Що ж розуміється у філософії права під позитивним і природним правом?

Під позитивним правом мається на увазі діюча система правових норм, відносин і судових рішень. Під природним самим правом, як правило, маються на увазі ідеальні першооснови права. Поняття «природне право» висловлює глибинну сутність права, а його «ідеальність» виявляється в тому, що вона: по-перше, існує в свідомості (правосвідомості), як його установка (хоча і знаходить вираз у формах поведінки), по-друге, представляє собою ідеал, тобто очищену від випадковостей форму належного у відносинах між людьми.

Крім того, природне право визначає вихідні принципи, на основі яких приймаються (у всякому разі, повинні прийматися) чинні правові норми і на основі яких відбувається їх оцінка. Така оцінка здійснюється на основі ієрархії цінностей, яку ставить философия, яка вирішує питання щодо ставлення людини до навколишнього світу, у тому

числі й ціннісному відношенні. Критична оцінка, в якій висловлюється ставлення людини до правових норм, необхідна по відношенню до реального правопорядку, щоб людина не стала заручником його. Проте критичне ставлення особистості до існуючого правопорядку не має нічого спільного із зневажливим ставленням до існуючого законодавства, а тим більше до порушення існуючих законів.

Звідси можна зробити висновок, що право як сферу людської діяльності тісно пов'язане з філософією. Фундаментальні проблеми права, такі, як справедливість, свобода і рівність, вина й відповідальність та ін, є одночасно і найважливішими філософськими проблемами, а їхнє рішення сягає своїм корінням у вирішення основних філософських питань про сутність людини і сенс його життя, про онтологічної структурі світу і способи його пізнання. Право, таким чином, але самому своєму духу «філософічно», воно являє собою «філософію на практиці», що, відповідно, передбачає і «філософію у теорії", роль якої виконує і філософія права.