Нова форма кредитування обладнання - лізинг

З переходом країни ринкові відносини перед кожним підприємством гостро постала проблема вишукування коштів на придбання техніки. Ця проблема може бути частково вирішена за рахунок використання такої форми кредитної діяльності, як лізинг.

Лізинг - слово англійське, у перекладі означає "наймати, брати в оренду".

Єдиного міжнародно визнаного поняття "лізинг" не існує. Це викликано як складним, неоднозначним змістом терміна, так і відмінностями в законодавстві різних країн.

В одних країнах під лізингом розуміють лише довгострокову оренду.

В інших країнах ці поняття належать до різновиду _ прокату.

Але в більшості випадків під лізингом розуміють оренду машин, устаткування, транспортних засобів та споруд виробничого призначення.

У тимчасовому положенні про лізинг, затвердженому постановою Уряду РФ від 29 Червня 1995

№ 633, дано визначення лізингу як виду підприємницької діяльності, спрямованої на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових засобів, коли за договором фінансової оренди (лізингу) орендодавець (лізингодавець) зобовязується придбати у власність устаткування і надати це обладнання орендарю (лізингоотримувачу) за плату в тимчасове користування для підприємницьких цілей.

Таке визначення фінансової оренди (лізингу) узгоджується з визначенням, даним у ст. 665 ГК РФ "Договір фінансової оренди", де йдеться: "За договором фінансової оренди (договору лізингу) орендодавець (лізингодавець) зобовязується придбати у власність зазначене орендарем майно у визначеного ним продавця і надати орендарю (лізингоодержувачу) це майно за плату в тимчасове володіння та користування для підприємницьких цілей. Орендодавець у цьому випадку не несе відповідальності за вибір предмету оренди і продавця. Договором фінансової оренди може бути передбачено, що вибір продавця та придбаного майна здійснюється орендодавцем ".

Відповідно до ст. +666 ГК РФ предметом договору фінансової оренди можуть бути будь-які неспоживна речі, які використовуються для підприємницької діяльності, крім земельних учасників та інших природних обєктів.

Лізингоотримувачем і постачальником може бути будь-яке юридична особа.

В якості юридичних осіб можуть виступати банки та інші кредитні установи, наприклад, лізингові компанії.

У нашій країні застосування лізингових операцій почалося в 1989 р. у звязку з переведенням підприємств на орендні форми господарювання.

Спочатку цими операціями займалися комерційні банки, причому це були, як правило, операції з дорогими персональними компютерами та іншою

електронною технікою, потім сталі предметом лізингу автотранспортні засоби, будівельні крани і інша техніка.

Лізингова операція з економічною суттю - це кредитна операція, оскільки має місце передача майна в користування на умовах терміновості, зворотності і платності. Фактично це - товарний кредит до основних фондів користувача. Отже, з фінансової точки зору подібні операції являють собою форму інвестування в економіку, альтернативну банківської позики. Саме в якості джерела фінансування таких інвестицій в останні роки лізинг отримав широке поширення в світі.

Платежі по лізингу обєктів основних виробничих фондів включаються в собівартість продукції і не підлягають оподаткуванню (оскільки є орендною платою):

- Порядок здійснення цих платежів більш гнучкий в порівнянні з кредитними угодами (орендар може розраховувати отримання своїх доходів і разом з орендодавцем виробити зручну схему платежів: платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.д.; сума платежу може бути постійною або "плаваючою", при її визначенні може бути навіть врахована сезонність використання предмета лізингу; платежі можуть здійснюватися з виручки від реалізації продукції, виробленої на отриманому в лізинг обладнанні);

- Лізинг доступний малим і середнім підприємствам, у той час як отримання банківських кредитів на сприятливих умовах для них проблематично, тому що вони не є "першокласними" позичальниками. Деякі лізингові компанії навіть не вимагають від лізингоодержувача ніяких додаткових гарантій, оскільки передбачається, що забезпеченням угоди слугує сам предмет лізингу (при невиконанні орендарем своїх зобовязань компанія відразу ж забирає своє майно), але в багатьох

країнах законодавчо встановлена прискорена амортизація предметів лізингу.

Майно по лізинговій операції зазвичай не враховується на балансі орендаря, а його вартість не включається в залишок кредитної заборгованості, що поліпшує фінансові показники підприємства-орендаря і, отже, дозволяє йому залучати додаткові кредитні ресурси; оформляючи договір лізингу, орендар може розраховувати на отримання від банку додаткових інформаційних, консультаційних та юридичних послуг.

Окремо слід відзначити загальнонаціональне значення, що може мати імпортний лізинг. Справа в тому, що МВФ, підраховуючи національну заборгованість, не враховує суми лізингових угод. Інакше кажучи, через лізинг існує легальна можливість перевищити встановлюються фондом для країни ліміти кредитної заборгованості.

У той же час треба мати на увазі і притаманні лізингу недоліки. До них можна віднести наступні:

- Кількість учасників лізингової угоди більше, ніж при купівлі майна за рахунок позички, тому операції відрізняються досить складною організацією;

- На підготовку фінансової лізингової угоди може потрібно більше часу, ніж на підготовку контракту на купівлю, вище можуть виявитися і адміністративні витрати, тому вважається, що ціна лізингу може бути нижчою або рівною ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг.

Власником майна, переданого в лізинг, протягом всього терміну дії договору є лізингодавець.

Лізингодавець має право на викуп лізингового майна після закінчення або до закінчення терміну договору.

До всіх видах рухомого майна, що формує обєкт фінансового лізингу та відносяться до активної частини основних фондів, може застосовуватися у відповідності до умов договору лізингу механізм прискореної амортизації з коефіцієнтом не вище 3.

Після закінчення строку договору лізингоодержувач має право: 1) придбати майно у власність за ринкової вартості за мінусом амортизації; 2) пролонгувати договір або 3) повернути устаткування лізингодавцю.

Протягом усього періоду дії договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю повну вартість амортизації обладнання або більшу її частину, додаткові витрати і прибуток.

В даний час обєктом лізингу може бути будь-яке обладнання та нерухоме майно, що відноситься за діючою класифікацією до основних фондів, крім обладнання, забороненого до вільного обігу на ринку.

Відповідно до класифікатора основних фондів, введеного в дію із 1 січня 1996 р., до рухомого майна відносяться:

- Силові машини і устаткування (теплотехнічне, турбінне обладнання, електродвигуни і т.п.);

- Робочі машини і обладнання для різних галузей промисловості (поліграфічне обладнання, будівельна техніка, верстати тощо);

- Засоби обчислювальної техніки та оргтехніки;

- Транспортні засоби (залізничний рухомий склад, морські та річкові суду, автомобілі, літаки тощо);

- Інші машини й устаткування.

Прикладом нерухомого майна є: виробничі будівлі, споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).