Держава і право

Як вже зазначалося, поняття «держава» і «право» тісно взаємопов'язані між собою. В основі взаємозв'язку держави і права лежить інституціональний характер буття права. Співвідношення Характер і зміст держави і права розкривають принципи первинність і верховенства права.

Принцип первинності права по відношенню до держави можна розкрити через два взаємопов'язані аспекти. Перший аспект - історичний. Первинність права зумовлена його природою. Будучи атрибутом будь-якого соціального суб'єкта, воно ніким не дається і ніким не може відчужене. Право виникає одночасно з виникненням соціальної взаємодії, тобто із суспільством. Держава ж утворюється лише на певному етапі розвитку останньої. Як справедливо зауважив ще Цицерон, право виникло раніше, ніж яка-небудь держава взагалі була заснована. Отже, право є первинним, оскільки воно передує державі в часі.

Другий аспект - функціональний. Вторинність держави виявляється також і в тому, що держава обумовлено, зумовлено правом, постає не просто пізніше права, а з його потреб як орган, який має надати праву загальнообов'язкову форму і забезпечити його функціонування.

Відношення первинність права по відношенню до держави в історичному і функціональному плані одночасно вказує

і на верховенство права по відношенню до держави, а отже, на залежність держави від права. Насправді ж часто має місце порушення цього принципу. Держава всупереч його об'єктивному призначенню наділяють функцією творця права. У даному випадку право і державу як б змінюються місцями: держава виступає джерелом права, а право постає як вторинний, породжений інструмент державою для обслуговування його інтересів. Звідси виникає непевне, хоча і базується на реальній дійсності думка, що надаються громадянам, соціальних груп і націй права і свободи є свого роду «дар» держави народу. А раз так, то держава може здійснювати дозування права взагалі або позбавити дарованого, що на практиці неодноразово й успішно здійснювалося.

У чому ж суть принципу верховенства права?

Верховенство права означає його примат над державою, необхідність підпорядкування держави праву. З цього випливає таке. По-перше, кожна посадова особа, будь державний орган не повинні здійснювати дії, не передбачені правом, тобто державу не може бути вільним, незалежним від права. По-друге, держава повинна здійснювати й не може не вчиняти дій, які покладені на нього правом. Сьогодні багато законів в Росії не діють навіть за наявності необхідних обставин, а це свідчить про невиконання державою покладеного на нього завдання щодо реалізації права, що неприпустимо. Неприпустимо також бездіяльність держави, коли воно не вживає заходів з відновлення порушених прав громадян.

Таким чином, дотримання засад первинності і верховенства права направлено на неприпустимість відділення держави за народ, а отже, свавілля по відношенню до народу. Бо, якщо держава діє в рамках права, те це означає, що воно: 1) не має будь-яких власних інтересів, відмінних від інтересів народу, і не використовує владу в своїх цілях; 2) об'єктивно виконує волю народу і стоїть на його службі ; 3) підпорядковане народу і несе перед ним відповідальність.