Велике князівство Литовське в XIV - XV вв

У першій половині XIV ст. прагнув всіма засобами розширити і зміцнити кордони Великого князівства Литовко Гедимін (1316 -1341 рр..). Успішно велась боротьба проти хрестоносців. У цій боротьбі особливо відзначився Давід Городенська, Гедимін в 1323 р. заснував нову столицю Великого князівства Литовського - Вільно. Поряд зі зміцненням західних кордонів з Польщею, Гедимін зміцнював старі фортеці і будував нові на кордоні з Ливонським Орденом. Він зміцнив кернові, Трокі заклав. Влада Гедиміна була поширена майже всі білоруські території.

Син Гедиміна Ольгерд ще за життя батька прагнув здійснити програму включення до Великого князівства Литовського всіх руських земель, що входили до Київської Русі. Ставши великим князем (1345 - 1377 рр.)., Він успішно здійснював свою «загальноросійську» програму, направивши зусилля на схід. Під його владою опинилася значна частина сьогоднішніх Смоленської, Брянської, Калузької, Тульської, Орловській, Московської і Тверської областей. Йому підпорядковувалися Псковская та Новгородська землі. Війська Ольгерда в 1368, 1370 і 1372 рр.. здійснювали походи на Москву. У 1363 Ольгерд розгромив татарську орду на Синіх Водах, лівій притоці Південного Бугу. З цього часу Київська, Подільська, Чернігівська і Волинська землі увійшли до складу ВКЛ.

Отже, у XIV ст. відбулося подальше військово-політичне посилення ВКЛ, підвищився його міжнародний авторитет. Великі князі стали титулуватися не тільки литовськими, а й росіянами. ВКЛ ставало словянським не тільки за офіційним, державної мови, яким Старобілоруська був, але і за переважанням словянського населення.

Однак наприкінці XIV в. почався новий етап в історії ВКЛ. Ситуація змінилася після смерті Ольгерда і початку князювання його сина Ягайло (1377 - 1392 рр..). Пожежа династичної боротьби між Ягайла, його братом Вітовтом та дядьком Кейстутом, активізація загарбницької політики Ордена, загострення відносин з московським князівством, дипломатія Риму проти православя підштовхнули Ягайло до оформлення союзних відносин з Польщею. В1385 р. Кревська унія була підписана. Відповідно до унії Ягайло перейшов у католицьку церкву, прийняв імя Владислава, одружився на королеві Ядвізі і був оголошений королем польським і Великим князем Литовським.

У 1387 Ягайло видав привілей, за яким православна знать ставилася в нерівне становище з феодалами католицького віросповідання, що викликало політичне протистояння всередині князівства між силами пропольської-католицької та проросійські-православним напрямками. Політична криза використовував Вітовт. Він домігся того, що 1392 р. було підписано Острівське угоду, за якою Вітовт став великим князем Литовським, а ВКЛ гарантувалася самостійність в союзі з Польщею.

Зміцнивши свою владу, Витовт спробував реалізувати плани на Ольгерда сході. Разом з ординським ханом - вигнанцем Тахтамишем, він планував вокняжіться на московському князювання, Новгороді на Великому, Пскові. Тахтамишу же був обіцяний повернення всіх його владний в Орді. Однак ці плани були поховані на р. Ворсклі 12 серпня 1399 р, де коаліція Вітовт - Тахтамиш зазнала жорстокої поразки від військ Золотої Орди. Вітовт змушений був в 1401 р. підписати Віленського - Радомську унію, яка підтвердила попередні угоди з Польщею. Обидві держави повинні були спільно діяти на ворогів.

У 1409 розпочалася велика війна ВКЛ та Польщі проти хрестоносців, центральної битвою якої стала Грюнвальдська, відбулась 15 липня 1410 Ця битва змінила європейську історію середньовіччя. У ній обєднаним польсько-литовським військом, в якому знаходилися воїни зі всіх білоруських земель, був розбитий Тевтонський орден, і на пять століть припинилося наступ німців на словянські землі.

Грюнвальдська битва зміцнила державне зближення Польщі та ВКЛ. В 1413 була підписана Городельська унія, яка закріпила політичну самостійність ВКЛ, але під владою короля польського. Одночасно унія ставила в дискримінаційне становище православну знати по відношенню до католицької. Вона позбавляла права православних феодалів займати державні пости і обирати великого князя.

В останні два десятиліття князювання Вітовта її авторитет зріс. Він контролював події у Москві, йому присягали на вірність князі тверські, рязанські, орловські та ін Водночас Вітовт дотримувався прозахідної, католицької орієнтації. Він поставив собі за мету влитися у сімю польських королів і відвоювати від Польщі для своєї держави роль західноєвропейського форпосту в Східній Європі. Однак інтриги польської сторони не дозволили цим планам здійснитися. У 1430 р. Вітовт вмирає, так і не коронований.

За підтримки князів і бояр білоруських, українських і російських земель великим князем ВКЛ стає молодший брат Ягайла Свидригайло. На ці сили він і став опиратися. При ньому православна знать починає займати вищі посади і засідати в великокнязівської Раді. Така політика викликала невдоволення серед польської знаті, яка організувала змову проти князя в Ошмянах. Великим князем ВКЛ від імені Ягайло був призначений Кейстутович Сигізмунд. Свидригайло рятується втечею в Полоцьк, де було проголошено про створення Великого князівства Руського. Почалася громадянська війна (1432 - 1436 рр.). Обидві сторони прагнули перетягти на свій бік білоруських та українських бояр. Бойові дії ні одній стороні не мали успіху. Тільки після видання двох привілеїв (1432 і 1434 рр..), Які практично зрівнювали православну знати з католицькою в економічні права, перемога дісталася Віленському князеві. У 1435 р. Свидригайло зазнав поразки під Вількаміром, і Руське перестало існувати князівство. У 1440 р. у Вільно змовниками на чолі з князями Чарторийським був убитий Сигізмунд. Князем ВКЛ був оголошений брат польського короля Казимир Ягайлович.

Великокнязівський трон Казимир займав з 1440 по 1492 З 1447 по 1492 він одночасно був і королем польським. У 1457 р. Казимир видав дарчу грамоту, «земський привілей Казимира», в якій закріплювалися певні права за всією шляхтою, без різниці по областях, релігій, етнічної приналежності. На догоду литовсько-білоруському знати у грамоті передбачалося, що представники інших народів не можуть займати урядові посади, а також купувати землю. Князь не мав права зменшувати територію ВКЛ. У 1468 Казимир прийняв Статут, Судебник або, яка стала першою пробою кодифікації права. Встановив єдині для всієї країни види покарання за вчинені злочини.