Встановлення тоталітаризму. Масові репресії

Політичним наслідком господарського будівництва 20 - 30-х рр.. стало встановлення тоталітарний режим не тільки в економіці, а й у всіх сферах суспільного життя. Характерними рисами його є концентрація влади в руках однієї партії, злиття державних і партійної структур і право влади не відповідати за свою політику, заміна виборів призначенням і формалізація законів, відсутність свободи інформації та ізоляція суспільства, утвердження державної ідеології. Для затвердження своїх позицій тоталітарна система використовувала адміністративно-каральний і пропагандистсько-ідеологічний механізми. Справа в тому, що рівень цивілізації нашого суспільства був недостатнім для того, щоб протистояти особистого режиму Сталіна, створити ефективний демократичний противагу. Не вистачало культури і утворення не лише робітникам і селянам, а й тому шару комуністів, які керували країною. Більше 70% секретарів міськкомів і райкомів партії в кінці 30 - початку 40-х рр.. мали тільки початкову освіту.

Починаючи з 20-х рр.., Як в цілому по СРСР, так і в Білорусі сформувався своєрідний репресивний механізм, який включав в себе як законодавчу базу, так і систему судових і несудових органів і виправно-трудових таборів (ГУЛАГ). З 1929 «дела» класових ворогів стали розглядати так звані «трійки» (перший секретар райкому, голова райвиконкому і начальник місцевого відділення ГПУ). Справи розглядались без адвоката і прокурора. Оскарження вироків і помилування не допускалось. Вирок до вищої міри покарання виконувався без зволікання.

У Білорусі в першу чергу постраждали діячів науки і культури, які з кінця 20-х рр.. стали звинувачуватися в націонал-демократизм. У 1930 р. була сфабрикована справа про контрреволюційної організації «Союз визволення Білорусі», за яким було заарештовано 108 представників білоруської інтелігенції. У 1933 р. представництвом ОГПУ по УРСР було «розкрито» ще один нацдемовская організація - «Білоруський національний центр». Серед інших відомих сьогодні справ - селянська Трудова партія - білоруський філію (заарештовано 59 чоловік), Промпартії - білоруський філію (30 чоловік), союзна бюро РСДРП - меншовиків (30 чоловік), Партія звільнення селян (110 осіб), а також «контрреволюційні, шкідницькі »організації в усіх сферах господарства: наркоматах землеробства, охорони здоровя, освіти, трактороцентре, паперовій промисловості та інших.

Було репресовано 826 чоловік, які проживали на території УРСР, які проходили по списку учасників білоруського національного руху 1917-1924 рр.. Більше половини свого складу в 30-і рр.. позбувся внаслідок репресій Спілки письменників Білорусі. Практично повністю була розгромлена Білоруська академія наук. В цей період було репресовано 26 академіків і 6 членів-кореспондентів Академії. З травня 1937 до вересня 1938 рр.. було репресовано близько половини командирів полків, майже всі командири бригад, дивізій і корпусів Білоруського військового округу. У червні 1937 р. було розстріляно командуючий округом Є.П. Уборевич.

Репресії торкнулися і партійної організації Білорусі. Під час партійної чистки 1933р. чисельність її зменшилася на 9,7 тис. членів що склало більше 20,6%. Під час обміну та перевірки партдокументов в 1935-1936 рр. з партії було виключено близько половини її складу. У 1937 р. був заарештований перший Секретар ЦК КП (б) Б В. Шаранговіч. Доведений до розпачу, під час роботи партійного зїзду в червні 1937 застрелився голова ЦВК УРСР А. Червяков. В той же час в Москві був арештований голова РНК УРСР Н. Голодед (згодом наклав на себе руки, викинувшись з вікна НКВС УРСР). У 1937-1938 рр.. були арештовані і загинули голови ЦВК і РНК УРСР І. Адамович, Волкович Д., Жілуновіч Д., багато їх заступники, секретарі ЦК компартії Я. Гамарник, гейкало Н., А. Криницький та ін

Наприкінці 30-х рр.. розпочалася «чищення» і серед виконавців масового терору - працівників ОГПУ - НКВД. У 1939 р. було засуджено до вищої міри покарання ряд працівників Наркомату внутрішніх справ УРСР, у тому числі пять голів ОГПУ - НКВД Білорусі Б. Берман, Л. Заковський, І. Леплевський, А. Насєдкін, Р. Рапопорт, деякі їхні заступники.

Всього з 1917 до початку 50-х років жертвами політичних репресій стали близько 600 тис. громадян Білорусі. З них понад 240 тис. засуджено або судовими органами покарані рішеннями несудових органів ( «двійок», «трійок», особливих нарад, колегією ОГПУ, НКВД тощо), близько 250 тис. селян репресовані ( «розкуркулені») в адміністративному порядку, понад 100 тис. наших співвітчизників вислані з території Західної Білорусі в 1939-1941 рр.. та в повоєнні роки. З листопада 1917 р. за квітень 1953 за «контрреволюційні злочини» до вищої міри покарання було засуджено більше 35 тис. чоловік. На початок 2001 р. у Республіці Білорусь було реабілітовано понад 200 тис. репресованих громадян.