а значить, мета раціонально діючого суб'єкта в даному випадку буде досягнута.

Виробництво та ефективність. По-іншому оцінюється ефективність з точ ки зору стадії виробництва.Саме на цій стадії поєднуються фактори виробництва, відбувається їх використання і перетворення в продукти. Відповідно результати повинні співвідноситися з витратами, які безпосередньо спожито при створенні продукту, або з факторами, які брали участь у його створенні.

У зв'язку з цим розрізняються показники ефективності для застосованим витрат (ресурсів) і спожитим витратам. Якщо в першому випадку результат (продукт, дохід у різних формах) співвідноситься з окремими факторами виробництва або з їх сукупністю в повному обсязі, то в другому - лише з поточними витратами, які увійшли в ціну (вартість) продукту. Серед показників по застосованим витрат прийнято виділяти показники продуктивності праці, де П-продукт чи дохід, а Г-застосований при виробництві праця), капіта-лоотдачі (фондовіддачі), де К-застосований капітал, фонди), ма-лоотдачі, де М -- застосовані матеріали) або матеріаломісткості.

Найбільш широке застосування серед показників ефективності за поточними витратами отримав показник рентабельності як співвідношення доходу до витрат, де І-витрати (витрати) на створення продукту (доходу).

Слід зазначити, що показники ефективності отримають різні вираження на різних рівнях економічної системи (підприємство, галузь, народне господарство).