Порядок випуску та розміщення акцій

До цінних паперів, яке використовується для мобілізації грошових ресурсів, відносяться акції, облігації та інші цінні папери.

Акція - це цінний папір, породжена розвитком акціонерних товариств.

У ринковій економіці функціонують акціонерні товариства двох основних типів: закриті та відкриті. Обидва типи товариств випускають акції, і зібрані за рахунок реалізації акцій кошти складають власний або статутний капітал акціонерного товариства. Цей капітал може бути збільшений двома методами: або шляхом накопичення частини прибутку (після сплати податку на прибуток), яка не розподіляється як прибуток серед акціонерів; або шляхом випуску нових додаткових акцій.

Випуск називається емісією акцій, а юридична особа, що їх випускає, - емітентом.Покупці акцій іменуються інвесторами, оскільки вони здійснюють інвестиції, тобто вкладення коштів з метою отримання доходу. Дохід по акціях називається дивідендом і є частиною прибутку, що розподіляється серед акціонерів.

Практично покупка акції сама по собі - не надання кредиту акціонерному товариству, а вкладення капіталу в це товариство. По своїй економічній природі покупка акцій - це інвестиції переважно грошових коштів.

Рішення про випуск акцій приймається органом керування емітента, що має на те повноваження відповідно до чинного законодавства і статуту. Цим же рішенням емітента повинен бути затверджений проспект (або інформація) про випуск акцій, визначено порядок і терміни їх випуску.

Первинна емісія акцій, тобто продаж акцій емітентами їх першим власникам (інвесторам), підлягає державній реєстрації. Первинна емісія акцій здійснюється:

а) при установі акціонерного товариства і розміщення акцій серед його засновників;

б) при збільшенні розміру статутного капіталу (фонду) акціонерного товариства шляхом випуску акцій;

в) при залученні капіталу позикового юридичними особами, державними органами або державою шляхом випуску облігацій та інших боргових зобовязань.

51

Первинна емісія акцій здійснюється у формі:

а) закритого (приватного) розміщення серед заздалегідь відомого обмеженого кола інвесторів (до 500 включно) або на суму не більше 50 тис. мінімальних розмірів оплати праці. У цьому випадку здійснюється реєстрація акцій без публічного оголошення, публікації та реєстрації проспектів емісії;

б) відкритого (публічного) розміщення акцій серед потенційного необмеженого кола інвесторів - з публічним оголошенням, проведенням рекламної кампанії і реєстрацією проспекту емісії.

До переваг публічного розміщення акцій можна віднести:

- Можливість підвищити ліквідність цінних паперів компанії. Держатели публічно звертаються акцій зустрічаються з меншими труднощами при їх продажу, ніж засновники закритого акціонерного товариства при виході з нього;

- Ширше залучення нових грошових ресурсів. Можливості закритого акціонерного товариства у запозиченні коштів на грошовому ринку і залучення капіталів своїх учасників, як правило, обмежені. Публічне розміщення акцій дає великі можливості для фінансування великих проектів.

Реєстрація цінних паперів провадиться у Міністерстві фінансів РФ, якщо сума емісії дорівнює або вище 50 млн руб. (у старих цінах - 50 млрд руб.), в Міністерствах фінансів республік, обласними, крайовими фінансовими відділами за місцем знаходження емітента, якщо сума емісії менше 50 млн руб.

Цінні папери, що випускаються банками, незалежно від суми емісії повинні бути зареєстровані в Центральному банку РФ.

Акціонерні товариства випускають акції двох типів: звичайні і привілейовані.

Звичайні акції - переважний тип акцій. Всі власники звичайних акцій є повноправними акціонерами, бо кожен з них має право голоси на загальних зборах акціонерів, що дає формальну можливість брати участь у виборах правління, ревізійної комісії, у визначенні напрямків діяльності акціонерного товариства, затверджувати річний звіт суспільства.

