Визнання витрат

Витрати визнаються у бухгалтерському обліку при дотриманні (виконанні) наступних умов:

- Витрата проводиться відповідно до конкретного договору, вимогою законодавчих і нормативних актів, звичаями ділового обороту;

- Сума витрат може бути визначена;

- Є впевненість в тому, що в результаті конкретної операції відбудеться зменшення економічних вигід організації (у випадку, коли організація передала актив, або відсутня невизначеність відносно передачі активу).

Якщо стосовно будь-яких витрат, здійснених організацією, не виконаний хоча б одне з названих умов, то в бухгалтерському обліку організації зізнається дебіторська заборгованість.

Амортизація визнається як витрати виходячи з величини амортизаційних відрахувань, яка визначається на основі вартості активів амортизируемим, строку корисного використання та прийнятих організацією способів нарахування амортизації.

Витрати підлягають визнанню в бухгалтерському обліку незалежно від наміру одержати виторг і від форми здійснення витрати (грошової, натуральної та іншої).

Пунктами 6.1-6.6 ПБУ 10/99 встановлено порядок визначення витрат залежно від умов договору, якщо:

- Організації наданий комерційний кредит;

- Замість грошових коштів в оплату за отримані товари (роботи, послуги) організація передає товарно-матеріальні цінності;

- Вартість товарів (робіт, послуг) виражена в умовних грошових одиницях;

- Продавцем надані знижки (накидки).

При оплаті придбаних матеріально-виробничих запасів і інших цінностей, робіт, послуг на умовах комерційного кредиту, що надається у вигляді відстрочки й розстрочки платежу, видатки приймаються до бухгалтерського обліку в повній сумі кредиторської заборгованості, тобто з урахуванням відсотків за комерційний кредит.

Величина оплати та (або) кредиторської заборгованості за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визначається вартістю товарів (цінностей), переданих або підлягають передачі організацією. Вартість товарів (цінностей), переданих або підлягають передачі організацією, встановлюють виходячи з ціни, по якій у порівнянних обставинах звичайно організація визначає вартість аналогічних товарів (цінностей).

Якщо вартість товарів (цінностей), переданих або підлягають передачі організацією, встановити неможливо, то величина оплати та (або) кредиторської заборгованості за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визначається вартістю продукції (товарiв), отриманою організацією. Вартість продукції (товарів), отриманою організацією, встановлюється виходячи з ціни, по якій у порівнянних обставин купується аналогічна продукція (товари).

Величина оплати та (або) кредиторської заборгованості визначається з урахуванням усіх наданих організації відповідно до договору знижок (накидок) і курсових різниць.

Для правильного і достовірного визначення фінансового результату доходи та витрати повинні братися до бухгалтерського обліку однаковим методом.

За загальним правилом, як і при ухваленні до бухгалтерського обліку доходів, витрати відносяться до того звітному періоду, в якому вони мали місце, незалежно від часу фактичної виплати коштів і іншої форми здійснення, тобто в повній відповідності з допущенням тимчасової визначеності фактів господарської діяльності . Іншими словами, витрати визначаються за методом нарахування.

Виняток зроблено для організацій, що прийняли рішення застосовувати в бухгалтерському обліку касовий метод.

Якщо організація визнає виторг від продажу продукції та товарів не в міру передачі прав володіння, користування і розпорядження на поставлену продукцію, відпущений товар, виконану роботу, надану послугу, а після надходження грошових коштів і іншої форми оплати (за касовим методом), то і витрати визнаються після здійснення погашення заборгованості (за касовим методом). Вперше це правило було зафіксовано в Типових рекомендаціях щодо організації бухгалтерського обліку для суб'єктів малого підприємництва, які затверджені наказом Мінфіну від Росії 21 грудня 1998 № 64н.

У ПБУ 10/99 введені окремі правила для визнання витрат у Звіті про прибутки і збитки.

Перше правило пов'язано з відповідністю доходів і витрат або з урахуванням зв'язку між проведеними витратами і надходженнями.

Друге правило встановлює необхідність обгрунтованого розподілу витрат між звітними періодами, коли витрати обумовлюють одержання доходів протягом звітних періодів і зв'язок між доходами і витратами не може бути визначена чітко або визначається непрямим шляхом.

Третє правило визнання витрат у звіті про прибутки і збитки свідчить, що підлягають визнанню незалежно від попередніх правил витрати, визнані в звітному періоді, коли стає певним неотримання з ним економічних вигод (доходів) або надходження активів.

При цьому зазначено, що витрати повинні бути визнані у звіті про прибутки і збитки незалежно від того, як вони приймаються для цілей розрахунку оподатковуваної бази.