Транспортно-заготівельні витрати

До транспортно-заготівельних витрат (ТЗР), пов'язаних з придбанням матеріалів, відносяться (п. 70 Методичних вказівок по МПЗ):

- Витрати на транспортування і завантаження матеріалів в транспортні засоби;

- Витрати на зберігання матеріалів;

- Витрати на утримання заготівельно-складського апарату;

- Винагороди, сплачені посередницьким організаціям, через які придбані матеріали;

- Витрати на тару;

- Митні збори та інші платежі, пов'язані з імпортом матеріалів;

- Нестачі і втрати від псування матеріалів у дорозі в межах норм природного убутку;

- Інші витрати, пов'язані з придбанням матеріалів.

У бухгалтерському обліку транспортно-заготівельні витрати можна враховувати одним з трьох способів:

- Включати до фактичної собівартості матеріалів (тобто ураховувати ці витрати на тому ж субрахунку рахунку 10, що й самі матеріали);

- Відображати на окремому субрахунку рахунку 10 (наприклад, на субрахунку 10-10 «Транспортно-заготівельні витрати"),

- Враховувати на рахунку 15 «Заготівельні та придбання матеріальних цінностей».

Спосіб, який організація обрала для обліку транспортно-заготівельних витрат, вона повинна відобразити у своїй обліковій політиці для цілей бухгалтерського обліку.

Перший спосіб доцільно використовувати в організаціях з невеликою номенклатурою матеріалів, а також у випадках суттєвої значущості окремих видів і груп матеріалів. При цьому способі транспортно-заготівельні витрати списуються на рахунки з обліку витрат разом із вартістю матеріалів, переданих у виробництво.

Другий спосіб. Якщо для обліку ТЗР обраний окремий субрахунок рахунку 10, то для їх списання провадиться окремий розрахунок. ТЗР звітного місяця списуються або за відсотком, який склався на початок звітного періоду, або по нормативному відсотку, закладеного в планових калькуляціях з відповідними коректуваннями.

Третій спосіб обліку ТЗР застосовують організації, які враховують запаси за обліковими цінами. У цьому випадку ТЗР входять до складу відхилень у фактичній собівартості матеріалів від їх облікової ціни і списуються в повній сумі після закінчення звітного періоду на рахунок 16.

Пункт 88 Методичних вказівок дозволяє списати на рахунок 20 «Основне виробництво» або рахунок 23 «Допоміжні виробництва» всю суму ТЗР, які не включені у вартість матеріалів. Щоправда, лише за тієї умови, що питома вага ТЗР у вартості матеріалів не перевищує 10 процентів.

У податковому обліку транспортно-заготівельні витрати можна враховувати двома способами. Або відносити їх на інші витрати, або включати в покупну вартість. Другий варіант пропонує пункт 2 статті 254 Податкового кодексу РФ. Право ж вибору між двома варіантами обліку надає бухгалтеру пункт 4 статті 252 Податкового кодексу РФ. Нагадаємо, він говорить, що платник податків самостійно вирішує, як врахувати витрачені кошти, якщо їх з рівними підставами можна віднести до декількох видів витрат.

Очевидно, що для фірми вигідніше перший варіант: транспортні витрати будуть враховані при розрахунку податку ще до реалізації продукції, яка виготовлена з імпортних матеріалів. Але якщо зазначені витрати становлять незначну частину матеріальних витрат, бухгалтеру має сенс подбати про те, щоб податкова і бухгалтерська вартість матеріалів виявилися рівними.

У будь-якому випадку в бухгалтерському обліку у зменшення виручки, тобто в дебет рахунку 90 «Продажу», відносять не всю суму ТЗР, а лише ту його частину, яка припадає на реалізовану продукцію. Тому уникнути тимчасових різниць з матеріальних витрат можна тільки одним способом: включити ТЗР в бухгалтерську та податкову вартість матеріалів. Облік ж ТЗР на рахунку 15 або на окремому субрахунку до рахунку 10 тільки ускладнить роботу бухгалтера. Також не варто користуватися «пільгою», передбаченої пунктом 88 Методичних вказівок. Адже у податковому обліку не можна розподіляти всю суму транспортно-заготівельних витрат між «недобудови», готової і реалізованої продукцією.