Наука як діяльність з виробництва знань і система знань. Критерії науковості. Особливості мови науки

Наука як діяльність з виробництва знань

Наука - це особливий вид пізнання, що має своєю єдиною метою добування нових знань про світ і осягнення істини. У науці пізнання стає самостійною формою діяльності, що відокремилася від практики, міфології, релігії, філософії.

Наука реалізує ідеал раціонального розуміння світу. У цьому вона протистоїть міфологічного, теологічному і містичного розуміння, заперечує бачення світу як арену дії недоступних обєктивного аналізу ірраціональних сил і тим самим створює умови і передумови раціональної соціальної практики. Забезпечуючи проникнення людської думки в шари реальності, недоступні неспеціалізованими повсякденної свідомості, раціональне свідомість у той же час створює особливий світ ідеальних конструкцій, «теоретичний світ». Е Агацці підкреслює, що наукове знання доводить вивчення обєкту до рівня його теоретичного аналізу. Тобто науку необхідно розглядати як «теорію про певну області обєктів, а не як простий набір суджень про ці обєкти» 48. Відображення реальності у наукове знання - багатоступінчатий складний процес, у якому творча активність субєкта реалізується у конструюванні теоретичних моделей, абстракцій, ідеалізації, класифікують і тіпологізірующіх схем, «каркасів розуміння» і пояснення, обєктів-заступників і т.п. Властива раціонального свідомості установка на фіксацію в цих ідеальних конструкціях дійсності в її сутнісному бутті ( «сутність», «закон», «обєктивна необхідність» і т.д.) може приводити до претензій на пріоритет по відношенню до всіх невідчужуваним від живих індивідів способів освоєння дійсності, що в своїх крайніх формах веде до придушення живого особистісного самостійного світосприйняття, призводить до перетворення теоретичних конструкцій із засобу адекватного пізнання світу в догматичну перешкоду такого осягнення.