На зборах акціонерів одна акція забезпечує один голос. Тому число голосів визначається числом кожного акціонера належних йому звичайних акцій. Група акціонерів, що володіє в сукупності більш як 50% акцій акціонерного товариства, отримує право контролю над діяльністю акціонерного товариства.

Звичайні акції не гарантують розмір дивіденду. Дивіденди розподіляються в першу чергу по привілейованих акціях, а частина, що залишилася - по звичайних.

Але привілейовані акції не дають права голосу на зборах акціонерів.

Привілейовані акції - це акції, за своїми характеристиками займають проміжне положення між облігаціями і звичайними акціями.

Розподіл дивідендів за привілейованими акціями відбувається до розподілу дивідендів за звичайними акціями. При банкрутстві акціонерного товариства власники привілейованих акцій мають переваги у відшкодуванні своїх втрат у порівнянні з власниками звичайних акцій.

Вторинний ринок акцій та інших цінних паперів може виступати в кількох формах.

У формі стихійного ринку; дилерсько-брокерського; фондової біржі.

На фондову біржу купівля-продаж акцій будується на основі акціонерної торгівлі. Дрібні біржі в Росії будують свою торгівлю акціями та іншими цінними паперами за принципом простого аукціону. Продавці виставляють на біржовий аукціон цінні папери через брокерів по спочатку призначеною ціною. У ході аукціону конкуренція покупців акцій виявляє їх остаточний ринковий курс на даний день торгівлі.

Однією з форм угоди на фондовій біржі є угода з фінансового фючерсу. Фючерсна угода представляє собою угоду про майбутню поставку певного пакета цінних паперів. Цей контракт має стандартну форму: в нього вже заздалегідь визначені вид цінних паперів, їх кількість і терміни. У момент угоди погоджується ціна пакета цінних паперів.

До умов угоди належать контракти з опціонами. При купівлі опціону інвестор отримує право купити або продати іншому інвестору певний пакет акцій за узгодженою ціною. При цьому у нього є право і відмовитися від покупки (продажу). У цьому випадку він виплачує протилежного боку так звану премію, за величиною значно меншу, ніж узгоджена ціна пакета акцій.

Чим більший термін опціону, тобто чим більше надається термін на обдумування вигідності покупки (продажу) пакету акцій, то дорожче опціон.

Курсова вартість акції виступає в трьох основних формах: номінальна, ринкова і бухгалтерська. Номінальна курсова вартість акції - це її ціна, яка встановлена емітентом при випуску цінних паперів акціонерним товариством та їх розміщення серед інвесторів.

Ринкова курсовая вартість акції - це її ціна, яка є відображенням реакції ринку на перепродаж вже випущених цінних паперів. Таким чином, якщо номінальна курсовая вартість встановлюється емітентом, то ринкова курсовая вартість визначається вже ринком в залежності від співвідношення попиту і пропозиції на дану акцію.

Номінальна і ринкова курсові вартості за своєю величиною рідко збігаються один з одним. У періоди економічної стабільності і тим більше економічного підйому курсовая вартість акцій підвищується і іноді дуже

швидко, в періоди ж економічних депресій відзначається тенденція до зниження ринкової курсової вартості.

Бухгалтерська курсова вартість акції залежить від вартість акції при випуску і реального накопичення капіталу. Припустимо, акціонерне товариство випустило +500 акцій на суму 500 тис. руб., Тобто за 1 тис. руб. за акцію. По закінченні року товариство отримало прибуток, яка після сплати податку склала 200 тис. руб. З цього прибутку пішло на дивіденди 100 тис. руб. і 100 тис. на накопичення капіталу. Таким чином, до кінця року власний капітал товариства збільшився на 100 тис. руб., Тобто 500,0 + + 100,0 = 600,0 тис. крб. Поділивши цю суму на кількість акцій ми визначимо бухгалтерську вартість акції: вона буде дорівнює 1,2 тис. руб. (600,0: 500).

Таким чином, метою емісії акцій є забезпечення інвестиційного процесу додатковим джерелом капітальних вкладень, залучення додаткових фінансових ресурсів.