Емпіричний рівень пізнання

Предметом дослідження на емпіричному рівні є властивості, звязки, відносини обєкта, які доступні чуттєвого сприйняття. Слід відрізняти емпіричні обєкти науки від обєктів реальності, оскільки перші - це певні абстракції, що виділяють в реальності деякий обмежений набір властивостей, звязків і відносин. Реальному ж обєкту властиве нескінченне число ознак, він невичерпний у своїх властивостях, звязках, відносинах. Саме це визначає гносеологічну спрямованість дослідження на емпіричному рівні - вивчення явищ (феноменів) і поверхневих звязків між ними і домінування почуттєвого кореляти в дослідженні.

Основне завдання пізнання на емпіричному рівні - одержання вихідної емпіричної інформації про досліджуваному обєкті. Найчастіше для цього використовуються такі методи пізнання як спостереження й експеримент.

Знання, яке формується в процесі емпіричних досліджень-спостереження, постановки та проведення експериментів, збору та опису спостережуваних явищ і фактів, їх емпіричної систематизації та узагальнення - виражають у формі наукового факту й емпіричного узагальнення (закону).

Емпіричний закон є результатом індуктивного узагальнення дослідів і являє собою ймовірносно-істинне знання. Збільшення кількості дослідів саме по собі не робить емпіричну залежність достовірним знанням, оскільки емпіричне узагальнення завжди має справу з неповним досвідом.

Головною пізнавальною функцією, яку виконує наукове пізнання на емпіричному рівні, є опис явищ.

У класичній науці (природознавстві (XVII - XIXст.) Переважав емпіричний рівень дослідження.Основними засобами формування й розвитку наукових знань були емпіричні факти і подальша їх логічна обробка і вираження в емпіричних узагальненнях, класифікаціях і законах. При цьому передбачалося, що будь-які теоретичні положення так або інакше засновані на чуттєвих даних. Подальший розвиток вихідних наукових абстракцій, які є основою для класифікації та впорядкування емпіричного матеріалу призводить до появи таких логічних форм, зміст яких виходить за рамки узагальнення і зіставлення емпіричних даних. Неприпустимо ототожнювати емпіричне знання тільки з узагальненням чуттєвих даних. Для сучасного природознавства існування елементарних частинок або далеких галактик є емпірично встановленими фактами, знання про які отримано аж ніяк не шляхом аналізу почуттєвих сприйняття зовнішнього світу. Сучасний науковий емпіризм абсолютно немислимий без новітніх технічних засобів дослідження, свідчення яких не можна розглядати як свідчення органів чуття.

Наукове дослідження не задовольняється описом явищ і емпіричним узагальненням, прагнучи розкрити причини і сутнісні звязки між явищами, дослідник переходить на теоретичний рівень пізнання.