Класифікація та інвестицій ланцюг

Для цілей подальшого вивчення, обліку, аналізу і підвищення ефективності інвестицій необхідна їх науково обгрунтована класифікація, яка грунтується на певних ознаках або нормативних актах.

Законом Української РСР від 26 Червня 1991 № 1488-1 "Про інвестиційну діяльність в РРФСР" введено поділ інвестицій за їх цілі на дві категорії:

1) капіталообразующіе інвестиції, що забезпечують створення та відтворення основних фондів. У науці і практиці ці інвестиції трактуються як реальні інвестиції - у формі капітальних вкладень;

2) портфельні (фінансові) інвестиції - це капітал, що вкладається в цінні папери: акції, облігації й інші цінні папери, тобто кошти, що поміщаються в фінансові активи.

Капіталообразующіе (реальні) інвестиції у формі капітальних вкладень - це вкладення грошових коштів

та іншого капіталу з метою відтворення основних фондів та розвитку підприємств промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва, торгівлі, науки, освіти, житлово-комунального господарства та інших галузей економіки країни. Їхня головна мета - задоволення громадських соціально-економічних потреб.

Реальні інвестиції складаються головним чином з довгострокових капіталовкладень. Реальні інвестиції включають наступні елементи: інвестиції в основні фонди (основний капітал), витрати на придбання земельних ділянок, інвестиції в нематеріальні активи (патенти, ліцензії, науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, інвестиції) в поповнення запасів матеріальних оборотних коштів.

Портфельні (фінансові) інвестиції - це практично капітал, вкладений в акції, облігації, векселі та інші види цінних паперів. Виникнення та обіг фінансового капіталу тісно повязані з функціонуванням реального (тобто продуктивного) капіталу.

З появою цінних паперів відбувається як би роздвоєння капіталу. З одного боку, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з іншого - його відображення в цінних паперах.

Дійсний капітал вкладено у виробництво та функціонує в цій сфері. Цінні ж папери представляють собою паперовий дублікат капіталу (практично фіктивного, уявної капіталу).

Поява фіктивного капіталу, тобто цінних паперів, повязана з розвитком потреби у залученні все більшого обсягу кредитних ресурсів внаслідок розширення комерційної та виробничої діяльності.

Таким чином, фіктивний капітал історично починає розвиватися на основі позичкового, так як купівля цінних паперів означає не що інше, як передачу частини

грошового капіталу у позику, а сам папір отримує форму кредитного документа, відповідно до якого її власник набуває право на певний дохід у вигляді відсотків або дивідендів на відданий у позику капітал.

Дивіденди і відсотки можуть коливатися в більших межах - від перевищення фіктивного капіталу в кілька разів до зниження їх до нуля.

Середня процентна ставка

Основна функція фіктивного капіталу полягає в мобілізації коштів для організації та розширення виробництва.

Таким чином, інвестиції за ознакою цілі вкладення капіталу поділяють на:

1) реальні інвестиції в основний капітал (в основні фонди);

2) портфельні (купівля акцій, паїв, облігацій та інших цінних паперів).

Далі інвестиції класифікують по формах власності. Під структурою інвестицій за формами розуміють їх розподіл за тією ознакою, кому належать ці інвестиції. По формах власності інвестиції підрозділяють на:

1) державні;

2) муніципальні;

3) приватні (вкладення коштів громадянами);

4) громадських обєднань (споживчій кооперації та ін);

5) змішані форми (без іноземного капіталу);

6) іноземні;

7) змішана форма з іноземною участю.

Державні інвестиції спрямовуються в основному в оборонну промисловість, інфраструктуру, малоприбуткові галузі, житлове господарство та ін

Приватні інвестиції спрямовуються в ті галузі, де можна отримати великий прибуток (промисловість, торгівля).

Приватні інвестиції в значних розмірах спрямовуються в будівництво приватних житлових будинків, дач та інших обєктів житлової сфери.

Кооперативні - в переробку сільськогосподарських продуктів, торгівлю та інші, де забезпечується самофінансування підприємств сфери некомерційною.

У вітчизняній практиці розрізняють іноземні інвестиції та вітчизняні. В основі поділу інвестицій на іноземні та вітчизняні власність лежить: закордонних інвесторів або вітчизняних інвесторів. Іноземні інвестиції є іноземним капіталом, вивезеним з однієї держави і вкладених в підприємство (чи справа) на території іншої держави.

За ознакою цільового призначення майбутніх обєктів інвестиції поділяють:

- На виробниче будівництво;

- На будівництво культурно-побутових та інших обєктів невиробничої сфери;

- На пошукові та геологорозвідувальні роботи;

- На проектно-вишукувальні роботи.

За джерелами фінансування інвестиції підрозділяються на:

а) централізовані (за рахунок коштів федерального бюджету і бюджетів субєктів РФ);

б) нецентралізовані (за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб - забудовників).