Матеріальні витрати

Відповідно до пункту 2 ПБУ 5 / +01 до матеріально-виробничих запасів (МПЗ) відносяться сировина, матеріали, готова продукція, товари тощо Словом, це будь-яке майно, яке організація використовує у виробництві продукції (робіт, послуг), для управлінських потреб або для продажу, єдине обмеження: строк корисного використання МПЗ не повинен перевищувати 12 місяців.

До складу матеріалів включаються також інвентар, інструменти, господарські речі та інші предмети праці, що включаються до складу коштів в обігу, які служать менше року. При відпуску таких предметів у виробництво їх вартість відразу списується на матеріальні витрати.

одиниця бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів вибирається організацією самостійно й закріплюється в обліковій політиці. В залежності від манери матеріально-виробничих запасів, порядку їхнього придбання й використання одиницею матеріально-виробничих запасів може бути номенклатурний номер, партія, однорідна група тощо Облік МПЗ повинен забезпечувати формування повної і достовірної інформації про ці запаси, а також належний контроль за їх наявністю і рухом.

Готова продукція - частина МПЗ, призначена для продажу. Вона є кінцевим результатом виробничого циклу, активом, обробка (комплектація) якого закінчена, технічні та якісні характеристики відповідають умовам договору або вимогам інших документів у випадках, встановлених законодавством.

Продукція, яка не пройшла всі фази обробки і ще не прийнята службою контролю, враховується в складі незавершеного виробництва. Щодо такої продукції, як уже було сказано вище, положення ПБУ 5 / 01 не застосовується.

Товари - частина МПЗ, яка придбана або отримана від інших юридичних або фізичних осіб і призначена для продажу.

При визначенні об'єктів, відображаються у обліку як МПЗ, вирішальне значення має той факт, чи знаходяться ці об'єкти у власності організації. Що знаходяться на складах організації, але не належать їй, матеріали, обліковуються на позабалансових рахунках. Для цих цілей використовуються рахунки 002 «Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання» та 003 «Матеріали, прийняті в переробку». Облік таких матеріалів ведеться в оцінці, передбаченої в договорі або узгодженої з власником. При відсутності такої ціни МПЗ обліковуються в умовній оцінці. Так сказано в пунктах 10 і 18 Методичних вказівок по бухгалтерському обліку матеріально-виробничих запасів, які затверджені наказом Мінфіну Росії від 28 грудня 2001 № 119н. Організація повинна забезпечити роздільний облік матеріалів, що належать їй, і тих, право власності на які у неї відсутній.

Матеріали оплачені, але не вивезені зі складів постачальників, враховуються в складі дебіторської заборгованості (п. 10 Методичних вказівок по МПЗ). Якщо за умовами договору право власності на придбані і оплачені МПЗ перейшло до організації, але самі МПЗ в організацію не надійшли, вони тим не менше повинні прийматися організацією до обліку (без оприбуткування на склад) незалежно від їх місцезнаходження. Відповідно до пункту 26 ПБУ 5 / 01 МПЗ, що належать організації, але перебувають у дорозі, враховуються в бухгалтерському обліку на підставі документів, що підтверджують дату відвантаження в оцінці, передбаченої в договорі, з наступним уточненням фактичної собівартості.

У податковому обліку до матеріальних витрат належать такі витрати платника податку на купівлю:

- Сировини і (або) матеріалів, використовуваних у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг) і (або) утворюють їх основу або є необхідним компонентом при виробництві товарів (виконання робіт, надання послуг);

- Матеріалів, що використовуються для упаковки та іншої підготовки вироблених та (або) реалізованих товарів (включаючи передпродажну підготовку); на інші виробничі та господарські потреби (проведення випробувань, контролю, утримання, експлуатацію основних засобів та інші подібні цілі);

- Інструментів, пристосувань, інвентарю, приладів, лабораторного обладнання, спецодягу та іншого майна, що не є амортизируемим майном. Вартість такого майна включається до складу матеріальних витрат у повній сумі в міру введення його в експлуатацію;

- Комплектуючих виробів, що піддаються монтажу, і (або) напівфабрикатів, що піддаються додатковій обробці у платника податків;

- Палива, води та енергії всіх видів, що витрачаються на технологічні цілі, вироблення (у тому числі самим платником податку для виробничих потреб) всіх видів енергії, опалення будівель, а також витрати на трансформацію і передачу енергії;

- Робіт і послуг виробничого характеру, виконуваних сторонніми організаціями або індивідуальними підприємцями, а також на виконання цих робіт (надання послуг) структурними підрозділами платника податків.