Білорусь в період Лютневої революції (лютий - жовтень 1917 р.)

У 1916 р. в Росії склалася революційна ситуація. Війна призвела до небаченої господарської розрухи. У багатьох містах Росії реальною постала загроза голоду. Народ вимагав світу, хліба, свободи. Загострилися взаємини уряду з Думою. Назрівав криза влади. Спроби різних політичних сил стабілізувати становище не мали успіху. Масові страйки, демонстрації та мітинги, які відбулися 23 лютого 1917 в Петрограді в звязку з Міжнародним днем робітниць, поклали початок буржуазно-демократичних перетворень. 26 лютого 1917 загальний політичний страйк в Петрограді стала переростати у збройне повстання. 27 лютого виступи робітників були підтримані більшістю солдатів гарнізону. 28 лютого 1917 революція в Петрограді перемогла. Було створено Раду робітничих і солдатських депутатів, більшість у якій становили меншовики і есери. Одночасно з кадетсько-октябрістскіх членів Державної Думи було сформовано уряд Тимчасовий. Рада підтримував Тимчасовий уряд, створивши при цьому наглядова комітет за його діяльністю на користь народу.

Звістка про перемогу революції в Петрограді прийшла в Білорусь 1 - 4 березня і викликала у мешканців міст і містечок хвилю ентузіазму. Скрізь проходили мітинги, демонстрації, роззброює поліція, звільнялися політвязні. Були створені Ради робітничих і солдатських депутатів, народна міліція. У березні - квітні організаційно оформилися тридцять сім Рад, у тому числі 12 робочих, 11 селянських, 14 обєднаних Рад. Найбільш впливовим в Білорусі і на Західному фронті було Минский Рада, створена 4 березня на зборах представників від ряду підприємств. Організаційне оформлення Мінського Ради завершилося 8 березня, коли було створено Мінський Рада робітничих і солдатських депутатів і один виконавчий комітет на чолі з меншовиком Позерном Б. та його заступником більшовиком И. Любимовим. Були створені Ради в Гомелі, Вітебську та інших містах Білорусі. Вони визнавали керівну роль Петроградської Ради і за його прикладом - Тимчасове уряд.

Буржуазні органи влади виникли спочатку як тимчасові міські громадські комітети. Тимчасовий уряд у Білорусі спиралося на структури, створені ще за царату - на земства, органи міського самоврядування. Губернські і повітові комісари призначалися, як правило, з числа голів губернських і повітових земських управ. У Білорусі, як і в усій країні, встановилося двовладдя.

В цей же час почали створюватися профспілки, фабричні та заводські комітети. Питання тривалості робочого дня, оплати праці, надурочних робіт розглядалися на засіданнях Рад робітничих і солдатських депутатів.

В армії діє на основі наказу № 1 Ради Петроградського проводилася так звана «демократизація» - вибори солдатських комітетів. Наприкінці серпня 1917 р. на Західному фронті діяло 7254 комітету, в тому числі дивізійних 60, 15 корпусних і 3 армійських. Захищаючи права солдат, комітети постійно втручалися в їх взаємини з офіцерами. Були випадки арешту комітетами офіцерів, відмову цілими дивізіями виконувати накази командування.

7 - 17 квітня 1917 р. у Мінську відбувся I зїзд робітничих і солдатських депутатів армії і тилу Західного фронту. Зїзд підтримав позицію Тимчасового уряду щодо продовження війни, затвердив положення про солдатських комітетах і визначив їх завдання.

20 квітня в Мінську відбувся перший зїзд селянських депутатів Мінської і не окупованих повітів Віленської губерній. З питання про війну зїзд висловився за укладення воюючими країнами справедливого миру без анексії і контрибуції, а до того часу - продовжувати війну, зїзд засудив дезертирство. Остаточне рішення аграрного питання відкладалося до скликання Установчих зборів. Проте делегати висловилися за ліквідацію приватної власності на землю, заборона її купівлі і продажу, за зрівняльне розподіл землі за трудовою нормою. Есери провели своє лінію на селянських зїздах Могилевської та Вітебської губерній.

18 липня 1917 почалося наступ на Південно-Західному фронті, що закінчилося поразкою російської армії. В країні назріла гостра політична криза, який закінчився розстрілом 4 липня в Петрограді 500-тисячний демонстрації. Двовладдя скінчилося, вся повнота влади перейшла до Тимчасового уряду.

Липневі події 1917 р. прискорили процес революційного просвітництва трудящих мас. Масові страйки робочих пройшли в усіх великих містах Білорусі, збільшилося число селянських виступів, хвилювань солдатів на Західному фронті. Тимчасовий уряд організував заколот в кінці серпня 1917 під керівництвом генерала Л. Корнілова з метою придушення революційних сил і встановлення військової диктатури. У Мінську та в інших містах Білорусі створювалися збройні робочі дружини, що патрулюють на залізничних станціях. Формувалися загони Червоної гвардії. 30 серпня було створено Військово-революційний комітет (ВРК) Західного фронту, що здійснював координацію дій з організації відсічі контрреволюції. 1 вересня в Могильові був заарештований Л. Корнілов та інші генерали Ставки.

Боротьба з корніловські заколотом ще більш прискорила «полівіння» мас. На мітингах москалі, робітники, найбідніші селяни Білорусі вимагали взяття влади Радами. Почалася більшовизація Рад. У вересні 1917 р. в Мінський Рада було обрано 184 більшовика, або 53% його складу. Ради Президія складався тільки з більшовиків на чолі з К. Ландер.

Таким чином, Тимчасовий уряд повністю дискредитувало себе. Не була розвязана ні одна проблема: тривала війна, не вирішено аграрне питання, не проведено докорінні зміни в суспільно-політичному житті. Реформаторський шлях розвитку Росії став неможливий.