Джайнізм

Ще одне з неортодоксальних давньоіндійських філософських вчень - джайнізм. Засновником вчення вважається Maxa-віра Вардхамана (VIв. до н. Е..), Якого називали ще Джина (переможець). Мається на увазі переможець над переродження і кармою, тобто долею. Джайнізм - перш за все, етичне вчення, що вказує дорогу звільнення душі від пристрастей і приходу до святості. За природою, вважали джайністи, душі недосконалі, а їх можливості неосяжні. Але душа схильна ототожнювати себе з тілом. Причина залежності душі від тіла - пристрасті людини. Причина пристрастей - незнання життя. Необхідно вивільнити душу від тіла, від пристрастей, а звільнення досягається аскетизмом. Етика джайнізму жорстко диктує повсякденні норми поведінки. Всі члени джайніст-ської громади повинні добровільно давати обітниці, аналогічні буддійських заповідей, що містяться у структурі буддійського

«Восьмеричного шляху»: не шкодити живим істотам; не брати +63 чужого, утримуватися від заборонених статевих контактів; не вести порожніх і брехливих розмов, не користуватися оп'яняючі напоями.

Часто до цих обітницям додавалися й інші обіти і обмеження, спрямовані на більш оптимальну організацію взаємовідносин у обществе1.

Таким чином, брахманізм з його наївною теорією державного устрою і функцій держави, буддизм і джайнізм з їх програмами людської поведінки є яскравим прикладом регулятивних принципів, або абстрактних орієнтирів, поведінки, представляючи собою цілком конкретні життєві програми і норми, прототипи правових ідей і цінностей.