Підйом білоруського національного руху після перемоги лютневої революції

Скасування Тимчасовим урядом 3 Березень 1917 національних, станових і релігійних обмежень дала можливість організуватися білоруським партіям, різних за своєю соціально-класової суті і політичної орієнтації. Відновила свою діяльність соціалістична Білоруська громада. Її політичний курс середніх відображав інтереси верств суспільства, які були зацікавлені у проведенні демократичних перетворень. Конференція БСГ 25 березні 1917 на підтримку виступила Тимчасового уряду, солідаризувалася з гаслом «революційного оборонства», висунула вимогу автономії Білорусі в складі Федеративної Російської Республіки і висловилася за загальнонародну власність на землю, передачу її для користування у відповідності з трудовою нормою. Проте остаточне рішення аграрного питання відносила до компетенції автономної крайового сейму Білорусі та застерігала від стихійних виступів селян. У робочому питанні висувала вимоги восьмигодинного робочого дня та гарантованого мінімуму зарплати.

БСГ розширила свій вплив серед інтелігенції, селян, міщан, біженців. До середині 1917 р. вона налічувала 5тыс. членів, а в кінці 1917 р. майже 10 тис. У квітні-червні БСГ видавала газету «Громада», мала представників у Радах, міських думах, брала участь в роботі Ради національних партій народів Росії.

У червні 1917 р. чергова конференція БСГ розглянула і прийняла проект нової Програми, в якій оголосила остаточною метою партії «введення соціалістичного порядку через розвиток класової боротьби і соціальну революцію». Повторювалися установки БСГ про національної територіальної автономії Білорусі в складі Федеративної Російської Республіки і національно-персональної автономії для національних меншин, про розвиток національної білоруської культури, мови. Конференція обрала Тимчасовий ЦК БСГ. До президії ЦК увійшли Д. Жілуновіч (голова комітету) П. Бодунова, К. Душевскій, А. Борисьонок, В. Лузгін.

З програмою крайової автономії в рамках Російської демократичної республіки виступили, утворені весною 1917 року, Білоруська партія народних соціалістів (БПНС) Білоруська народна громада (БНГ), Білоруська християнська демократія (БХД).

Консервативні, поміщицькому-клерикальні партії та організації - Білоруська союз земельних власників, Союз білоруського православного духовенства, Західно-Російське товариство в Петрограді виражали інтереси великих і середніх землевласників, православного духовенства та вищого чиновництва. Основою ідеології цього типу організацій був так званий «Западнорусізм».

25-27 березня 1917 р. в Мінську відбувся зїзд представників білоруських національних організацій, в якому брало участь 150 делегатів. Зїзд привітав Лютневу революцію, підтримав Тимчасовий уряд. Делегати визнали за необхідне створення в Мінську Української крайової раді. До її зїзд оголосив виборів себе "вищої крайової інстанцією», а своїм виконавчим органом - Білоруський Національний Комітет (БНК). Комітет вибрав президію з 5 чоловік: Р. Скірмунт (голова), П. Алексюк та В. Фальскій (заступники), Л. Заєць (скарбник) і Б. Тарашкевич (секретар). Зїзд доручив БНК скликати селянське і учительський зїзди, організувати видання газети, заснувати товариство «Просвіта», висловився за створення білоруських шкіл. З метою точного визначення етнографічних кордонів Білорусі, з `їзд створив спеціальну комісію в складі відомих вчених: М. Любавський, М. Довнар-Запольського, Е. Карського та А. Шахматова.

БНК була зроблена спроба організації переговорів з Тимчасовим урядом у Петрограді про визнання БНК як вищого органу державної влади в Білорусі. Однак конкретні пропозиції делегації не знайшли підтримки в урядових колах.

Загальнополітичні погляди керівників БНК не виходили за межі програми кадетів. Не отримав БНК відкритої підтримки селян, робітників і значної частини інтелігенції. Перший зїзд селянських депутатів Мінської та Віленської губерній (квітень 1917 р.) і I зїзд вчителів Мінської губернії (травень 1917 р.) відхилили пропозиції БНК щодо державного та культурного статусу Білорусі.

8-10 липня 1917 р. в Мінську відбувся другий зїзд білоруських партій та організацій. Замість БНК була створена Центральна рада білоруських організацій. Право посилати своїх делегатів до Ради організації мали тільки ті, які визнавали автономію Білорусі в складі Російської федеративної демократичної республіки, передачу землі селянам без викупу та розвиток білоруської культури. Головою Ради став один з лідерів БСГ І. Лесик. Перед Радою було поставлено завдання обєднати національного рух. Однак впоратися із цим завданням Центральна Рада не змогла. У жовтні 1917 р. розкололася соціалістична Білоруська громада. На основі Петроградської організації БСГ утворилася Білоруська соціал-демократична робітнича партія (БСДРП), головою якої став А.Г. Червяков. 15-25 жовтня 1917 р. в Мінську відбулася II сесія Центральної ради білоруських організацій, на якій замість Центральної була обрана Велика білоруська рада, до її складу додатково увійшли представники Української ради Західного фронту. Незважаючи на ці заходи, білоруське національне рух напередодні жовтневих подій 1917 р. залишалося розєднаним і ослабленим.