Пора усвідомити стратегічні пріоритети

Доводиться констатувати, що, будучи найбільш технологічною сферою, безпосередньо повязаної зі становленням особистості людини і формуванням духовних, моральних цінностей всього людського співтовариства, сфера освіти все ще не виконує своєї головної - інтегративної функції, що сприяє духовному єднанню і взаєморозуміння людей, не виконує свого, прогностично найбільш важливого, культурообразующего і менталеформірующего призначення, залишається в стороні від надзвичайно гострої проблеми - світоглядного синтезу Знання та Віри ...

Захопившись дійсно вражаючими досягненнями науки і техніки в XX столітті, сфера освіти практично у всіх країнах світу зайнялася і займається нині головним чином трансляцією з покоління в покоління суто прагматичних даних різних наук, передачею націлених на швидку віддачу досить вузьких, по суті, фрагментарних, технократично зорієнтованих знань, умінь і навичок. З цією своїм завданням освіта справляється більш-менш успішно. Саме на це спрямовані основні зусилля педагогів, цієї ж задачі підпорядкований педагогічний процес, що розробляються методичні матеріали, різноманітні, хоча і далеко не завжди продумані з психолого-педагогічних позицій, новітні засоби компютерної та інформаційної техніки і т.п. Що ж до формування в учнів цілісної картини навколишнього людини матеріального і духовного світу, що сприяє усвідомленню приналежності кожного з них до єдиного людській спільноті, трансляції з покоління в покоління цінностей духовних, культурних, моральних в їх національному та загальнолюдському розумінні, то ці освітньо-виховні, гуманітарні за своєю природою цілі в кращому випадку лише декларуються на популістському, лозунгові рівні, а в гіршому - ігноруються зовсім.

Не можна не бачити і того, що вдосконалення засобів навчання і педагогічних технологій явно випереджає усвідомлення складної ієрархії цінностей і цілей освіти. Створюється далеко не бездоганна з точки зору здорового глузду ситуація, коли розробка досить дорогим педагогічної технології проводиться фактично ... заради самої технології, коли педагогічний процес здійснюється заради самого процесу ... Але навіть самий витончений і перенасичений технічними засобами процес тільки тоді має будь-який сенс, якщо заздалегідь відомо, в імя чого цей процес здійснюється, які його близькі й далекі цілі, яким бачиться очікуваний результат ... У протилежному випадку (коли кошти випереджають цілі) порушується елементарна логіка будь-якої цілеспрямованої діяльності - "віз", як то кажуть, ставиться попереду "коня" ...

Неуважність до вищих цінностей і цілей освіти, пасивне сприйняття тих життєвих пріоритетів, які стихійно складаються в суспільстві, - чи не головний порок сучасної освіти. Тим самим освіта позбавляється своєї найважливішої випереджає, прогностичної функції, втрачає можливість впливати на суспільні ідеали, вести активну, перетворювальну роботу щодо їх вдосконалення.

Особистий життєвий успіх, що вимірюється, головним чином, матеріальним рівнем життя, практично повсюдно став самоціллю, витіснивши на узбіччя громадської уваги, як би на другий план, моральні, духовні підвалини особистості і держави, не кажучи вже про людської цивілізації в цілому.

Широко використовуються і досить популярні у світі доктрини освіти чимало сприяють саме такому прагматичному, щоб не сказати - егоїстичного, цинічного підходу до цільових установок освітньої діяльності, до засвоєння необхідних і достатніх для суто індивідуального життєзабезпечення знань і вмінь. Що ж стосується культури і моральності, то вважається ніби само собою зрозумілим, що, один раз проголосивши гуманістичні цінності і систематично декларуючи незмінну відданість цим цінностям, суспільство і держава свої моральні функції виконують сповна. Далі, як передбачається, ці духовні орієнтири будуть автоматично "оволодівати масами" без будь-яких спеціальних освітніх та виховних зусиль.