Індустріалізація в УРСР

Індустріалізація в Білорусі була частиною єдиного процесу індустріалізації СРСР. Згідно з рішеннями XV зїзду ВКП (б) був розроблений пятирічний план розвитку народного господарства УРСР - 1928/29 - 1932/33 рр.. Його контрольні цифри в лютому 1929 р. прийняв XII з `їзд КП (б) Б, а в травні 1929 р. затвердив IX Всебілоруського зїзд Рад. Основні фонди державній промисловості республіки планувалось збільшити в 4,4 рази, у той час як в цілому по СРСР - в 2,9 рази. У пятирічному плані пріоритет був відданий легкої промисловості. План був хоча й напруженим, але збалансованим.

Перші два роки пятирічки дали відчутні результати. Значно зросла промисловість, змінилася психологія і політичні погляди робочого класу. Багато показників було перевиконано. У другій половині 1929 Сталін став здійснювати «великий стрибок» в розвитку держави. Оптимальний план був відкинутий як застарілий, і були навязані підвищені завдання. На завершальний 1932 планувався приріст промислової продукції УРСР на 22,3% більше, ніж було передбачено завданням. Незабаром був оголошено, що цілий ряд галузей промисловості може виконати пятирічку за 3 роки. Такі високі темпи не відповідали фінансовим можливостям країни. Однак, керівництво країни замість зниження темпів промислового будівництва пішло на знищення ринку. Додатковими джерелами фінансування стає емісія грошей, підвищення вино-горілчаного виробництва, штучне підвищення цін на промислову продукцію та зниження на сільськогосподарську, збільшення податків населення. Зросла частка державних внутрішніх позик. Вони стали щорічні, поширювалися організовано за підпискою серед населення. У 1828 р. золотою рубль перестав бути конвертовані. Реальна заробітна плата до кінця пятирічки майже знизилася на 20%.

В УРСР багато галузей не виконали пятирічний план (промисловість будівельних матеріалів, хімічна, паливна, енергетична). Однак, підсумки пятирічки були значними. Було введено в експлуатацію 538 підприємств, з них 78 великих. Зокрема Гомсельмаш, фабрика Могилевська штучного волокна, Бобруйский і Гомельський деревообробні комбінати та ін У Білорусі було створено паливна, машинобудівна, хімічна галузі промисловості, налагоджено виробництво штучного волокна, трикотажу.

У роки другої пятирічки (1933 - 1937 рр..) Було досягнуто збільшення валової продукції в 1,9 рази. Цей показник був нижче запланованого (у 3,8 раза). У лад діючих вступили Гомельський скляний і Кричевський цементний заводи, Оршанский льонокомбінат та ін

За роки передвоєнних пятирічок в УРСР було створено нову матеріально-технічна база, побудовано понад 1000 підприємств, у тому числі 400 великих. У великі індустріальні центри перетворилися Мінськ, Вітебськ, Могильов, Гомель, Бобруйськ, Борисов, Орша. Наприкінці 30-х рр.. структура промислового виробництва відповідала ролі, яка була відведена їй в загальносоюзному поділі праці. Складаючи близько 3% всього населення СРСР, БРСР випускала від загальносоюзного виробництва 34,7% фанери, 28,6% сірників, 25% дріжджів, 10% металорізальних верстатів і т.д.

Важливу роль У ЦІЛЯХ індустріалізації зіграв масовий трудовий ентузіазм робочого класу. Широко використовувалося моральний стимулювання праці. Велике значення мало масове соціалістичне змагання в таких його формах, як ударництво, рух господарсько-розрахункових бригад, зустрічне планування. З осені 1935 розгорнулося стаханівський рух. Результати в розвитку промисловості були досягнуті не лише працею робітничого класу республіки, вони зявилися також результатом економічного співробітництва та взаємодопомоги народів СРСР.

Слідом за зростанням продуктивності праці окремих робочих адміністрацією підвищувалися норми виробітку, знижувалися розцінки, що викликало незадоволення робітників. На початку 30-х рр.. на ряді підприємств республіки мали місце страйку, викликані низькою оплатою праці, важкими умовами життя та побуту. Щоб припинити невдоволення, керівництво країн як громовідвід використовувало «розкриття» так званих «шкідницьких» організацій типу «Промпартії», окремих буржуазних фахівців.

Високі темпи розвитку було досягнуто також за рахунок позаекономічного примусу. У народному господарстві використовували працю десятків мільйонів вязнів. Ними будувалися Біломорсько-Baltic канал, канал Москва-Волга, БАМ (будівництво почалося в 1933 р.). Вязні будували Дальстрой, Магнітки, Норильськ, здобували золото та ін

Перед війною була прийнята ціла серія надзвичайних заходів, серед яких рішення 1938 про зміцнення трудової дисципліни, в 1940 р. - про закріплення робітників і службовців за підприємствами та про кримінальну відповідальність за випуск неякісної продукції. Однак ці міри не вирішили всіх проблем низької якості та ефективності. В уряді були вимушені знову заговорити про господарському розрахунку, економічні стимули, матеріальної зацікавленості.