Білорусь у роки Першої світової війни

19 липня (1 серпня) 1914 р. почалася Перша світова війна. Поступово до неї було залучено 38 країн із населенням 1,5 млрд. чоловік. Пятирічна війна забрала життя 10 млн. осіб і 20 млн. покалічила. Це була боротьба за переділ уже поділеного світу, за розширення сфер впливу, колонії, джерела сировини і ринки збуту товарів між основними двома угрупуваннями європейських держав: Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія, Туреччина, Болгарія) і Антанти (Великобританія, Франція , Росія). Пізніше до них приєднались США і Японія.

З початку війни у Росії розгорнулась мілітаристсько-шовіністична пропаганда, по країні прокотилася хвиля «патріотичних» демонстрацій, зборів, молебнів на підтримку російської зброї, почалася компанія збору грошей і коштовностей у фонд вітчизни. З схваленням війни виступили не лише буржуазно-поміщицькі партії, а й соціалістичні та національні організації. У губерніях західних есери створили «Військово-революційний союз», який взяв активну участь в обслуговуванні фронту. Більшовики закликали до боротьбі за перетворення імперіалістичної війни в громадянську. Для того, вважали вони, трудящим воюючих країн слід прагнути до поразки своїх урядів у війні, що буде сприяти повалення панівних класів. Проти війни виступила газета «Наша нива», редактором якої з березня 1914 р. був Я. Купала.

18 Липня західні губернії були переведені на воєнний стан. На їхній території був встановлений жорсткий військово-політичний режим. Заборонялися зібрання, маніфестації, друк стала піддаватися військовій цензурі, вводилися воєнно-польові суди. Майже усі населені пункти Білорусі були заповнені військами. Воєнних У Мінську і чиновників військових відомств було близько 150 тис.

У серпні 1915 р. розпочався німецький наступ у напрямку Ковно-Вільно-Мінськ. 31 серпня німці захопили Свенцяни і Вілейки. Через загрозу оточення російська армія на початку вересня залишила Вільно, Гродно, Ліду, Брест. Ставка Верховного Головнокомандуючого було перенесено з Барановичів в Могильов. 19 вересня передові німецькі розїзди перерізали залізничну лінію Мінськ-Москва в районі Смолевичах. Тільки ціною величезної напруги сил російській армії вдалося ліквідувати свенцянсьКому прорив і відкинути німців в район озер Свірь та Нароч. У жовтні 1915 р. фронт стабілізувався по лінії Двінська-Постави-Сморгонь-Барановичі-Пінськ. Німці захопили майже половину території Білорусі, і таке положення зберігалося до початку 1918 р., так як наступальні операції росіян у березні, червні-липні 1916 р. в районах озера Нароч і Барановичів виявилися невдалими. Тільки у нарочанской операції було вбито, поранено й захоплено в полон понад 90 тис. російських солдатів і офіцерів.

На окупованій територію, де до вiйни проживало 2млн. людина, що почалися грабежі і насильство. Далі були реквізиції, грошові та продовольчі контрибуції. Було запроваджено систему податків, штрафів, примусових робіт. Матеріальні цінності та частина працездатного населення була вивезена до Німеччини. Захоплена територія було включено до складу військово-адміністративного округу Обер-Ост.

Важке соціально-економічне становище склалося і на не окупованої частини Білорусі. Відступ російських військ в 1915 р. супроводжувалося масовим втечею цивільного населення у східні райони Білорусі. До осені 1915 біженці заповнили всю східну частину Білорусі. Тисячі бездомних, голодних, убогих людей загинуло від епідемій, голоду і хвороб. Оскільки біженці «постійно погрожували порядку і спокою» в тилу армії, їх у примусовому порядку почали виселяти за Днепр. У травні 1918 р. в Росії жило 2,3 млн. біженців з Білорусі.

На війну з Білорусі було мобілізовано більше половини чоловіків працездатного віку. На примусових військових роботах використовувалися старі, жінки і діти. Великих втрат зазнала білоруська село від постійних реквізицій коней, великої рогатої худоби, фуражу, зерна. За роки війни на 20-30% скоротилися посівні площі, на 11% зменшилася кількість великої рогатої худоби.

Через відсутність сировини, палива, кваліфікованих робітників багато галузей промисловості скоротилися або припинили виробничу діяльність. До кінця 1915 працювали тільки 35,7% довоєнних великих (цензових) підприємств. Обсяг виробництва товару для цивільного населення склав 15-16% довоєнного. Разом з тим, швейна, взуттєва, металообробна, хлібопекарська промисловість, яка виконувала військові замовлення, збільшила виробництво легковиків. У 1915р. відкрилося 10 великих швейних майстерень, 5 заводів з виробництва снарядів і гранати, артилерійські майстерні в Бобруйську і Гомелі.

Скорочення сільськогосподарського та промислового виробництва викликало зростання цін на основні продукти харчування і промислові товари у 2-7 разів. Казнокрадство, хабарництво, спекуляція стали звичайним явищем. Заробітки робітників не встигали за зростанням цін на продукти, пальне, житло. У Білорусі фабричні робітники отримували майже вдвічі менше, аніж в Росії.

Робітники й селяни швидко позбулися патріотичних настроїв. Починаючи з 1915 р. спостерігається наростання робітничого руху. У 1915 р. відбулося 15 страйків у 6 населених пунктах. У 1916 р. страйки пройшли в 11 населених пунктах. Однак робітничий рух у Білорусі було значно слабкіше, ніж у Росії.

Селянський рух на початку війни проявилося у виступах призовників, які громили маєтки поміщиків і крамниці торговців-євреїв, розраховуючи на те, що вони, як «захисники царя й батьківщини», не будуть покарані. Однак влада реагувала на ці виступи каральними загонами і військово-польовими суднами. За їх вироком в Сенненском, Мозирському і ігуменського повітах були повішені 16 людей.

Великі військові поразки в 1915 р., невдачі в 1916 р., величезні людські і матеріальні втрати викликали невдоволення солдатів. Масового характеру набуло дезертирство. До кінця 1917 р. з Західного фронту дезертирували більше 13 тис. солдатів. Почастішали випадки відмови цілих частин і зєднань йти в наступ, братання з німецькими москалями. Всього в Білорусі в роки війни відбулося 62 значних виступи солдатів. Найбільшим було повстання в жовтні 1916 р. в розподільчому пункті в Гомелі, в якому брало участь близько 4-х тисяч військовослужбовців. Царські власті жорстоко розправилися з повстанцями. До суду було притягнуто шістнадцять осіб, з них девятеро людей розстріляли, інших відправили на каторгу.

Таким чином, перша світова війна загострила всі суперечності в країні, призвела до гострої економічної і політичної кризи. Революція стала неминучою.