Культура Білорусі в XVII - XVIII ст

У другій половині XVII - XVIII ст. умови для розвитку білоруської національної культури погіршились. Посилилися полонізація і окатоличення населення східних земель Речі Посполитої. Білоруська мова поступово витіснявся із судового діловодства та державного, а в кінці XVIIв. його використання як офіційної мови та письмового було заборонено. Постановою сейму в 1696г. все перекладається на польську мову. З XVIIв. книги друкувалися польською, французькою, латинською, італійською, німецькою, російською, єврейською мовами. Посилився обмеження прав православних та протестантів. У 1668 р. Сейму заборонив переходити з католицтва в інші віросповідання. Православній шляхті, священиків, міщанам був заборонений доступ у державні органи влади.

Інтелектуальна життя в другій половині XVII - початку XVIII ст. характеризувалася як би рухом назад. Забувати досягнень часів епохи Відродження і Реформації, знову придбали популярність ідеї періоду середньовіччя. Умови, у яких розвинулася культура Білорусі, визначили її особливість - полілінгвістіческій характер. З-за несприятливої ситуації білоруськомовної переважно була народна культура - культура селянства, міських низів, частини шляхти і духовенства.

Шкільна освіта до середини XVIII ст. концентрувалася, в основному, в руках чернечих орденів. Більшість шкіл належало єзуїтам. Було припинено діяльність братських та протестантських шкіл. Викладання велося латинською мовою, предметами для навчання були грамматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, музика й астрономія. Було Центрами утворення Віленська Єзуїтська академія та Полоцька Єзуїтська колегія. У 1773 р. була створена Комісія з національного освіти (Адукаціонная комісія). Її стараннями школа здобуває світський характер.

У суспільно-політичної думки панувала схоластика. Однак широку популярність здобули погляди атеїстичні Казимира Лищінского. Залишивши Орден єзуїтів, він написав трактат «Про неіснування Бога», де стверджував, що Бог не існує, а є тільки ілюзією, породженої фантазією людей. Католицьке духовенство жорстоко розправився з білоруським вільнодумцем. В 1689 р. К. Лищінскій був спалений на багатті.

В другій половині XVIII ст. на територію Білорусі почали проникати науково-філософські ідеї західноєвропейських просвітителів Ф. Вольтера, Ж.Ж. Руссо, Д. Дідро, Р. Декарта та ін У Білорусі зявилися вчені-філософів, що розділяли просвітницькі ідеї французів. Серед них К. Нарбут, Б. Дабшевіч, М. Карпович. Прихильниками ідей фізіократів були І. Хрептовіч, І. Стройновських М. Карпович та ін Широку популярність здобув філософ й церковний діяч Г. Кониський, який високо цінував природничі науки та їх роль в пізнанні природи.

Одним з яскравих представників білоруської літератури того часу був Симеон Полоцький (1629 - 1680 рр..). Істотна частину його життя було повязане з Москвою. С. Полоцький створив рукописні збірки «Ветроград багатобарвний», «Ріфмологіон». Писав українською, латинською та старословянською мовами. Він був вихователем царських дітей, заснував друкарню в Кремлі і Словяно-греко-латинську академію. На становлення білоруської літератури неабиякою мірою вплинуло усну народну творчість. Літературне життя Білорусі XVIII ст. відрізнялася полілінгвізмом ще більшими, ніж у попередню добу.

Театральне життя Білорусі на рубежі XVII - XVIII ст. була представлена шкільним театром і народним ляльковим - Батлейка. В їх репертуарі переважали постановки польською і латинською мовами. В другій половині XVIII ст. відбувається становлення професійного театру. При цьому переважали кріпосні театри. Магнати запрошували на придворну сцену зарубіжних акторів, музикантів. Особливо високим був художній рівень кріпосних театрів Несвіжа, Слуцька, Шклова, Гродно, Ружан, Слонімі, Могильова.

У камяному архітектурі проявилися особливості бароко. В містах і селах будувалися помпезні костьоли, монастирі, замки. До таких споруд відносяться бернардинський, брігідскій, єзуїтський костели в Гродно, францисканський костел в Пінську, Монастирський комплекс у Жіровічах та ін

У XVII - XVIII ст. дальший розвиток отримала іконопис. Провідне місце у світській живопису займає портрет. Склалося кілька типів портрета: парадний, репрезентативний, лицарський, похоронний. Розвивалася книжкова графіка. Високий рівень оформлення та ілюстрування книг демонстрували Супрасльський і Могилевська друкарні. Визнання за межами Білорусі одержав майстерність місцевих різьбярів. Білоруські майстри створили ряд високохудожніх іконостасів для Донського, Сімеоновского, Ново-Єрусалимського та інших монастирів. Ними ж оформлені багато собори, приміщення Московського Кремля.