Шляхи поліпшення постачання будівництв матеріалами і обладнанням

Для здійснення будівельних та будівельно-монтажних робіт будівельним організаціям необхідні:

- Будівельні матеріали масового використання в будівельному виробництві (цемент, цегла та ін);

- Будівельні нерудні матеріали (пісок, гравій, камінь, щебінь та ін);

- Метали і вироби з них (труби, покрівельне залізо та ін);

- Лісоматеріали і пиломатеріали;

- Вироби і напівфабрикати (стінові матеріали, збірні залізобетонні конструкції, металічні і арматурні конструкції, електротехнічні вироби та ін);

- Кабельні вироби;

- Обладнання (технологічне, санітарно-технічне та ін);

- Будівельні машини й механізми, транспортні засоби, засоби малої механізації та ін

Забезпечення будівництва будівельними матеріалами та виробами, необхідними для виконання будівельно-монтажних робіт, передбачених договором підряду, є обовязком підрядника, за винятком обладнання та апаратури, забезпечення якими є обовязком замовника.

В умовах переходу до ринкової економіки постачання будівельних організацій будівельними матеріалами і обладнанням різко ускладнилося. Складнощі постачання частково пояснюються в країні спадом промислового виробництва будівельних матеріалів, руйнуванням господарських звязків між споживачами та виробниками продукції та іншими причинами.

Поліпшення постачання будівельних організацій споживчій кооперації, як видається, має здійснюватися за наступними основними напрямками:

- По-перше, шляхом удосконалення роботи відомчих організацій матеріально-технічного постачання споживчої кооперації, розвитку і зміцнення господарського розрахунку;

- По-друге, шляхом зміцнення технічної бази постачання (складського господарства та його технічної оснащеності);

- По-третє, шляхом розширення і зміцнення звязків постачальницько-збутових організацій споживчої кооперації з підприємствами - постачальниками продукції різних форм власності (заводами, концернами, акціонерними товариствами, кооперативами і т.п.). Неминучий вихід будівельних організацій на товарні та інвестиційні біржі.

В умовах переходу до ринкових стосунків треба, щоб відомча система постачальницько-збутових організацій споживчої кооперації була пристосована до специфічних умов роботи споживчої кооперації та ринкових умов. У звязку з цим доцільним

всі склади, бази, відділи матеріально-технічного постачання перевести на повного господарський розрахунок.

Раціональна організація постачання будівельних організацій споживчої кооперації вимагає створення без перебоїв у цій сфері товарних запасів у необхідних оптимальних розмірах і асортименті. Створення запасів і формування асортименту продукції обумовлюють на необхідності виконання функції зберігання запасів і в звязку з цим потреба у відповідній матеріально-технічній базі.

Складське господарство, будучи основним елементом матеріально-технічної бази, що грає важливу роль в утворенні товарних запасів і формування асортименту, необхідного для безперебійного, ритмічного і комплектного постачання будівництв продукцією виробничо-технічного призначення. Наявність добре організованого складського господарства дозволяє, отже, забезпечити процес формування асортименту продукції, її схоронність, прискорювати оборот і тим самим поліпшувати весь процес постачання продукцією будівельних організацій і споживчих товариств.

Вдосконалення постачання матеріалами передбачає необхідність повсюдного впровадження централізованої доставки продукції будівництвах. Необхідно тісно повязати терміни доставки будівельного виробництва з режимом будівельного виробництва, терміни доставки обладнання з термінами введення в дію, що будуються і реконструюються.

Великі завдання в галузі вдосконалення постачання будівельними матеріалами та виробами організацій споживчої кооперації полягають у подальшому розвитку споживчої кооперації в її власних підприємств будівельної індустрії - заводів з виробництва залізобетонних виробів, цегли, черепиці, шиферу, підприємств з виробництва пиломатеріалів та виробів з деревини і ін

У звязку з переходом від централізованого постачання продукцією на матеріально-технічна постачання в порядку оптової торгівлі органам постачання споживчої кооперації доцільно виходити на товарні біржі для закупівлі окремих видів будівельних матеріалів і устаткування.

