Формування Білоруської народності

Початок формування білоруської народності було покладено в період існування союзів племен і створення на території Білорусі Полоцького, Туровського, Смоленського та інших князівств. Входження білоруських земель до складу Великого князівства Литовського створило умови для подальшого формування білоруської народності.

Потреба спільного протистояння хрестоносців та монголо агресії-татар і входження білоруських земель до складу ВКЛ, сприяло подоланню феодальної роздробленості, ліквідації локальної замкнутості окремих територій, зміцненню звязків між окремими територіальними частинами населення Білорусі, його консолідації та інтеграції з сусідніми народами.

Економічною основою освіти білоруської народності було зростання товарно-грошових відносин, розвиток внутрішнього ринку. Збільшення торгово-ремісничого населення в містах і містечках, посилення звязків між ними сприяло консолідації міського населення в стан міщан. Все це позначилося на розвитку спільності соціально-економічному житті, мови, культури та інших ознак, які характеризують народність.

Позитивний вплив на формування білоруської народності надало розвиток станово-класової структури феодального суспільства. У XIV - XVI ст. завершилося формування основних станів народності білоруської. Остаточно склалося стан шляхти. До панівним верствам товариства належали також православне і католицьке духовенство, заможні ремісники, купці. Основну ж масу населення становили селяни і ремісників-бідняки, які і склали основне ядро що формувалася білоруської народності.

Важливу роль у формуванні білоруської народности зіграв релігійний фактор. Переважна більшість білоруського народу залишалося православним, що сприяло збереженню та розвитку мовних, культурних традицій, формувало почуття національної самосвідомості.

У процесі формування білоруської народності визначилися основні її особливості господарського та суспільного побуту, матеріальної та духовної культури. Це проявилося у типи житла, її внутрішньому оздобленні, в одязі, їжі, обрядах і звичаях, у професійному художній творчості та фольклорі.

Поступово склався менталітет білоруського народу, для якого було характерним національна та релігійна толерантність, гостинність, доброта, Сердечна, мудрість, сумлінність, працьовитість.

З XIII в. мова населення Білорусі починає відрізнятися як від давньоруської мови, так і мов російської і української народності. Межі Специфічні білоруської в мови зявилися памятниках літератури і державних актах. У XVI ст. він стає державною. Сфера розповсюдження церковнословянської мови звузилася, він почав використовуватися тільки під час церковної служби.

Назва «Біла Русь» вперше зявилося в кінці XIV ст. щодо Полоцького князівства, пізніше воно поширилося на землі, які розташовані в басейні Західної Двіни і Дніпра. З кінця XVI - початок XVII ст. населення цих земель визначало себе "белорусцамі". За жителями центральної та західної частин Білорусі закріпилася назва «литвини». Назва "Білорусь» для Позначення всіх її земель і народу стало поширюватися тільки в другій половині XIX ст. Термін «Литва» перемістився на північно-захід і став служити для позначення сусіднього балтського народу.