Культура Білорусі в X - XIII століть

В тісній звязку з державотворчих процесів в IX - XIII ст. йшов розвиток культури. У своїй основі вона зєднувала язичницьку та греко-візантійську традицію. Язичництво зближувало словянські спільності кривичів, дреговичів, радимичів з місцевим населенням - балтами. Сили, до яких людина не могла впоратися, давні словяни наділяли якостями живих істот (водяний, домовик, лісовий та ін.) Виникли обряди, повязані з різними моментами сільськогосподарських робіт. Вони ставали цілими календарними циклами: приліт птахів, гукання весни, вербний тиждень, юрьев день, Купалівський дні, дожінкі, зажинки і т.д. З язичницьких богів найбільше поклонялися богу грому, блискавки і дощу Перуну. Широко був представлений у наших предків культ сонячних богів: Хорос, Дажбог, Купала і Ярило.

Християнство зявилося в Палестині за часів Римської імперії в середовищі бідного єврейського населення. В перше століття вірні збиралися у домах для читання Євангелій і таємної вечері. З часом в християнській церкві на першу місце висунулися обряди, пишні богослужіння, почала складатися церковна ієрархія. На першому Віленському церковному соборі (325 р.) у Нікеї і на другому (381 р.) в Константинополі був розроблений у загальних рисах «символ віри» - короткий виклад основних положень християнської церкви. У символ віри увійшов догмат триєдності Бога ( «Бог - батько», «Бог - син", "Бог - дух святий») і воскресіння Христа. Римські імператори прийняли християнство і зробили його державною релігією. Після розпаду Римської імперії на дві частини римський патріарх, Папа, вважав себе першим серед патріархів. Східні (грецькі) патріархи не хотіли підкорятися Папи Римського. На Стався розкол два церкви: західну римо-католицьку і східну, візантійську (православну), або грецьку (1054 р.).

Східнословянські князівства прийняли візантійську церкву. У 988 р. Київський князь Владимир прийняв християнство і в р. Дніпро хрестив жителів Києва. На Русі зявилося духовенство, на чолі якого став митрополит, йому підпорядковувалися єпископи. Українське духовенство завжди підтримував світську владу. Церква отримала десятого частину державних доходів. На Білорусі також стало поширюватися християнство, його спочатку брали вищі верстви суспільства, а потім і інші люди. У 992 р. була створена Полоцька, в 1005 - Турівська єпархії.

Сприятливий вплив християнства було на поширення писемності та освіти. Важливими культурно-освітянськими центрами на території Білорусі стали монастирі: Туровський (Варваринський), Мозирський (Петропавлівський і Параскеви), Полоцький (Борісоглебський). При монастирі були своєрідні майстерні (скрипторії), в яких переписувалися Священне писання і твори отців церкви, патерики та житія, візантійські хроніки й місцеві літописи.

Основною жанром ранньосередньовічної писемної культури стало літописання. Одним із перших пам `ятників літописання є« Повість временних літ ». Продовженням її зявилися місцеві літопису: Київська, Галицько-Волинська, Новгородська, Суздальська. Є дані про те, що літописи складалися в Полоцьку, Турові, Новогрудку. Широке поширення одержала канонічна література, житія і повчання: «Турівській Євангеліє», «Оршанське Євангеліє», «Полоцькі Євангеліє», «Житіє Єфросинії Полоцької», «Житіє Оврамія Смоленського», «Слова Кирила Туровського:« Притча про душу і тіло », «Про сліпого і кульгавого» та ін

Про розповсюдження писемності на Білорусі свідчать написи на свинцевій друку полоцького князя Ізяслава, знаменитому хресті Єфросинії Полоцької, камяних пряслицях XII ст., Знайдених у Вітебську, Друцьк, Пінську. У Бресті виявлено самшитові гребінь з вирізьбленим алфавітом (літери від «А» до «Л»), берестяні грамоти, знайдені у Вітебську і Мстиславі. Памятками писемності є Білорусі написи на каменях-валунах ( «Борисови» і «Роговолодов» камені).

Світовим досягненням відповідало будівництво храмів, їх архітектура, розпис, оздоблення. Храми були не лише культовими спорудами, в них розміщувалися архіви, державна скарбниця, бібліотеки, школи. В XI ст. з ініціативи князя Всеслава був побудований в Полоцьку Софійський собор. На початку XII ст. в Бельчіцах (поблизу Полоцька) споруджена Борисоглібська церква, а в 1161 р. у Сельці Спасо-Преображенський собор, відомий також під назвою Спаського або Спасо-Ефросіньевского. Для цього собору на замовлення Єфросинії Полоцької-майстер ювелір Лазар Богша створив у 1161 неперевершений зразок прикладного мистецтва - хрест, обкладений золотими та срібними пластинами з мініатюрними зображеннями християнських святих, виконаними багатобарвної емаллю. До наших днів збереглася Борисоглібська, або Коложская, церква в Гродно. У Камянці в кінці XIII ст. була зведена вежа (Біла вежа), памятник військового зодчества в Білорусі.

У духовно-культурному житті Білорусі того часу яскравою особистістю виступає Кирило Туровський (можливо, 1130 - не пізніше 1182 рр..). Він був високоосвіченою людиною, блискучим літератором, видатним релігійним діячем. Збереглося тридцять молитов, вісім «слів», три повчання, два канони, написаних К. Туровським. За видатне мистецтво ораторське сучасники називали його «Златоустом". За бажанням городян і князя Юрія Кирило став Туровським єпископом.

Особистістю, що залишила помітний слід у культурному житті Білорусі, була Єфросинія (Предслава) Полоцька (можливо, 1104 - 1167 рр..), Внучка Всеслава чарівника. Спочатку переписувала книги, після постриглася в черниці, оселилася в келії Софійської церкви в Полоцьку, де продовжувала переписувати книги, пізніше створювала літопису і власні писання. Надалі ігуменею стала монастиря Св. Спаса в Полоцьку, побудувала чоловічий монастир. Наприкінці життя Єфросинія здійснила паломництво до Єрусалиму, де й померла.

Декоративно-прикладне мистецтво розвивалося під впливом Візантії, однак ремісники вносили в нього і місцеві риси. Вироби з дерева, кістки, металу прикрашалися різьбленням, інкрустацією у вигляді різних орнаментів (геометричні фігури, фантастичні звірі й птахи). Про високу художню майстерність свідчать такі предмети: камяні іконки, якнайтоншої прикрашені різьбленням, шахові фігурки з кістки і каменю, знайдені в Гродно, Волковиську, Лукомлі. Ювеліри створили золоті прикраси, кольоровий вкриті емаллю, вироби зі срібла з сканню і зерню з черню і позолотою. Все це свідчило про високий рівень розвитку культури на території Білорусі. Більшість памятників культури стародавньої Білорусі загинуло за часів численних воєн.