Актуальною залишається проблема будівництва ритмічності постачання матеріалами і обладнанням.

Ритмічна поставка матеріалів і обладнання забезпечує безперервність виробничого процесу в будівництві.

Під ритмічністю постачання розуміється поставка через матеріалів щодо однакові проміжки часу. Крім того, ритмічність доповнюється рівномірністю обсягів партій поставки.

При цьому рівномірність передбачає постачання матеріалів, як правило, в Одинокова кількостях в певний відрізок часу. Проте графік поставки може передбачати інші обсяги постачання по періодах з урахуванням обєктів будівельно-монтажних робіт, сезонності виробництва.

Терміни (періоди) поставки матеріалів (квартальної, місячні, декадні, пятиденні) повинні встановлюватися в договорі поставки і графіках завезення з урахуванням необхідності безперебійного забезпечення будівництва матеріалами і обладнанням.

Для зміни ритмічності постачання будівництв матеріалами може бути застосований розрахунковий показник - коефіцієнт ритмічності постачання.

Актуальним є питання по вибору постачальників критерію найменших витрат на перевезення будматеріалів.

При виборі постачальників будівельних матеріалів та обладнання повинен дотримуватися принцип доцільності та економічної ефективності перевезень.

Критерієм вибору постачальників є найменші витрати на перевезення будматеріалів, що рівнозначно найменшим сумарним відстані перевезення будматеріалів.

При порівняно невеликій кількості постачальників та одержувачів продукції визначення, з точки зору найменшого відстані перевезення вантажу, вибору постачальника, здійснюється одним з наступних трьох методів:

1) методом зіставлення відстаней;

2) методом зіставлення "різниць відстаней";

3) графоаналітичних методом.

Метод зіставлення відстаней застосовується в найпростіших випадках, коли є не більше двох-трьох потенційних постачальників і споживачів; він полягає

в тому, що вибирається той постачальник, що найближче знаходиться до споживачеві продукції (устаткування).

Однак у практиці часто має місце, коли близько розташований до споживача постачальник (підприємство) не має достатньої кількості продукції, щоб задовольнити потреби всіх споживачів. Частина будівельних організацій тресту змушена звертатися до іншого постачальника. У таких випадках для відшукання найбільш раціонального варіанту визначення постачальника застосовується так званий метод зіставлення "різниць відстаней".

Метод зіставлення "різниць відстаней" полягає в тому, що при виборі постачальників (пунктів відвантаження) враховується не абсолютну відстань, а різниця, яка виходить при зіставленні відстаней між пунктами відправлення та призначення. Цей метод дозволяє легко знайти найменший сумарний пробіг вантажів.

Припустимо, є два постачальника, з яких один розташований в Москві і може постачати щомісяця по 2 вагона продукції (100 т), і другий - у Петербурзі, він може постачати теж 2 вагона продукції (100 т) щомісяця. Продукція цих підприємств-постачальників повинні отримувати споживачі щомісяця по 1 вагону кожен (всього 4 вагони, тобто 200 т).

Перелік одержувачів, вміщених у табл. 11.5 зверху вниз, показує найвигідніший послідовність вибору постачальника в Москві, а перелік цих же одержувачів знизу вгору показує черговість вибору постачальника в Петербурзі.

Такі таблиці з розрахунком найменшого сумарного пробігу вантажу можуть бути розроблені тільки один раз і постійно використовуватися в практиці роботи снабженчес-ко-збутових організацій і будівельних трестів.

Сутність 3-го, графоаналітичних методу полягає в побудові схеми вантажних потоків на карті або схемі транспортних шляхів. Якщо нанести на географічну карту чи схему транспортних шляхів пункти знаходження постачальників і пункти знаходження споживачів, можна встановити найбільш короткі шляхи завезення будматеріалів, не вдаючись до складних розрахунків.

У найбільш складних ситуаціях, тобто коли є багато постачальників і багато споживачів, розташованих в різних економічних районах, поставки різних за розміром партій продукції вирішуються із застосуванням методів лінійного програмування з використанням обчислювальної техніки.