Создание Української Радянської Соціалістичної Республіки

Становлення державності Білорусі на радянській основі пройшло також складний шлях. Незважаючи на «Декларацію народів прав Росії», уряд РРФСР не йшло далі позиції «областнічества» у вирішенні національного питання. Комісія ВЦВК РРФСР запропонувала на колишній території царської Росії ліквідувати національний розділ і створити, крім Московської, ще три області (Комуни): Західну, Північну і Уральську. Західну область передбачалося створити у складі Смоленської, Вітебської, Могилевської, Чернігівської, Мінської, Віленської і Ковенської губерній з обласним центром у Мінську.

На таких позиціях стояло і керівництво Північно-Західного обкому РКП (б), облвиконкому і РНК Західної області і фронту. Вони вважали Білорусь одиницею територіальної РРФСР. Їх погляди формувалися під ідеї впливом світової соціалістичної революції, а в самовизначення народів, утворення національних держав, межі бачили перешкоду на шляху до неї. Вони аргументували це тим, що білоруси не є самостійною нацією, тому принцип самовизначення їм не підходить.

Іншу позицію зайняв Білоруська національний комісаріат (Белнацком), створений 31 січня 1918 при Народному комісаріаті по національних справах. Керівники Белнацкома А. Червяков, Д. Жілуновіч та інші вважали за необхідне створення Української Радянської Соціалістичної Республіки. Цю позицію підтримували білоруські секції РКП (б), організовані з числа біженців - білорусів у Петрограді, Москві, Саратові та інших містах. Белнацком розгорнув широку роботу зі створення національної державності, розвитку білоруської культури, організував у Москві два зїзди біженців-білорусів.

21-23 грудня 1918 р. в Москві відбулася конференція білоруських секцій РКП (б). На ній було обране Центральне бюро (ЦП) білоруських комуністичних секцій РКП (б), головою якої став Д. Жілуновіч. Конференція визнала за необхідне створення Тимчасового робітничо-селянського уряду Білорусі. Центральному бюро було доручено, після призначеної на кінець 1918 р. VI Северо-Західної конференції РКП (б), Всебілоруського скликати зїзд комуністів та створити національний партійний центр.

ЦК РКП (б) враховуючи пропозиції ЦП білоруських секцій і Белнацкома, 24 Грудні 1918 вирішив про необхідність створення Білоруської Радянської Республіки. 27 грудня 1918 відбулася нарада працівників Белнацкома, ЦБ білоруських секцій і представників Північно-Західного обкому РКП (б). На ньому були вирішені питання про формування уряду Радянської Білорусі, визначенні її кордонів та склад її уряду. Д. Жілуновічу і А. Червякова було доручено підготувати Маніфест Тимчасового революційного робітничо-селянського уряду.

30 грудня 1918 в Смоленську відбулась VI Північно-Західна обласна конференція РКП (б), яка оголосила себе Першим зїздом Комуністичної партії (більшовиків) Білорусі (КП (б) Б). Було обрано Центральне Бюро КП (б) Б. Конференція прийняла постанову про межі Білорусі. Відповідно до нього, до її складу входили Мінська, Могилевська, Смоленська, Вітебська, Гродненська губернії з частинами прилеглих до них територій, населених переважно білоруси. 1 січня 1919 був оприлюднений Маніфест про проголошення Української Радянської Соціалістичної Республіки. 7 січня Тимчасовий робітничо-селянська уряд УРСР переїхало до Мінська.

На початку 1919 р. керівники Польщі почали підготовку до війни з Радянською Росією. З огляду на претензії Польщі на Західну частину Білорусі і Литви, ЦК РКП (б) 16 січня 1919 р. прийняв рішення про виведення зі складу УРСР Смоленської, Вітебської і Могилівка губерній і приєднання їх до Української РСР, а Мінську і Гродненський губернії обєднати з Литовської РСР. Складалося буферну державу між Росією і Польщею.

2-3 лютого 1919 р. в Мінську відбувся I Всебілоруського зїзд Рад, на якому від імені законодавчого органу Радянської Росії була оголошена декларація «Про визнання незалежності Української Радянської Соціалістичної Республіки», декларація «Про встановлення федеральної звязку УРСР і РРФСР». Зїзд прийняв рішення про необхідність обєднання УРСР з Литовської РСР. Відповідно до прийнятої на зїзді Конституцією УРСР верховна влада в республіці належала зїзду Рад. В період між зїздами її провадив Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК) УРСР, підзвітний зїзду Рад. До складу ЦВК було вибрано 50 осіб (голова А. Мясников). Функції постійного уряду БРСР покладалися на Великій президію, що формувався ЦВК БРСР. У його складі керівну роль відігравали колишні керівники Західної області, а представники Белнацкома та білоруських організацій були позбавлені посад наркомів.

I зїзд Рад Литви 18-20 лютого 1919 також висловився за обєднання республік. Обєднане засідання ЦВК Білоруської РСР і ЦВК Литовської РСР, яке відбулося у Вільно 27 лютого 1919, сформувала уряд Литовсько-Білоруської РСР - Раднарком на чолі з В. Міцкявічусом-капсукас і обрало ЦВК Литви та Білорусі на чолі з К. Циховська. Офіційним новоутворення назвою стало - Соціалістична Радянська Республіка Литви та Білорусі (Літбела). Столицею стало місто Вільно. У березні 1919 р. була утворена єдина Комуністична партія Литви та Білорусі. Головою Президії ЦК обраний В. Міцкявічус-капсукас, секретарем - В. Кнорін. У звязку з нападом польських військ уряд Літбела РСР 28 квітня переїхало до Мінська, а 16 липня РНК Літбела припинив свою діяльність. Керування вільними повітами було передано Мінському губревкому.