Економіка УРСР в період НЕПу

Після закінчення громадянської війни Радянська держава опинилася в кризовому стані. Перспективи світової революції ставали все більш примарними. Країна опинилася в політичній ізоляції. Правляча партія втрачала довіру масс. Результатом політичного та соціально-економічної кризи стало збільшення числа збройних виступів проти Радянської влади та її політики «воєнного комунізму». Швидко зростала недовіра до Радянської влади.

Дуже важким було становище у Білорусі. Економіка республіки була зруйнована. З 715 підприємств промислових після війни залишилося 235. Посівні площі скоротилися на 36,5%, знизилася врожайність, зменшилося поголівя худоби. Не вистачало хліба, товарів народного споживання. Посилилися масовий політичний і кримінальний бандитизм, крадіжки. Широко поширилися нелегальні (контрабандні) відносини з прикордонними районами Польщі, Латвія, Литви. Вимагала рішення проблема біженців.

Керівництво більшовицької партії стало перед вибором: або йти на нову цивільну війну, яку в даних умовах воно виграти не могло, або визнати свої помилки і піти на скасування воєнного комунізму, і запропонувати радикальну програму подолання кризи. Був обраний другий шлях.

Нова економічна політика (НЕП) була прийнята на Х зїзді РКП (б) у березні 1921 р. Продрозверстка була замінена податком натуральним. Селяни отримали право розпоряджатися своєю продукцією, яка залишалася після сплати податків. З огляду на розміри продрозверстки, на території Білорусі продподаток був встановлений вдвічі більшим. Для збору податків був сформований штат уповноважених. На кожен повіт було створено по дві спеціальні виїзні сесії ревтрибуналу, які судили неплатників на місці. Вироки були суворими, аж до +3-х років тюрми і конфіскації майна.

1 серпня 1922 вводився єдиний натуральний податок. Замість 18 видів продовольства новий податок повинен був здаватися шістьма основними продуктами. В цьому ж році вводилися грошові податки, які становили 21% від натурального. На початок 1923 вводився єдиний сільгоспподаток, який виплачувався частково продуктами, частково - грошима. З 1 січня 1924 податок стягувався тільки червінцями в розмірі 5% прибутку з господарства.

Введення НЕП в Білорусі співпало за часом з передачею землі селянам. У 1921 р. селянство збільшило свою землекористування на 11,4%. У вересні 1922 р. Президія ЦВК УРСР прийняв закон про «Трудовому землекористуванні», яка проголосила свободу вибору форм землекористування. Законними визнавалися артілі, приватні володіння у вигляді висівок і хуторів. Дозволялася здача землі в оренду та використання найманої праці, заохочувалося розвиток кооперації. За 1923 - 1928 рр.. в Білорусі на хутори вийшло 25% селянських господарств. Оренда в сільське господарство Білорусі не набула широкого розповсюдження. У 1925 р. орендою користувалися 7,7%, 1927 - 11% селян. У 1929 р. в сільському господарстві працювало +81,1 тис. найманих працівників. Швидко зростала кооперація. У 1929 р. налічувалося 3348 товариств: меліоративних, насінницьких, машинних, кредитних і ін Споживчою кооперацією було охоплено 30% населення. Йшов процес скорочення комун, сільськогосподарських артілей і товариств спільного обробітку землі. Якщо в 1921 р. на Білорусі території налічувалося 710 колективних господарств, то в 1925 р. їх стало 433, які були в основному створені на площах земельного фонду. До 1927 сільське господарство УРСР було відновлено.

У роки НЕП існувала приватна, кооперативна і державна торгівля. У 1922 - 1923 рр.. в Білорусі приватникам належало 90% торговельних підприємств і 85% обороту. Зовнішня торгівля здійснювалася через комісаріат зовнішньої торгівлі РРФСР. Склалася мережа кредитних установ. До неї увійшли Держбанк в Мінську та 9 філій в окружних центрах, Білоруська Промбанку контора в Мінську, а також спеціалізовані, комерційні та ін

НЕП охопив і промисловості сферу. Була введена нова система управління великої націоналізованої промисловістю. Держава в особі ВРНГ і його місцевих органів забезпечувало керівництво підприємствами, які перекладалися госпрозрахунок. Главки були ліквідовані, замість них створювалися трести й синдикати.

Значного розвитку дрібного виробництва було однією з особливостей Білорусі. У 1923 р. у Білорусі було 3212 приватних підприємств, річний оборот яких становив 5432,1 тис. рублів. Йшов процес кооперування промисловості дрібної. На 1 жовтня 1927 налічувалося +265 виробничо-промислових артілей. Основна маса дрібних підприємств належала приватним особам або перебували в оренді.

У роки НЕП були відновлені і побудовані десятки фабрик і заводів, в їх числі шкіряний завод «Більшовик» і шпалерних фабрика в Мінську, взуттєва і кондитерська фабрики в Гомелі й ін Всього за роки відбудови було побудовано +106 нових підприємств. До кінця 1925 р. валовий продукт промисловості перевищив рівень 1913 р. на 28,5%. У цілому, промисловість Білорусі напівкустарні мала характер і базувалася на місцевій сировині. У 1926 р. у дрібній промисловості працювало 73% робітників, на її частку припадало 58% валового виробництва.

Відновлення народного господарства було не лише результатом ефективності НЕП, але і героїчних зусиль робітничого класу, селянства, а також допомогою радянських республік.

Разом з тим, нова економічна політика мала низку протиріч. Вона без здійснювалася реформування політичної системи, правової бази. Грунтувалася не на обєктивні економічні закони, а на соціальному замовленні, волюнтаризмі. Ця подвійність НЕП, яка балансувала на суперечностях між узагальненим і приватнокапіталістичних господарством, обумовила вузькі рамки для вільного ринку, приватної ініціативи, наростаючу тенденцію до згортання цієї політики.

У 1926 р. було взято курс на збільшення податків, витіснення з ринку дрібного виробництва і торгівлі, скорочення грошового та товарного кредиту приватникам. Це призвело до згортання діяльності приватних промислових і торговельних підприємств. Тільки за один 1927/28 рік приватних торгових підприємств скоротилася більш, ніж на 5 тис. Щоб подолати кризу хлібних заготівель, Сталін зажадав застосовувати надзвичайні заходи - притягати до судової відповідальності тих, хто відмовлявся здавати хліб державі.

Різке збільшення виробництва зерна, підвищення ефективності сільського господарства в цілому партія бачила в усуспільнення селянських господарств, створення колгоспів. Нова економічна політика, яка викликала пожвавлення в промисловості, торгівлі, сільському господарстві, в інших сферах життєдіяльності, закінчилася.