Особливості визначення ефективності капітальних вкладень у невиробничу сферу

Метою витрат у невиробничу сферу є досягнення соціальних та економічних результатів (ефектів).

До числа соціальних результатів невиробничої сфери відносяться:

- Поліпшення умов праці та життя населення;

- Зниження захворюваності різними видами болезней;

- Зростання освітнього рівня населення;

- Збільшення вільного часу та раціональне його використання.

Основним чинником зростання соціальних результатів є будівництво нових і розширення діючих установ та підприємств невиробничої сфери - закладів освіти, медичного обслуговування, культури, підприємств торгівлі та громадського харчування, підприємств побутового обслуговування, комунального господарства та ін

При плануванні, проектуванні і виборі варіантів проектів, аналізі фактичної ефективності капітальних витрат визначають ефективність капітальних витрат у невиробничій сфері.

Ефект від капітальних вкладень у невиробничу сферу може виражатися:

1) у натуральному вимірі (приміром, в одиницях потужності підприємств, пропускної здатності підприємств, місткості обєктів і т.п.);

2) показниками охоплення видів послуг (наприклад, число місць у театрах, клубах на 1000 жителів, кількість ліжок у лікарнях на 1000 жителів, кількість кв. М торгової площі магазинів на 1000 жителів і т.д.);

3) у вартісній формі (приміром, річний обсяг реалізації або послуг реалізації продукції).

Поряд із соціальними результатами витрат у невиробничу сферу враховуються і економічні результати - безпосередні та супутні.

Безпосередніми економічними результатами витрат у невиробничу сферу є:

- Прибуток від реалізації продукції і послуг в підприємствах невиробничої сфери, що працюють повністю або частково на основі господарського розрахунку;

- Збільшення річного обсягу реалізації продукції або послуг у натуральному або вартісному вираженні.

Визначення економічної ефективності капітальних вкладень у підприємства невиробничої сфери, що функціонують на основі госпрозрахунку (міський транспорт, туристичні заклади, підприємства побуту тощо), проводиться на основі тих же принципів, що й по виробничим підприємствам.

Водночас згідно з Типовою методикою визначення економічної ефективності капітальних вкладень, при визначенні загальної та порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень у невиробничу сферу повинні враховуватися супутні економічні результати.

Супутні економічні результати враховуються за межами невиробничій сфери, невиробничої сфери відбиваючи вплив на виробництво та інші галузі.

Так, приміром, під час визначення загальної економічної ефективності капітальних вкладень у охорона здоровя враховується збільшення фонду фактично відпрацьованого часу в інших галузях внаслідок зниження захворюваності та продовження життєдіяльності, працездатності.

При визначення загальної економічної ефективності капітальних вкладень у галузь освіти враховується підвищення продуктивності праці завдяки залученню у виробництво більш кваліфікованих робітничих і управлінських кадрів.

При визначенні ефективності витрат в торгівлю враховується скорочення час на покупку товарів і збільшення часу вільного.

Відповідно до вказівок п. 52 Типовий методики визначення економічної ефективності капітальних вкладень

у розрахунках ефективності капіталовкладень на підприємствах і в установах, повязаних з обслуговуванням населення (торгівля, громадське харчування, побутове обслуговування, звязок, транспорт, охорона здоровя), повинні оцінюватися витрати часу на користування послугами у вартісній оцінці.

Таким чином загальна (абсолютна) ефективність капітальних вкладень у невиробничу сферу визначається як відношення приросту ефекту до суми приведених витрат, необхідних для його досягнення.

Отримані показники загальної (абсолютної) ефективності порівнюються з нормативними показниками та з аналогічними фактично досягнутими показниками за попередній період.

Розрахунки порівняльній ефективності у невиробничій сфері аналогічні розрахунками у виробничій сфері. Розрахунки порівняльної ефективності дозволяє вибрати найкращий варіант капітальних вкладень.

Супутній економічний ефект оцінюється в вартісної формі і при розрахунках в галузі масштабі невиробничої сфери віднімається з поточних витрат.